АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1446/14 Справа № 192/506/14 Головуючий у 1 й інстанції - Трещова Н. М. Доповідач - Бровченко Л.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого: Бровченко Л.В.,

суддів: Коваленко В.Д., Дрибаса Л.І.,

при секретарі: Лісіні С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду кримінальне провадження щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Миколай-Поле Запорізького району Запорізької області, громадянина України, з вищою освітою, інвалід 3 гр., раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України за яким йому призначено покарання у вигляді виправних робіт строком на два роки з відрахуванням в дохід держави 10% заробітку щомісячно, без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі п.п. «в», «г» ст.1 ЗУ «Про амністію у 2014 році» звільнений від відбування покарання.

Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» на користь потерпілої ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної шкоди 3378 грн., на користь ОСОБА_3 11352 грн.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на відшкодування процесуальних витрат 243 грн. 60 коп.,потерпілого ОСОБА_3 5312 грн. 60 коп..

За апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_3 на вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2014 року.

За участю сторін кримінального провадження:

прокурора Чорнобривець Ю.М., адвоката ОСОБА_5, представника потерпілого ОСОБА_6, потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_2

ВСТАНОВИЛА:

На вирок суду подана апеляційна скарга, в якій потерпілий ОСОБА_7, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_2 та правильності кваліфікації скоєного, вважає вирок суду незаконним та винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд безпідставно не задовольнив вимоги стосовно відшкодування пошкоджених предметів одягу в сумі 2181 грн. посилаючись на те, що доказів пошкодження саме цих речей внаслідок ДТП позивачем не надано, не встановлена вартість речей з урахуванням зносу, та зменшив розмір моральної шкоди з 6000 грн. до 3000 грн. при цьому не мотивувавши цього.

Просить вирок суду в частині призначення покарання скасувати частково, постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_2 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, стягнути з ПАТ СК «Арсенал страхування» на користь ОСОБА_3 втрачений дохід в розмірі 94548 грн., 2181 грн. на відшкодування пошкоджених в результаті ДТП речей.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму спричиненої моральної шкоди в розмірі 6000 грн.

Потерпілий ОСОБА_3 змінив апеляційну скаргу та уточнив позовні вимоги, просив стягнути з ПАТ СК «Арсенал страхування» не отриманий дохід за період лікування в сумі 94548 грн., решту позовних вимог залишити без змін.

Вироком суду, ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що 08 жовтня 2013 року близько 16.05 год. керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 2113», держномер НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю близько 90 км/год в напрямку м. Дніпропетровськ по автодорозі Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, проявляючи крайню неуважність до прийомів керування транспортним засобом, втратив контроль над керуванням автомобіля, виїхав на праве узбіччя, де допустив одночасний наїзд передньою частиною автомобіля на громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які стояли на узбіччі.

ОСОБА_2 порушив вимоги п.п.2.3 та 12.1 ПДР України, згідно яких для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі та під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху повинен ураховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним.

В результаті зіткнення, ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження у виді закритої травми грудної клітини, забою грудної клітини, закритого перелому кісток тазу ліворуч з задовільною позицією уламків, забійної рани 4-го пальця правої кисті, закритого перелому зовнішнього мищелка правої великоберцової кістки, забою лівого колінного суглобу, які у своїй сукупності відносяться до середніх тілесних ушкоджень, оскільки термін зростання кісткової тканини понад 21 добу.

ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді забійних ран в області лівої лопатки та по задній поверхні лівого стегна у верхній третині, забою правого гомілково-ступеневого суглобу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад 6 діб, але не більш як три тижні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілих ОСОБА_3 та представника потерпілого ОСОБА_6, які просили вирок суду щодо ОСОБА_2 в частині призначення покарання скасувати частково, постановити свій вирок, яким призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, стягнути з ПАТ СК «Арсенал стахування» на користь ОСОБА_3 втрачений дохід в розмірі 94548 грн., 2181 грн. на відшкодування пошкоджених в результаті ДТП речей, стягнути з обвинуваченого

ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму спричиненої моральної шкоди в розмірі 6000 грн., думку потерпілої ОСОБА_4, яка підтримала апеляцію потерпілого ОСОБА_3 та просила задовольнити, адвоката ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_2, прокурора Чорнобривець Ю.М., які просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, вважають, що вирок суду є законним та обґрунтованим, просили залишити без змін, проаналізувавши доводи, викладені в апеляції та в судовому засіданні, співставивши їх з наявними в справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілого ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а вирок суду зміні в частині стягнення розміру заподіяної шкоди з наступних підстав.

Висновки суду щодо винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, обґрунтовано наявними у справі доказами, що в апеляційному порядку не оскаржено. Фактичні обставини справи, юридична кваліфікація дій обвинуваченого за ч.1 ст.286 КК України також є правильними і ніким не оспорюються, а тому апеляційним судом не перевіряються.

