АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Шевчук О.П.

№ 22-ц/796/13908/2014 Доповідач: Шебуєва В.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Українець Л.Д., Оніщука М.І.,

при секретарі Троц В.О.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2014 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частини усіх видів доходу, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 липня 2014 року до досягнення дитиною повноліття.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, стягнувши аліменти на її утримання в розмірі ј частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму щомісячно до досягнення дитиною трьох років. На думку апелянта судом було неправильно застосовано положення ст. 84 СК України.

В апеляційній інстанції ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 08 листопада 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі (а. с. 6). Від шлюбу сторони мають малолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 7).

24 липня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки у розмірі ј частини від усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення даного позову і до досягнення дитиною повноліття, а також аліменти на її утримання в розмірі ј частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму щомісячно до досягнення дитиною трьох років.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 частково. Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 розмірі ј частини усіх видів доходу, починаючи з 24 липня 2014 року до досягнення дитиною повноліття, та відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_1 до досягнення дитиною трьох років.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення аліментів на утримання дружини судом було неправильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів на її утримання до досягнення дитиною трьох років, суд першої інстанції виходив з того, що подружжя проживає разом з дитиною у одній квартирі, ОСОБА_2 несе витрати по утриманню житла, купує дитячі речі та продукти харчування, однак вони не задовольняють позивачку за кількістю та якістю.

Разом з тим, положення ст. 84 СК України не передбачають можливість звільнення чоловіка від сплати аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трьох років, у разі спільного проживання подружжя. Умовою звільнення чоловіка від сплати аліментів на дружину є лише відсутність такої можливості.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 не надав суду доказів на підтвердження того, що його майновий стан не дозволяє йому сплачувати аліменти на утримання його дружини до досягнення дитиною трьох років.

Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів на її утримання до досягнення дитиною трьох років.

Враховуючи майновий стан відповідача, стан його здоров'я, а також інші обставини, що мають значення для справи, колегія суддів вважає за можливе визначити аліменти, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на утримання дружини ОСОБА_1 до досягнення дитиною трьох років в розмірі 1/5 частки його заробітку (доходу).

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2014 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів на її утримання до досягнення дитиною трьох років підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2014 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів на її утримання до досягнення дитиною трьох років скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/5 частки його заробітку (доходу) починаючи з 24 липня 2014 року і до досягнення дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, трьох років.

В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді