Справа № 343/1256/14-ц
Провадження № 22-ц/779/2289/2014
Категорія 25
Головуючий у 1 інстанції Андрусів І.М.
Суддя-доповідач Меленко О.Є.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2014 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Меленко О.Є.
суддів Васильковського В.М., Малєєва А.Ю.
секретаря Яковин М.Я.
з участю: представника ОСОБА_2- ОСОБА_3,
представника ПАТ «Страхова група ТАС» Наконечного І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Страхова група ТАС» про зобов'язання виплати страхового відшкодування, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Долинського районного суду від 22 вересня 2014 року,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Долинського районного суду від 22 вересня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Страхова група ТАС» про зобов'язання виплати страхового випадку.
На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на його необґрунтованість та порушення норм матеріального і процесуального права.
Зазначає, що 29.10.2013 року внаслідок ДТП його автомобіль отримав механічні пошкодження і згідно звіту про оцінку пошкоджень було встановлено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, оскільки вартість відновлювального ремонту значно перевищує ринкову вартість автомобіля.
Згідно полісу №АС/3400476 від 04.10.2013 року страховик зобов'язаний був виплатити 50 000 грн. відшкодування, а решту - винуватець ДТП. Однак страхова компанія виплатила тільки частину страхового відшкодування в розмірі 34 457, 47 грн., що складає різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. На думку апелянта, суд не врахував вимоги ст.1192 ЦК України, згідно з якою потерпілий сам визначає спосіб відшкодування спричинених йому збитків, а також те, що відшкодуванню підлягає реальна вартість втраченого майна, а не різниця, що утворилася внаслідок віртуальної оцінки, здійсненої компанією з м. Севастополь, представник якої навіть не бачив пошкодженого транспортного засобу. Вважає, що доцільним було б залучити до участі у справі оцінювача ОСОБА_5, який і проводив оцінку транспортного засобу після ДТП.
З цих підстав, рішення суду першої інстанції, апелянт просив скасувати, та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування в сумі 15 542, 53 грн. та судові витрати.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Представник ПАТ «Страхова група ТАС» доводів скарги не визнав посилаючись на обґрунтованість висновків суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу виплати страхового відшкодування, у зв'язку із спричиненням ДТП, що мала місце 29.10.2013 року по вул. Б. Хмельницького, в м. Долина.
Встановлено, що ОСОБА_6, керуючи автомобілем НОМЕР_1 в м. Долина по вул. Б. Хмельницького, виїжджаючи з другорядної дороги, не надав перевагу в русі автомобілю НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 який рухався по головній дорозі, внаслідок чого допустив зіткнення, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів. Вказані обставини встановлені та підтверджуються постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05.11.2013 року (а.с. 5).
Згідно копії звіту №195/13 від 09.12.2013 року про оцінку колісного транспортного засобу, автомобіль НОМЕР_2 який належить ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження; вартість матеріального збитку якого становить 86657,47 грн. а вартість відновлювального ремонту без врахування коефіцієнта фізичного зносу становить 137510,11 грн. Оскільки вартість відновлювального ремонту КТЗ перевищує його ринкову вартість, то розмір матеріальної шкоди дорівнює ринковій вартості КТЗ до моменту пошкодження, а саме 86657,47 грн. (а.с.8). Крім того, згідно довідки №33-КФ від 04.02.2014 року, виданої компанією «Аквтоекспертиза» вартість автомобіля марки CITROEN JUMPY 2008 в пошкодженому стані становить 52200 грн. (а.с.12).
Виходячи з ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
З матеріалів справи також вбачається, що на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6, щодо автомобіля НОМЕР_1 була застрахована полісом АС/3400476 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ПАТ «Страхова група ТАС», термін дії до 03.10.2014 року (а.с.6).
Згідно вимог п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 30.1, 30.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим.
Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (05.02.2013 р. стаття 30 викладена у новій редакції згідно з абзацами восьмим - десятим підпункту 16 пункту 2 розділу І Закону України від 05.07.2012 р. N 5090-VI).
Судом першої інстанції також вірно встановлено, а апелянтом не заперечується, що ПАТ «Страхова група ТАС» в особі Івано-Франківської філії ПАТ «СГ ТАС» перерахувало ОСОБА_2 кошти в розмірі 34 457, 47 грн. Вказаний розмір відшкодування і є різницею між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, що цілком відповідає встановленим вимогам ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та п. 15 постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».
Що стосується посилання ОСОБА_2 на те, що чинним законодавством йому надано право самому обирати спосіб відшкодування шкоди, то такі є не обгрунтованими, і зводяться до одностороннього тлумачення регулюючого спірні правовідносини законодавства лише на свою користь. Зокрема, постановою пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» надано рекомендації щодо застосування ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції що діяла до 05.02.2013 року.
Оскільки страховий випадок за участю ТЗ позивача мав місце у жовтні 2013 року, то до правовідносин що склалися слід застосовувати ст. 30 в редакції, що й діяла на час вирішення спору судом.
Не приймаються також до уваги доводи апелянта в частині залучення експерта-оцінювача ОСОБА_5, оскільки такий оцінювач проводив повну оцінку пошкодженого транспортного засобу, та прийшов до висновку про фактичне фізичне його знищення, з чим сам апелянт і погодився. Що ж до незгоди з визначенням ринкової вартості пошкодженого автомобіля (компанія «Аквтоекспертиза», м. Севастополь), то такі є голослівними. Ще до звернення в суд з цим позовом, так і в процесі розгляду справи судом ОСОБА_2 не був позбавлений можливості скористатися послугами іншого оцінювача, як і заявляти клопотання про призначення судової експертизи на предмет визначення ринкової вартості пошкодженого автомобіля, який і на даний час знаходиться у самого позивача, про що повідомив його представник.
Зважаючи на встановлене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що виплачений ОСОБА_2 розмір страхового відшкодування цілком відповідає встановленим вимогам чинного законодавства.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази і їх не надано суду апеляційної інстанції, що давало б підставу для зміни чи скасування судового рішення.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Долинського районного суду від 22 вересня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: О.Є. Меленко
Судді: В.М. Васильковський
А.Ю. Малєєв