ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.01.07р.

Справа № 9-194

За позовом  Закритого акціонерного товариства "Дніпрокомунтранс", м. Дніпропетровськ 

до  Відкритого акціонерного товариства

"Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського", м. Дніпропетровськ 

про стягнення 146 656,30 грн, скаргою на дії Державно виконавчої служби та за заявою про визнання наказу  таким, що не підлягає виконанню.

Суддя  Широбокова Л.П.

Представники:

  Від Позивача- представник не з`явився.

Від Відповідача - Іванчук Є.Я., начальник, дов.№250/7 від 02.01.2007р.

                               Земляний О.Ю., представник, дов.№250/7-1 від 13.12.2006р.

Від ДВС - представник не з`явився.  

                                                           СУТЬ СПОРУ:

21.12.2006 р. від відповідача надійшла заява про визнання наказу, що виданий на виконання вище зазначеного рішення таким, що не підлягає виконанню.

          Заява обгрунтована тим, що відносно Відповідача була порушена справа про банкрутство №Б26/15/118/01 від 19.03.2001р., про що 4 та 5 травня 2001р було опубліковано належне оголошення та затверджено реєстр вимог кредиторів. Вимоги Позивача є конкурсними, не заявлені в процедурі банкрутства Відповідача, не ввійшли до реєстру вимог кредиторів, та відповідно до ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2003р. у справі №Б26/15/118/01 є погашеними, а зобов'язання Відповідача щодо сплати цього боргу є припиненими та на підставі ст.117 Господарського процесуального кодексу України наказ на примусове виконання рішення суду у справі №9/194 повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

       Позивач-стягувач письмовий відзив на заяву боржника не надав, представник позивача в судовому засіданні висловився проти задоволення заяви відповідача, в судове засідання 23.01.2007р. не з'явився, та його представник  надіслав клопотання про відкладення розгляду заяви, оскільки не може з’явитися в судове засідання з поважних причин.  Суд вважає за можливе розглянути заяву без участі представника позивача, оскільки коло представників юридичної особи в судовому засіданні необмежено, та право представляти її інтереси могло бути надано іншій особі. Крім того, позивач не був позбавлений можливості долучити до матеріалів справи  всі  докази, які він вважав би за необхідне.

Розглянувши надані матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2002р. у справі № 9/194, яке набрало чинності, стягнуто з Відповідача на користь Позивача суму 90977,08 грн основного боргу, збитки від інфляції - 42 995,45 грн, 3% річних - 4036,24 грн, витрати по сплаті держмита - 1380,08 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 64,24 грн, на примусове виконання якого  06.06.2002 р. було видано наказ.

22.08.2002р. відділом державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню цього наказу.

Ухвалою від 19.03.2001р. відносно відповідача було порушено справу про банкрутство №Б15/118/01 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що виникли до порушення справи про банкрутство, про що 4 та 5 травня 2001р було опубліковано належне оголошення. 27.11.2001р. було затверджено Реєстр вимог кредиторів.

В зв’язку з відкриттям провадження у справі про банкрутство було зупинено виконавче провадження по виконанню спірного наказу суду.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2005р. у справі №Б26/15/118/01, залишеною в силі Постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2006р., було затверджено мирову угоду.

Постановою від 22.11.2006р. виконавче провадження з примусового виконання цього наказу було поновлено.

Згідно ст. 124 Конституції України  та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення суду, що набрали законної сили, є обовґязковими на всій території України та виконуються в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Статтями 34,37, 40, 40-1 Закону України «Про виконавче провадження»не передбачено повернення виконавчого документу  чи припинення виконання рішення суду з підстав, вказаних в ст. 14 Закону України  «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тобто в разі затвердження мирової угоди в справі про банкрутство боржника. Вказана правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду України від 31.10.2006р. у справі №10/569пн (06/363).

Рішення суду від  28.05.2002 р. у справі № 9/194 набрало чинності, не скасовано в установленому порядку. Рішення суду прийнято після затвердження 27.11.2001р. Реєстру вимог кредиторів та суд не визнав ці вимоги конкурсними.  Отже, рішення суду підлягаю виконанню в повному обсязі.  Посилання відповідача на ст. 548 Цивільного кодексу України є помилковим та в цьому разі зобов’язання не являються припиненими, оскільки відповідачем не виконано рішення суду.

Таким чином, відсутні підстави для визнання  наказу господарського суду Дніпропетровської області у справі №9/194  таким, що не підлягає виконанню, оскільки приписи ст. 117 Господарського процесуального кодексу України не розповсюджуються на встановлені судом правовідносини, та в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст. ст.  86, 115, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд , -

УХ В А Л И В :

В задоволенні заяви відмовити.

Суддя

Л.П. Широбокова