КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2014 р. Справа№ 911/3411/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Ропій Л.М.

Калатай Н.Ф.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Юринець О.Р., дов. від 06.08.2012,

від відповідача Лапшикова О.Г., дов. від 23.07.2014 №23-07/01,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"

на рішення Господарського суду Київської області від 30.09.2014

(дата підписання - 10.10.2014) у справі №911/3411/14 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"

про стягнення боргу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.09.2014 позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - позивач) до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (далі - відповідач) про стягнення 57298054,45 грн задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 54156500,00 грн заборгованості за кредитом, 2198902,26 грн заборгованості за процентами, 32652,19 грн пені, 390000,00 грн штрафу та 73080,00 грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 30.09.2014 скасувати в частині стягнення штрафу в сумі 530904,45 грн (390000,00 грн-162469,50 грн=227530,50 грн, 520000,00 грн-216626,00 грн=303374,00 грн, 227530,50 грн+303374,00 грн), постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 530904,45 грн штрафу та задовольнити вимогу про стягнення штрафу в сумі 379095,50 грн (910000,00 грн-530904,45 грн).

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем отримано лише один транш кредитних коштів в сумі 54156500,00 грн із гранично допустимого ліміту в сумі 130000000,00 грн. Таким чином, оскільки відповідач отримав кредит в сумі 54156500,00 грн, нарахування штрафу на 130000000,00 грн необґрунтоване. Крім того, відповідач зазначає, що договір кредитної лінії від 27.12.2013 №ВЛК-2007072/1 не відповідає вимогам закону, оскільки не був спрямований на реальне настання наслідків його укладення - поповнення обігових коштів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2014 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 19.11.2014. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2014 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 17.10.2014) позивачу та відповідачу - 22.10.2014, долучені до матеріалів справи.

19.11.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду:

позивач надав відзив на апеляційну скаргу;

відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі в зв'язку з подачею 17.11.2014 до суду першої інстанції позову про визнання недійсним договору кредитної лінії від 27.12.2013 №ВЛК-2007072/1.

19.11.2014 у судовому засіданні представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі та доводи апеляційної скарги, просив їх задовольнити. Оскільки оскаржуваним рішенням відмовлено у стягненні 520000,00 грн штрафу, просив його скасувати лише в частині стягнення штрафу в сумі 227530,50 грн (390000,00 грн - 162469,50 грн), постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 227530,50 грн штрафу та задовольнити вимогу про стягнення штрафу в сумі 162469,50 грн. Уточнення до вимог апеляційної скарги відповідачем не подано.

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача та доводи апеляційної скарги, просив залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, колегія суддів відмовляє в його задоволенні, оскільки оскаржуване рішення переглядається судом апеляційної інстанції станом на дату його прийняття, а позов про визнання недійсним договору кредитної лінії від 27.12.2013 №ВЛК-2007072/1 подано відповідачем 17.11.2014, тобто пізніше, ніж прийнято оскаржуване рішення в даній справі. Крім того, сам факт звернення відповідача до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору кредитної лінії від 27.12.2013 №ВЛК-2007072/1 не може бути підставою для зупинення апеляційного провадження у даній справі в розумінні статті 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства та апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - зміні з наступних підстав.

У статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зазначено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Стаття 1049 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

26.03.2013 Міністерство аграрної політики та продовольства України листом №37-32-1-13/25814 погодило наміри відповідача щодо можливості кредитування в сумі 130000000,00 грн в ПАТ "Дельта Банк".

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2013 між банком та відповідачем укладено договір кредитної лінії №ВКЛ-2007072/1 (далі - договір, проект якого погоджено листом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.12.2013 №37-32-1-13/26927), відповідно до якого кредитор (банк) зобов'язується надавати позичальнику (відповідачу) грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами (траншами) на умовах, визначених договором, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 130000000,00 грн зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 24% та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 25.12.2014 включно (п.п.1.1, 1.1.1).

Кредит надається позичальнику для поповнення обігових коштів (п. 1.2 договору).

