Судове рішення #39613555

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


18 листопада 2014 р. Справа № 923/1350/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Клепай З.В. при секретарі Кудак М.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника прокурора Суворовського району м.Херсона в інтересах держави в особі виконавчого комітету Херсонської міської ради, м.Херсон

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон

про визнання укладеним договору пайової участі

за участю: прокурора - Ахременко О.Д., службове посвідчення № 019816 від 19.08.2013 року;

та представників сторін:

від позивача - Тонкошкуров В.Г. спеціаліст 1 категорії, посвідчення серія А № 37 від 20.05.2013 року;

від відповідача - ОСОБА_3 адвокат, посвідчення від 24.04.2009 року.


Заступник прокурора Суворовського району м. Херсона звернувся з позовом в інтересах держави в особі виконкому Херсонської міської ради, в якому просить визнати укладеним з дня набрання рішенням суду законної сили, договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Херсон між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м. Херсон та виконавчим комітетом Херсонської міської ради у редакції, що ним додана до позову.

Позивач підтримав позовні вимоги, оскільки вважає, що позов підлягає задоволенню, так як обов'язок укладення спірного договору встановлений рішенням Херсонської міської ради від 25.12.2012р. № 916 "Про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Херсона", п.1.2. рішення та додаток №2 до рішення та ч.4 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності."

Відповідач проти позову заперечує на тій підставі, що позивачем не дотриманий порядок укладення договору визначений ст.18 Господарського кодексу України.

Крім того, з листом про необхідність прийняти участь у розвитку інфраструктури зверталось Управління капітального будівництва Херсонської міської ради, яке не можна ототожнювати з виконавчим комітетом Херсонської міської ради.

Позов прокурором поданий в інтересах органу місцевого самоврядування - виконавчого комітету, який також не можна ототожнювати з органом державної влади.

Рішення позивача - Херсонської міської ради від 25.12.2012 №916 не відповідає вимогам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який визначає платників внеску - замовників забудовників земельних ділянок.

Окрім того, відповідач не є забудовником земельної ділянки, а здійснила ремонт вбудованого приміщення.

Відповідач також звертає увагу на те, що умови запропонованого заступником прокурора тексту договору не відповідають нормам ГК України.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін та прокурора, господарський суд -

в с т а н о в и в:


Щодо прав заступника прокурора на звернення з позовом в інтересах виконкому Херсонської міської ради, то господарський суд зазначає, що відповідно до ч.3 п.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" у вирішенні питання про порушення справи за позовною заявою прокурора господарському суду слід виходити з такого. Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються з огляду на вимоги Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Таким чином заступник прокурора Суворовського району м. Херсона звернувся з позовом в інтересах належного позивача.

Щодо того, що з листом про обов'язок укладення договору зверталось до нього Управління капітального будівництва, а не позивач, то відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" суб'єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Позивач є виконавчим органом Херсонської міської ради, та відповідно до Рішення Херсонської міської ради від 25.12.2012р. № 916 "Про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Херсона" обов'язок укладення договору покладений на позивача.

Щодо недотримання порядку укладення договору, то господарський суд виходить із того, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 0 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його

використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового

врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий

захист, тобто досудовий порядок укладення договорів є правом, а не обов'язком сторін, а тому звернення позивача до відповідача з пропозицією укладення договору є необов'язковим.

З урахуванням викладеного справа розглядається по суті.

Заступник прокурора звертаючись з позовом обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, згідно декларації про початок будівельних робіт серії ХС № 082132050442 від 24.07.2013 здійснює реконструкцію існуючої перукарні з облаштуванням вхідної групи по АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що набрала чинності з 01 січня 2013 року, замовник об'єкта будівництва зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (окрім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті) та укласти договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування до прийняття об'єкта містобудування в експлуатацію.

Згідно зі ст. 1 Закону замовником є фізика або юридична особа, що має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала у встановленому законодавством порядку відповідну заяву.

Відповідно до ст. 2 Закону під плануванням і забудовою територій слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, будівництво об'єктів.

Рішенням Херсонської міської ради від 25.12.2012 № 916 "Про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Херсона" затверджено, зокрема, типову форму договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Херсона, а також Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Херсона.

Для укладення такого договору замовник зобов'язаний звернутись із відповідною заявою на ім'я міського голови. Замовником надається наступний пакет документів: заява на ім'я міського голови; документи, що підтверджують вартість будівництва об'єкта містобудування, визначену згідно з державними будівельними нормами та правилами; техніко-економічні показники об'єкта.

У той же час відповідно до ч.4 ст.1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і

подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Посилання заступника прокурора на те, що відповідно до ч.3 ст.10 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", під забудовою земельної ділянки слід розуміти здійснення власниками або користувачами відповідної земельної ділянки нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів будівництва є безпідставною, оскільки вказана стаття регулює порядок фінансування робіт з розроблення необхідної проектної документації, планування та забудови окремих земельних ділянок, та не дає поняття забудовника.

Таким чином виходячи із змісту ст.1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" необхідно дві складові - реконструкцію, намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач є власником вбудованої у житловий будинок споруди, що ним використовується під перукарню, та відповідно відповідач не є землекористувачем земельної ділянки, на якій розташований вказаний житловий будинок, тобто відповідач не володіє і не користується земельною ділянкою, на якій розташоване приміщення перукарні, та не звертався до органу місцевого самоврядування із заявою щодо намірів забудови земельної ділянки, в якій слід було зазначити призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови.

До того ж, відповідно до ч.6 п.4 ст.40 вказаного закону до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: 6) об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури. Перукарня сама по собі є об'єктом інфраструктури.

Щодо рішення Херсонської міської ради від 25.12.2012 №916 про те, що воно не відповідає вимогам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", то згідно з частиною 4 статті 4 Цивільного кодексу України, частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України та роз'ясненнями пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.96 року № 9 судам при вирішенні господарського спору необхідно виходити з того, що підзаконні нормативно-правові акти підлягають оцінці на відповідність як Конституції України, так і закону. Якщо при розгляді справи встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить закону, суд зобов'язаний застосувати закон, що регулює ці правовідносини.

Господарський суд дійшов висновку, що рішення Херсонської міської ради від 25.12.2012 №916 в частині зобов'язання укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Херсон між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 не відповідає вимогам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", та не може бути підставою для задоволення позову.

За таких умов підстав для задоволення позову не вбачається.


Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд


в и р і ш и в:


1. В задоволенні позову відмовити.


Повне рішення складено 21.11.2014 року


Суддя З.В. Клепай


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація