Справа №2-22/2009 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

05 лютого 2009 р.    Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі:  головуючого -  судді Тустановського О.М.,

при секретарі – Друца О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні міста Вознесенська Миколаївської області справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2  та ОСОБА_3  про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та переведення прав і обов’язків покупця ,

В С Т А Н О В И В:

18 квітня 2008 р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та переведення прав і обов’язків покупця, посилаючись на те, що 11.07.1997 р. вона з відповідачем ОСОБА_3  уклали шлюб,  який в 2002 р. було припинено. Під час шлюбу ними за спільні кошти придбано частину домоволодіння розміром 9/20 частин (квартиру АДРЕСА_1 . Зазначена частина домоволодіння являлася об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, але у зв’язку з тим, що   ОСОБА_3  не визнавав і не бажав нотаріально підтверджувати право позивачки на належну їй за законом частину домоволодіння АДРЕСА_1  вона була змушена звертатися до суду з позовом про розподіл сумісно нажитого майна подружжя. Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18.10.2005 р. за ОСОБА_1  та ОСОБА_3  визнано  по 9/40 частин вищезазначеного домоволодіння, що складає Ѕ частину квартири №2 цього будинку за кожним. Враховуючи те, що ОСОБА_3  не проживав у належній йому частині квартири, між позивачкою та ним була досягнута домовленість про продаж зазначеної частки позивачці, проте в порушення даної домовленості ОСОБА_3  вирішив продати свою частку сусіду – ОСОБА_2  В червні 2007 р. позивачкою було отримано від приватного нотаріуса Вознесенського міського нотаріального округу ОСОБА_4 заяву, згідно якої ОСОБА_3  просив довести до відома ОСОБА_1  його намір продати належні йому 9/40 частин домоволоідння АДРЕСА_1 за 40000,00 грн. Також позивачці було запропоновано протягом місяця з дня одержання вищезазначеної заяви повідомити приватного нотаріуса ОСОБА_4 про своє бажання чи відмову придбати зазначену частку домоволодіння за вказану ціну, зазначивши, що в разі неодержання відповіді по спливу зазначеного терміну, належна йому частка буде продана іншій особі. Так як в позивачки була відсутня зазначена в повідомленні сума, вона не зверталася з цього приводу до приватного нотаріуса, тому ІНФОРМАЦІЯ_1  р. ОСОБА_3  уклав договір купівлі-продажу 9/40 належних йому частин домоволодіння АДРЕСА_1  з господарськими побутовими будівлями і спорудами, при цьому здійснивши продаж  за 25000,00 грн., про що ОСОБА_1  стало відомо при отриманні нею в лютому 2008 р. з Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області копії позову ОСОБА_2  до неї та ОСОБА_5 про виділення частки в майні, що є спільною сумісною власністю з додатками, в т.ч. копією договору купівлі-продажу від ІНФОРМАЦІЯ_1  р. Позивачка ОСОБА_1  вважає зазначений договір недійсним, посилаючись на ст. 362 ЦК України, згідно якої співвласник має переважне право перед іншими особами на купівлю частки у праві спільної часткової власності за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів, вказавши, що продажу з публічних торгів частки квартири, яка є частковою сумісною власністю її та відповідача ОСОБА_3 , не було, а також те, що останнім не було виконано вимог закону при укладенні договору купівлі-продажу, тому просить суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу 9/40 часток домоволодіння АДРЕСА_1  з господарськими побутовими будівлями та спорудами за суму 25000,00 грн., укладений між ОСОБА_3  та ОСОБА_2  перевести  на неї права та обов’язки покупця за вищезазначеним договором купівлі-продажу; виплатити ОСОБА_2  25000,00 грн.,які вона зобов’язувалася внести на депозитний рахунок суду до основного розгляду справи та стягнути з ОСОБА_3  понесені нею судові витрати, а саме: 250,00 грн. в повернення державного мита, 30,00 грн. в повернення витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та 1000,00 грн. в повернення витрат з наданої їй правової допомоги.

В судовому засіданні ОСОБА_1  позовні вимоги підтримала повністю.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 , позов ОСОБА_6 не визнав, оскільки він є співвласником домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1  і вважає, що ним на законних підставах був укладений договір куплі-продажу від ІНФОРМАЦІЯ_1  року  з ОСОБА_3  9/40 часток зазначеного домоволодіння і є законним власником. Підстав для визнання зазначеного договору недійсним та переведення прав та обов»язків покупця за договором на позивачку не вбачається.

