Справа № 728/2071/14 Головуючий у І інстанції Новіков О. М.

Провадження № 11-кп/795/709/2014

Категорія - ч. 1 ст. 185 КК України Доповідач Григор'єва В. Ф.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіГригор’євої В. Ф.

суддів - Антипець В.М., Лазоренка М.І.,

секретаря судового засідання - Дудко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12012200390000016 від 30 листопада 2012 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 19 вересня 2014 року, щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця міста Конотоп, Сумської області, останнє місце реєстрації - АДРЕСА_1, фактично відбуваючого покарання у Личаківській виправній колонії УДПС України в Львівській області (№30), на даний час тимчасово переведеного до Чернігівського слідчого ізолятора УДПС України в Чернігівській області (№31), з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:

1. 04 лютого 1972 року Конотопським районним судом Сумської області за ч. 1 ст. 81 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки,

2. 28 липня 1975 року Конотопським районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 81 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки,

3. 19 жовтня 1979 року Конотопським районним судом Сумської області за ч.2 ст. 206, ч. 2 ст. 142 КК України до позбавлення волі строком на 6 років,

4. 13 лютого 1986 року Конотопським районним судом Сумської області за ст. 94 КК України до позбавлення волі строком на 15 років,

5. 03 квітня 2001 року Конотопським районним судом Сумської області за ч. 4 ст. 140 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки,

6. 03 квітня 2007 року Конотопським районним судом Сумської області за ст. 395 КК України 2001 року до арешту строком на 3 місяці,

7. 25 травня 2007 року Конотопським районним судом Сумської області за ч. 1 ст. 263 КК України 2001 року до позбавлення волі строком на 2 роки,

8. 07 липня 2009 року Конотопським районним судом Сумської області за ч. 1 ст. 199, ст. 395 КК України 2001 року до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців,

9. 20 травня 2013 року Новгород-Сіверським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 263 КК України 2001 року до арешту строком на 3 місяці,

10. 03 грудня 2013 року Середино-Будським районним судом Сумської області за ч.1 ст. 263 КК України 2001 року до позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяці,

визнаного винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

з участю учасника кримінального провадження: прокурора - Булавка О.В.

В С Т А Н О В И Л А:

До апеляційного суду Чернігівської області надійшла апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 19 вересня 2014 року, в якій він просить не відшкодовувати потерпілій вартості велосипеда.

Даним вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн. 00 коп.

Керуючись п. 4 ст.70, п. 3 ст. 72 КК України остаточне покарання ОСОБА_2 визначено за сукупністю злочинів, залишено до відбування покарання, визначене за вироком Середино-Будського районного суду Сумської області від 03 грудня 2013 року, у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі, а покарання призначене даним вироком у виді штрафу у розмірі 850 грн. 00 коп. звернуто до самостійного виконання.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні у розмірі 97 грн. 80 коп.

Питання речових доказів вирішено в порядку вимог ст. 100 КПК України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 вказує, що велосипед потерпілій було повернуто, тому він не повинен за нього платити. Вказує, що провину за цей злочин його змусили на себе взяти працівники міліції.

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Суд першої інстанції встановив, що 26 листопада 2012 року, близько 20 години, обвинувачений ОСОБА_2 прийшов на залізничний вокзал ст. Бахмач-Пасажирський, який розташований по вул. Дзержинського під №12-а, в м. Бахмачі, Чернігівської обл., де з велосипедної стоянки, яка розміщена біля приміщення посту ЕЦ ст. Бахмач-Пасажирський, і скориставшись відсутністю людей, за допомогою плоскогубців перекусив трос на велосипедному замку та таємно викрав жіночий велосипед марки «Аіст», зеленого кольору, який належав ОСОБА_3, чим спричинив матеріальну шкоду вказаній потерпілій на суму 435 грн. 00 коп. Викрадений велосипед обвинувачений на електропотягу привіз в м. Конотоп, Сумської області, де на ринку біля залізничного вокзалу продав незнайомому чоловіку за 250 грн. 00 коп.

Заслухавши суддю - доповідача, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та просив залишити її без задоволення, а вирок суду - без змін, оскільки він обґрунтований, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд першої інстанції розглядав кримінальне провадження відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України та визнав недоцільним досліджувати докази стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, що обвинувачений ОСОБА_2 та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Під час апеляційного провадження судом апеляційної інстанції встановлено, що 26 листопада 2012 року, близько 20 години, обвинувачений ОСОБА_2 прийшов на залізничний вокзал ст. Бахмач-Пасажирський, який розташований по вул. Дзержинського під №12-а, в м. Бахмачі, Чернігівської обл., де з велосипедної стоянки, яка розміщена біля приміщення посту ЕЦ ст. Бахмач-Пасажирський, і скориставшись відсутністю людей, за допомогою плоскогубців перекусив трос на велосипедному замку та таємно викрав жіночий велосипед марки «Аіст», зеленого кольору, який належав ОСОБА_3, чим спричинив матеріальну шкоду вказаній потерпілій на суму 435 грн. 00 коп. Викрадений велосипед обвинувачений на електропотягу привіз в м. Конотоп, Сумської області, де на ринку біля залізничного вокзалу продав незнайомому чоловіку за 250 грн. 00 коп.

