Справа № 22ц-1155 Категорія-18

Головуючий в суді 1 інстанції-Марченко Л.М.

 Доповідач- Бабенко П.М.

РІШЕННЯ

іменем  України

04 березня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі :

Головуючого- Пономарьової О.М. ,

Суддів: Бабенка П.М. ,  Бондаренко Л.І.,

При секретарі- Артамоновій C.O.

за участю: представника позивача ОСОБА_1.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк" ( далі -Приватбанк ) до ОСОБА_2про розірвання договору кредиту,  звернення стягнення на предмет застави,  за апеляційною скаргою Приватбанку на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 11 грудня 2007 року,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2007 року позивач звернувся з зазначеним позовом до відповідача ОСОБА_2., на обґрунтування якого зазначив наступне:

За договором кредиту від 30.06.2006 року Приватбанком надано відповідачеві кредит в сумі 33 257 грн. з погашенням його 30.06.2011 року.,  сплатою щомісячного платежу в сумі 892, 95 грн., відсотків в розмірі 1, 31% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом,  комісією за розрахунково-касове обслуговування в сумі 0, 25% від суми кредиту. Згідно п.3.2 договору відповідач сплачує 3, 34 % на місяць від суми непогашеного кредиту у випадку порушення ним зобов'язань та пеню в розмірі ), 15% від суми простроченого платежу,  але не менше 1 гривні за кожний день прострочки.

Свої обов'язки Приватбанк виконав,  надавши зазначену суму кредиту,  але відповідач свої зобов'язання виконав частково,  має заборгованість в сумі 34 980, 66 грн.,  яка складається з 32190, 18 грн. заборгованості за кредитом,  2211, 30 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом,  496, 04 грн. пені,  83, 14 грн. заборгованості по комісії.

Зобов'язання забезпечено за договором застави автомобілем ВАЗ-21099 випуску 2005 року,  тип ТЗ: легковий седан,  № кузова( шасі) НОМЕР_1,  реєстраційнийНОМЕР_2 на підставі технічного паспорту НОМЕР_3,  виданого Краматорським МРЕВ 30.06.06 року,  ІПН НОМЕР_4.

Просив у відповідності до  СТ. .611 ЦК України та умов договору розірвати між ним та відповідачем вказаний договір в сЗ удовому порядку,  та звернути стягнення на предмет застави-вказаний автомобіль.

Заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 11 грудня 2007 року частково задоволено позов Приватбанку.

Розірвано кредитний договір від 30.06.2006 року ,  укладений між позивачем та ОСОБА_2.,  стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати в загальній сумі 379, 81 грн. В решті позову відмовлено.

З вказаним рішенням не погодився позивач,  приніс апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у зверненні стягнення на предмет застави,  зазначивши , що це рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права,  ухвалити нове рішення,  яким задовольнити вказану вимогу,  в решті рішення суду залишити без змін.

Зазначив,  що висновки суду в цій частині не відповідають обставинам справи,  судом не застосовані норми матеріального права,  які підлягали застосуванню,  а саме  ст.  ст.  525,  530,  589-590,  625 ,  1050,  1054 ЦК України,   ст. .20 Закону України „Про заставу",   ст.  ст.  24-26 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень",  якими передбачено звернення на предмет застави у разі невиконання боржником умов кредитного договору без згоди боржника.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала.

Відповідач в судове засідання апеляційного суду не з'явився,  повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином.

Вислухавши доповідь судді ,  пояснення представника позивача , дослідивши матеріали справи,  перевіривши доводи апеляційної скарги,  апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково,  рішення суду скасувати,  ухвалити нове рішення ,  з таких підстав :

Судом першої інстанції встановлено,  що сторони 30.06.2006 року уклали кредитний договір,  згідно якому Приватбанк передав,  а відповідач прийняв грошову суму кредиту в сумі сумі 33 257 грн. з погашенням його 30.06.2011 року,  зі сплатою щомісячного платежу в сумі 892, 95 грн. відсотків в розмірі 1, 31% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом,  комісією за розрахунково-касове обслуговування в сумі 0, 25% від суми кредиту. Згідно п.3.2 договору відповідач сплачує 3, 34 % на місяць від суми непогашеного кредиту у випадку порушення ним зобов'язань та пеню в розмірі ), 15% від суми простроченого платежу,  але не менше 1 гривні за кожний день прострочки.