Відповідач ОСОБА_3  в судове засідання не з»явився з поважних причин, просив справу розглянути у його відсутність, у позові ОСОБА_1  відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, в судове засідання двічі не з»явилася без поважних причин, з заявою до суду про причини неявки не повідомляла. Суд вважає, що є підстави розглянути справу у її відсутність.

Заслухав сторони, допитав свідків, дослідив матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1  не підлягають задоволенню з таких підстав.

В ході судового засідання встановлено,що ІНФОРМАЦІЯ_1  р. ОСОБА_2  дійсно уклав з ОСОБА_3  (від імені якого на підставі довіреності діяв батько відповідача ОСОБА_2  -   ОСОБА_2 ) договір купівлі-продажу 9/40 часток домоволодіння з господарськими, побутовими будівлями та спорудженнями, розташованого по АДРЕСА_1 , який було посвідчено приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу ОСОБА_7  та зареєстровано ІНФОРМАЦІЯ_2  р. в ІНФОРМАЦІЯ_3 . До цього, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 14.07.2007 р. між відповідачем ОСОБА_2  та ОСОБА_8 (від імені якої на підставі довіреності діяв його батько -   ОСОБА_2 ), ОСОБА_2  став власником 9/50 часток домоволодіння з господарськими, побутовими будівлями та спорудженнями, розташованого по АДРЕСА_1 , який було посвідчено приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу ОСОБА_9  та зареєстровано 22.08.2007 р. в ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто 22.08.2007 р., з моменту реєстрації права власності у ІНФОРМАЦІЯ_3 , він став співвласником 9/50 часток в праві спільної часткової власності на домоволодіння АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України, право власності виникає у набувача (якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації) з моменту такої реєстрації, а тому станом на ІНФОРМАЦІЯ_1  р., - на момент укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_3 , він являвся співвласником вищезазначеного будинку та мав бажання придбати додатково ще частку цьому будинку, в якому, крім нього, іншими співвласниками були: ОСОБА_3  (на 9/40 часток), ОСОБА_1  (на 9/40 часток) та ОСОБА_5  (на 37/100 часток). Як співвласник 9/50 часток в праві спільної часткової власності на вказане домоволодіння, ІНФОРМАЦІЯ_1  р. ОСОБА_2  придбав належні ОСОБА_3  9/40 часток даного домоволодіння.

Згідно ст.. 362 ч. 1 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Таким чином, вимоги позивачки підлягають застосуванню у разі, якщо це стосується продаж частки в спільній власності іншим стороннім особам, які не являються співвласниками частки цього ж майна, а тому відповідно відсутні підстави для переведення прав і обов’язків покупця з ОСОБА_2  на позивачку. Крім цього, згідно із ч.3 ст. 362 ЦК України, якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця.

 Також суд вважає, що відсутні підстави і для визнання договору купівлі-продажу недійсним, оскільки п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978 р. «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» передбачає: «угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків. При задоволенні позову суд в одному рішенні постановляє про визнання угоди недійсною і про застосування передбачених законом наслідків», а ЦК України не передбачає визнання договору купівлі-продажу недійсним як наслідок порушення переважного права купівлі співвласника. ЦК України, а саме ч.4 ст. 362 передбачено, що в разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред’явити до суду позов про переведення на нього прав та обов’язків покупця. На це також вказує і п.16 вищезгаданої Постанови Пленуму Верховного Суду України: «саме по собі недодержання вимог ст. 114 ЦК (в редакції 1963 р.) при продажу учасником спільної часткової власності частки сторонній особі не є підставою для визнання угоди недійсною. У даному випадку  співвласник вправі у межах встановленого законом строку вимагати переведення на нього прав і обов’язків покупця по укладеній угоді».

  Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини,                                                        

суд, керуючись ст.ст. 11-14, 15, 208-209, 213-215, 218  ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  до ОСОБА_2  і ОСОБА_3  про визнання недійсним договору купівлі-продажу 9/40 часток домоволодіння АДРЕСА_1   та переведення прав та обов’язків покупця  – відмовити.

Зобов’язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області повернути ОСОБА_1   25000 (двадцять п’ять тисяч) гривень, які знаходяться на рахунку ІНФОРМАЦІЯ_4 , які внесені   ОСОБА_6 18 грудня 2008 року по квитанції НОМЕР_1  до Вознесенського відділення УСБ.

На рішення суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Миколаївської області в строки, передбачені ст. 294 ЦПК України.

   Суддя:                                                                                                О.М.Тустановський