Як вбачається із показань обвинуваченого ОСОБА_2, він вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, погодившись з обсягом пред'явленого обвинувачення та пояснив, що дійсно, 26 листопада 2012 року, приїхав на електричці в місто Бахмач із Конотопа, де мешкає, близько 20 години, на залізничному вокзалі ст. Бахмач-Пасажирський, з велосипедної стоянки, яка розміщена біля приміщення якоїсь установи ст. Бахмач-Пасажирський, скориставшись відсутністю людей, за допомогою плоскогубців перекусив трос на велосипедному замку та таємно викрав жіночий велосипед марки «Аіст», зеленого кольору і на електропотягу привіз в м. Конотоп, де на ринку біля залізничного вокзалу продав незнайомому чоловіку за 250 грн. 00 коп., а кошти потратив на придбання продуктів харчування. У скоєному розкаюється, зазначив, що вчинив злочин через брак коштів і сильний голод, погодився сплатити штраф та відшкодувати потерпілій завдану шкоду, запевнив суд, що в подальшому не вчинить більше злочинів.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом першої інстанції, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, які учасниками судового провадження не оскаржуються, підтверджуються сукупністю зібраних у кримінальному провадженні і досліджених в судовому засіданні доказів, яким судом першої інстанції дана оцінка в сукупності з іншими доказами і на підставі яких прийнято законне та обґрунтоване рішення суду.

Умисні дії ОСОБА_2 судом вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці).

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд першої інстанції у відповідності з вимогами ст. ст. 65, 66, 67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є злочином середньої тяжкості, особу винного: його вік, сімейний та матеріальний стан, стан здоров'я, загалом позитивної характеристики з місць відбування кримінального покарання, обставину, яка пом'якшує покарання: щире каяття та обставину, яка обтяжує покарання: рецидив злочину, та дійшов висновку, що йому необхідно призначити покарання у виді штрафу в межах санкції частини статті, якою передбачено покарання за вчинений злочин та вважав, що саме таке покарання буде сприяти виправленню ОСОБА_2 та попередженню вчинення ним нових злочинів. Враховуючи, що ОСОБА_2 засуджений востаннє 03 грудня 2013 року Середино-Будським районним судом Сумської області за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі і на даний час відбуває покарання, то остаточне покарання, за сукупністю злочинів, йому визначено на підставі п.4 ст. 70 та п.3 ст. 72 КК України, залишивши до відбування покарання, визначене Середино-Будським районним судом, а покарання у вигляді штрафу звернуто до самостійного виконання.

З огляду на вимоги ст. 65 КК України, колегія суддів дійшла висновку, що обрана судом першої інстанції міра покарання обвинуваченому ОСОБА_2 є необхідною й достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_2 у апеляційній скарзі про те, що велосипед потерпілій ОСОБА_3 було повернуто, і він не повинен за нього платити, що провину за цей злочин його змусили на себе взяти працівники міліції, не заслуговують на увагу, оскільки обвинувачений у суді першої інстанції визнав свою вину повністю у скоєному і підтвердив, що велосипед продав на ринку біля залізничного вокзалу у м. Конотопі за 250 грн. Потерпіла ОСОБА_3 цивільний позов на суму 435 грн. не заявляла до суду, тому останній не була відшкодована заподіяна матеріальна шкода.

Крім того, при розгляді кримінального провадження судом першої інстанції в судовому засіданні з'ясовано, що обвинуваченому ОСОБА_2 зрозуміла суть обвинувачення, він визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкриміноване, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_2, добровільно погодився на розгляд кримінального провадження у спрощеному порядку, який передбачений ч. 3 ст. 349 КПК України, розуміючи всі наслідки та обмеження, пов'язані з розглядом провадження, зокрема те, що сторони позбавлені права оскаржити обставини, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.

Обставини, які зазначені у апеляційній скарзі ОСОБА_2, враховані судом першої інстанції при призначенні останньому покарання, а тому підстав для її задоволення немає. З урахуванням наведених обставин доводи обвинуваченого про те, що йому призначене суворе покарання, не заслуговують на увагу.

Під час апеляційного розгляду кримінального провадження не встановлено істотних порушень кримінального процесуального закону та порушень прав обвинуваченого ОСОБА_2 на захист, які б потягли за собою безумовне скасування вироку суду.

За таких обставин рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 19 вересня 2014 року щодо ОСОБА_2- без змін.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали суду.

СУДДІ:

Григор’єва В.Ф. Антипець В.М. Лазоренко М.І.