Справа № 2-899/08

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м   У к р а ї н и

26 грудня 2008 року  Самарський районний  суд м. Дніпропетровська у складі:

                       головуючої судді                                            Петешенковій М.Ю.

                             при секретарі                                             Макарчук А.В.

розглянувши у відкритому судовому  засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Територіальної громади м. Дніпропетровська, за участю третьої особи: Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контора  про визначення частки та визнання права власності на спадщину за заповітом, суд -

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до Територіальної громади                   м. Дніпропетровська, за участю третьої особи: Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контора про визначення частки та визнання права власності у порядку спадкування за законом, посилаючись на те, що  ОСОБА_2  та  ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1. ОСОБА_2 зазначає, що вона є дружиною ОСОБА_3, за час проживання, між ними договору про поділ квартири укладено не було.

           Заповітом від 21 листопада 2002 року ОСОБА_3 заповідав все своє майно ОСОБА_1.

        ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому частку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

           Позивач ОСОБА_1 вважає, що вона прийняла спадщину, оскільки звернулася до Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори для оформлення спадщини, але їй було відмовлено, оскільки частка померлого не була виділена із спільного сумісного майна, але вважає, що у порядку спадкування за заповітом їй належить 1\4 частина вищевказаної квартири.

           Вони зазначають, що інших спадкоємців першої черги, та таких, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, чи право на спадщину за заповітом не існує.

Позивачі просять, встановити, що квартира АДРЕСА_1, належала позивачу ОСОБА_2 та померлому ОСОБА_3 в рівних частках по 1\ 2; позивачу ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом повинна належати 1\4 частка квартири за адресою: АДРЕСА_1; ОСОБА_2 у порядку спадкування обов'язкової частки у спадщини, повинна належати 1\4 частка квартири за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, представники позивачів                     ОСОБА_5, ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали та просили  позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В матеріалах справи містяться пояснення відповідача щодо погодження із вимогами позивача та з проханням розглядати справу без їхнього представника, прийняти рішення згідно чинного законодавства (а.с. 57).

             Представник третьої особи Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В матеріалах справи містяться пояснення третьої особи щодо погодження із вимогами позивача та з проханням розглядати справу без їхнього представника (а.с. 18, 50).

           Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає,  що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

           В судовому засіданні встановлено, що з 10 вересня 1971 року ОСОБА_2 та               ОСОБА_3 перебувають в зареєстрованому шлюбі. (а.с. 13). Квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_2, ОСОБА_3 Власники квартири набули право власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 06 січня 1995 року (а.с. 8).

           Заповітом від 21 листопада 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, ОСОБА_3 заповідав позивачу ОСОБА_1 усе належне їй майно (а.с. 12).        

        ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що свідчить копія свідоцтва про смертьНОМЕР_1, виданого Самарським відділом РАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області 21 лютого 2006 року, актовий запис № 228 (а.с. 11).

Після смерті ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 звернулася до Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину,  але постановою нотаріуса їй було відмовлено через те, що на день смерті ОСОБА_3 її частина у спільній власності не була визначена (а.с. 18).

В силу ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України, непрацездатна вдова спадкують незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов”язкова частка).

Суд вважає, що незалежно від заповіту, ОСОБА_2 має спадкувати за правом на обов”язкову частку, яке може здійснюватися разом із спадкуванням за заповітом. При цьому права ОСОБА_2 не повинні погіршуватися порівняно з правами спадкоємця за заповітом, коли спадкування одночасно здійснюватиметься і за законом і за заповітом.  

Враховуючи наведені норми, співвідношуючи їх зі встановленим в засіданні обставинами, суд доходить висновку про те, що після смерті спадкодавця ОСОБА_3  залишився один спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який має право на обов”язкову частку, оскільки є непрацездатною особою у віці 84 роки, але спадщина заповідана іншій особі. 

У відповідності з ч. 4 ст. 355 ЦК України спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

В силу ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

З матеріалів справи вбачається, що в даному випадку ані договором, ані законом не встановлено спільну сумісну власність на спірну квартиру, а тому ця квартира належала співвласникам на праві спільної часткової власності, отже, за правилом ч. 1 ст. 357 ЦК України, частки кожного з них являлися рівними.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Аналізуючи факти, встановлені у судовому засіданні в їх сукупності, співвідношуючи їх зі змістом приведених норм, суд вважає, що позовні вимоги позивачів підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 16, 355, 357, 1217, 1241, 1261 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4 - 8, 10, 11, 18, 57 - 60, 169, 174, 208, 209, 212 - 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Визначити, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 06 січня 1995 року квартира АДРЕСА_1 належала по 1\ 2 частині кожному.

Визнати за ОСОБА_2 у порядку спадкування за правом на обов'язкову частку після смерті чоловіка ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1\4 частину квартириАДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1\4 частину квартири АДРЕСА_1.

   Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження  і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.  

Головуючий суддя:                                                                       М.Ю. Петешенкова