Але відповідач свої зобов'язання виконав частково,  у зв'язку з чим утворилася заборгованість в загальній сумі 34 980, 66 грн.,  яка складається з 32190, 18 грн. заборгованості за кредитом,  2211, 30 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом,  496, 04 грн. пені,  83, 14 грн. заборгованості по комісії,  чим він порушив умови договору.

Задовольняючи вимогу про розірвання вказаного договору кредиту та стягнення судових витрат ,  суд дійшов правильного висновку про порушення відповідачем умов договору,  та що відповідно до  ст. . 611 ЦК України правовим наслідком порушення цього зобов'язання є розірвання договору,  відповідач повинен відшкодувати понесені позивачем судові витрати.

В цій частині рішення суду відповідає встановленим обставинам справи та вимогам процесуального і матеріального закону,  підстав для його скасування або зміни апеляційний суд не вбачає.

Відмовляючи в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет застави за вказаним договором,  суд послався на те,  що позивач не просив визначити загальний розмір вимог та його складові,  а відповідно до вимог матеріального закону при прийнятті рішення про звернення стягнення потребується згода боржника на укладання договору купівлі-продажу  предмета застави іншою особою-покупцем .

Проте з вказаними висновками суду першої інстанції погодитися не можна,  оскільки вони є помилковими і суперечать вимогам матеріального закону.

Як убачається з позовної заяви та доданих до неї договору кредиту та розрахунку заборгованості,  позивач визначив загальний розмір заборгованості та його складові.

Згідно із  ст. 589 , ч.1, 2  ст. . 590 ч.1  ст.  591 ЦК України у разі невиконання зобов'язання,  забезпеченого заставою,  заставодержатель набуває право звернення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити у повному обсязі свою вимогу,  що визначена на момент фактичного задоволення,  включаючи сплату процентів,  неустойки,  відшкодування збитків,  необхідних витрат на утримання заставленого майна,  а також витрат,  понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги,  якщо інше не встановлено договором.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду,  якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі,  коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк ( термін),  якщо інше не встановлено договором або законом.

Реалізація предмета застави,  на який звернене стягнення,  провадиться шляхом продажу з публічних торгів,  якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.24 договору застави,  укладеного між сторонами у справі,  зверення стягнення на предмет застави за вибором заставодержателя може здійснюватися шляхом продажу предмета застави із укладанням договору купівлі-продажу з іншою особою.

Згідно із  ст.   ст. . 25 ,  26 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішення суду зазначається спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї із процедур,  передбачених  ст. .26 цього Закону,  яка передбачає і продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Гаким чином,  вимоги позивача про звернення стягнення на предмет застави шляхом укладення договору купівлі-продажу будь - яким способом з іншою особою-покупцем є обґрунтованими і відповідають матеріальному закону.

При цьому вказаними нормами закону не передбачено згоди боржника для звернення стягнення на предмет застави вказаним способом .

За таких обставин апеляційна скарга на рішення суду в цій частині , яке ухвалено з порушенням норм матеріального права,  підлягає задоволенню,  а рішення суду у відповідності до вимог п.4 ч.1  ст.  309 ЦПК України скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення цього позову.

В решті рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись  ст.  ст.   ст. 589 , ч.1,  2  ст.  590 ч.1  ст.  591 ЦК України,   ст.   ст. . 25 ,  26 Закону України„Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" ,   ст.  ст.  303,   ст. 307,  п.4 ч.1  ст.  309 ,  313- 316 ЦПК України,  апеляційний суд,

ВИРІШИВ :

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк" задовольнити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 11 грудня 2007 року в частині відмови в задоволенні вимог про звернення стягнення на предмет застави скасувати та ухвалити нове рішення,  яким цей позов задовольнити.

Звернути стягнення на автомобіль ВАЗ-21099 випуску 2005 року,  тип ТЗ: легковий седан,  № кузова( шасі) НОМЕР_1,  реєстраційнийНОМЕР_2,  який належить ОСОБА_2на підставі технічного паспорту НОМЕР_3  виданого Краматорським МРЕВ 30.06.06 року,  ІПН НОМЕР_4,  шляхом продажу вказаного автомобіля Закритим акціонерним товариством „ Комерційний банк „Приватбанк" з укладанням від імені ОСОБА_2договору купівлі-продажу будь яким способом з іншою особою-покупцем,  зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в МРЕВ ,  з наданням Приватбанку всіх повноважень ,  необхідних для укладання від імені ОСОБА_2. договору купівлі-продажу.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення,  але може бути оскаржено

в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня

набрання ним законної сили.