Згідно положень ст.23.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:

- шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого;

- шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;

- моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я та ін.

Згідно зі ст.24 Закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбання лікарських засобів.

Відповідно до положень ст.25 ЗУ «Про обов'язкове соціальне страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілим відшкодовуються не отримані доходи на підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. До цієї категорії осіб належать приватні підприємці.

Як убачається з полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/3207106 від 22 травня 2013 року, цивільна-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована страховиком ПАТ СК "Арсенал" забезпечений транспортний засіб "BАЗ-21113" державний номер НОМЕР_1.

Розмір страхової виплати (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю, відповідно до страхового полісу, складає 100000 грн. та по майну 50000 грн. Термін дії договору до 22 травня 2014 року.

Страховий випадок - ДТП, стався 08 жовтня 2013 року, у період дії договору.

Відповідно до ст.22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів

відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Тобто, саме страховик ПАТ СК «Арсенал» зобов'язаний відшкодувати шкоду позивачу.

Із вироку вбачається, що потерпілий ОСОБА_3 просить стягнути на його користь неотриманий прибуток за період лікування у розмірі 48069 грн., але суд належним чином необгрунтував свої висновки, щодо стягнення суми втраченого доходу на користь потерпілого ОСОБА_3 з ПАТ СК «Арсенал страхування», вказавши, що вимоги про стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню відповідачем ПАТ СК «Арсенал», та стягнув 11352 грн.

На вимогу ч.1 ст.1198 ЦК України розмір доходу фізичної особи-підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва, або іншого ушкодження здоров'я, що підлягає відшкодуванню, визначається з її річного доходу, одержаного в попередньому господарському році поділеному на 12 місяців, тобто за 2012 рік, про що і просить позивач в зміненній позовній заяві.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 є приватним підприємцем, внаслідок втрати функції працездатності в період з 08 жовтня по 05 листопада 2013 року потерпілий ОСОБА_3 втратив дохід в розмірі 94 548 грн., що підтверджується копією довідки суб'єкту малого підприємства фізичної особи-платника єдиного податку ОСОБА_3 за 2012 рік, які підлягають стягненню з ПАТ СК «Арсенал».

Таким чином, сума річного доходу отриманого позивачем за 2012 рік становить 1190004,59 грн. з розрахунку поділеного на 365 днів (кількість днів у господарському 2012 році) та помноженого на 29 (кількість днів втрати працездатності), становить 94548 грн.

Колегією суддів перевірена співрозмірність та справедливість призначеного судом ОСОБА_2 міри покарання.

Так, у відповідності з вимогами ст.65 КК України, при призначенні міри покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність. Особі, що вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Як вбачається з вироку, суд при призначенні покарання взяв до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2, який до кримінальної відповідальності притягається вперше, є інвалідом третьої групи, має сім'ю, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, злочин скоїв з необережності.

Пом'якшуючі покарання обставини це те, що обвинувуачений має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, свою вину визнав повністю, вибачився перед потерпілими, частково відшкодував заподіяну шкоду, що свідчить про його щире каяття.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для обрання обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, з позбавленням його права керування транспортними засобами, про що зазначає потерпілий ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі.

Тому, покарання, призначене ОСОБА_2 у вигляді виправних робіт строком на два роки з відрахуванням в дохід держави 10% заробітку щомісячно, без позбавлення права керування транспортними

засобами із застосуванням ЗУ «Про амністію у 2014 році», за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, підстав для призначення додаткового покарання з мотивів, зазначених в апеляції потерпілого ОСОБА_3 колегія суддів не вбачає.

Довід потерпілого ОСОБА_3 проте, що суд безпідставно не задовольнив вимоги стосовно відшкодування пошкоджених предметів одягу посилаючись на те, що документів, підтверджуючих пошкодження речей внаслідок ДТП не надано, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки такий висновок суду є правильним, адже доказів пошкодження саме цих речей внаслідок ДТП позивачем не надано. Як вбачається з матеріалів справи не встановлена дійсна вартість речей з урахуванням зносу, на момент їх пошкодження чи знищення. Довідка лікарні про утилізацію речей також не свідчить про те, що речі підлягали знищенню, стали непридатними.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що вирок суду повинен бути змінений в частині відшкодування розміру матеріальної шкоди, в частині втраченого доходу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404,405,407 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2014 року щодо ОСОБА_2 - змінити:

Стягнути з ПАТ СК «Арсенал страхування» на користь потерпілого ОСОБА_3 втрачений дохід в розмірі 94 458 грн.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України протягом трьох місяців з дня проголошення апеляційним судом.

Судді:

---------------- ------------------- ----------------

Бровченко Л.В. Дрибас Л.І. Коваленко В.Д.