Позичальник зобов'язаний протягом строку використання кредиту сплачувати проценти за їх використання в порядку, визначеному цим договором (п. 3.3.4 договору).

Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, в повній сумі (п. 2.7 договору).

На виконання умов договору позивачем було надано відповідачу кредитні кошти у сумі 54156500,00 грн, що підтверджує меморіальний ордер від 27.12.2013 №92878250.

Як свідчать матеріали справи, позичальник в порушення умов договору сплачував відсотки за користування кредитом невчасно та не в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з рахунку та платіжними дорученнями.

Відповідно до п.1.1.3 договору у випадку невиконання позичальником зобов'язань, передбачених п.п. 1.1.2, 2.7, 3.3.13.1 - 3.3.13.3 цього договору, плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 26% річних починаючи з моменту невиконання зазначених зобов'язань. Плата за користування кредитом у розмірі 26% річних діє до дня (включно) виконання умов передбачених п.п. 1.1.2., 2.7., 3.3.13.1. - 3.3.13.3 цього договору. Сторони погодили, що встановлення зазначеного розміру плати за користування кредитом є заздалегідь погодженим.

У випадку невиконання позичальником зобов'язань, визначених п. 3.3 цього договору, протягом більше 10 календарних днів від дня закінчення строку, встановленого для їх виконання цим договором, на одинадцятий календарних день строк користування кредитом вважається таким, що закінчився та, відповідно, позичальник зобов'язаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором дія цього договору припиняється. Виконання позичальником даного обов'язку не потребує від кредитора надіслання жодних попередніх письмових повідомлень та/або вимог до позичальника (п. 4.3 договору).

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, банком, на підставі п.1.1.3 договору, було збільшено процентну ставку за користування кредитними коштами до 26% річних. Крім того, як вірно вказав суд першої інстанції, у позивача виникло право вимагати повернення суми грошових коштів в порядку п. 4.3 договору.

Позивач звертався до відповідача з листом від 05.05.2014 №2/39-17/5589, вимогою від 13.05.2014 №2/39-17/5906 (отримана представником відповідача 19.05.2014), претензією від 23.07.2014 №18.2-456, в яких просив погасити існуючу заборгованість, а також повернути у повному обсязі суму кредиту та сплатити нараховані штрафні санкції.

Відповідач відповіді на вимоги не надав, заборгованість по кредитному договору не погасив.

Отже, у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем по тілу кредиту в сумі 54156500,00 грн та 2198902,26 грн за процентами.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, судом першої інстанції задоволено вимоги банку про стягнення 54156500,00 грн заборгованості по тілу кредиту та 2198902,26 грн заборгованості за процентами, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Позивачем також було нараховано 32652,19 грн пені за несвоєчасну сплату процентів та 910000,00 грн штрафу (390000,00 грн+520000,00 грн).

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 4.1 договору у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, можливих комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, задовольнив вимогу про стягнення 32652,19 грн пені, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст.549 ЦК України).

У випадку порушення позичальником вимог п. 3.3 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 0,1% від суми кредиту, визначеного п. 1.1 цього договору, за кожний випадок порушення (п. 4.2 договору).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що він нараховує 390000,00 грн штрафу за прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами за трьома фактами прострочки та 520000,00 грн штрафу за порушення п.3.3.13.1 договору в частині здійснення дій щодо переведення на поточні рахунки, відкриті в АТ "Дельта Банк", щомісячних находжень грошових коштів у розмірі 70% від загального обсягу надходжень грошових коштів на поточні рахунки, відкриті позичальником в банках України.

Пунктом 3.3.13.1 договору встановлено, що позичальник зобов'язаний в строк не пізніше 3 місяців з моменту укладання цього договору перевести на поточні рахунки, відкриті в АТ "Дельта Банк", щомісячні находження грошових коштів у розмірі 70% від загального обсягу надходжень грошових коштів на поточні рахунки, відкриті позичальником в банках України, та щомісячно в термін до 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, надавати кредитору довідки щодо надходжень грошових коштів на поточні рахунки позичальника, відкриті в інших банках України.

Однак, як вірно вказав суд першої інстанції, позивачем не надано доказів на підтвердження порушення відповідачем п. 3.3.13.1 договору, посилання на такі порушення у позовній заяві та у листах, що надсилались відповідачу, відсутні, а тому місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що нарахування 520000,00 грн штрафу є безпідставним.

Вимогу банку про стягнення 390000,00 грн штрафу судом першої інстанції задоволено, оскільки було встановлено, що відповідачем допущено прострочку сплати процентів за користування кредитними коштами.

Слід звернути увагу, що розрахунок 390000,00 грн штрафу здійснено позивачем на суму ліміту кредитування - 130000000,00 грн, оскільки позивач дійшов висновку, який підтримано судом першої інстанції, що в п.1.1.1 договору встановлено фіксовану суму кредиту.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Кредит - позиковий капітал у грошовій формі, який надається у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності та цільового використання.

Кредитна лінія - згода банку-кредитора надати кредит у майбутньому в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовлені розміри за певний відрізок часу без проведення додаткових спеціальних переговорів.

Як вже зазначалось вище, п.1.1.1 договору передбачено надання кредиту частинами (траншами) в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 130000000,00 грн.

В матеріалах справи наявний доказ надання частини (траншу) кредиту в сумі 54156500,00 грн, що не перевищує ліміту. Докази отримання решти траншів в межах ліміту 130000000,00 грн в матеріалах справи відсутні.

Суд апеляційної інстанції, виходячи з умов договору, матеріалів справи та поняття кредит, кредитна лінія, вважає, що висновок про існування фіксованої суми кредиту 130000000,00 грн хибний, оскільки відповідач отримав кредит в сумі 54156500,00 грн.

З аналізу ст.549 ЦК України вбачається, що штраф обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Матеріали справи свідчать, що, відповідач не виконав зобов'язання щодо повернення кредиту в сумі 54156500,00 грн, а не 130000000,00 грн, тому розрахунок штрафу слід здійснювати виходячи із фактичної суми наданого кредиту - 54156500,00 грн.

Таким чином, сума штрафу за порушення п.4.2 договору буде становити 162469,50 грн (54156500,00 грн*0,1%)*3 місяці допущеного прострочення).

Оскарження в апеляційній скарзі вимоги про стягнення 520000,00 грн штрафу є недоречним, оскільки судом першої інстанції відмовлено в задоволенні вказаної вимоги. Тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір кредитної лінії від 27.12.2013 №ВЛК-2007072/1 не відповідає вимогам закону, оскільки не був спрямований на реальне настання наслідків його укладення - поповнення обігових коштів не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги як непідтверджені належними доказами.

Договір кредитної лінії від 27.12.2013 №ВЛК-2007072/1 не визнаний судом недійсним, а отже є чинним та підлягає виконанню відповідачем.

Відповідно до ст.49 ГПК України при частковому задоволенні позову сума судового збору покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, рішення Господарського суду Київської області від 30.09.2014 підлягає зміні в частині стягнення суми штрафу.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 30.09.2014 у справі №911/3411/14 змінити в частині стягнення суми штрафу, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Гагаріна,16, код 37199618) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код 34047020) 54156500,00 (п'ятдесят чотири мільйони сто п'ятдесят шість тисяч п'ятсот) грн 00 коп. заборгованості за кредитом, 2198902 (два мільйони сто дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот дві) грн 26 коп. заборгованості за процентами, 32652 (тридцять дві тисячі шістсот п'ятдесят дві) грн 19 коп. пені, 162469 (сто шістдесят дві тисячі чотириста шістдесят дев'ять) грн 50 коп. штрафу та 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн 00 коп. судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині позову відмовити."

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код 34047020) на користь Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Гагаріна,16, код 37199618) 2275 (дві тисячі двісті сімдесят п'ять) грн 30 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити господарському суду Київської області.

5. Матеріали справи №911/3411/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Л.М. Ропій

Н.Ф. Калатай