КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р. Справа№ 43/137

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Остапенка О.М.

Шипка В.В.

за участю представників сторін:

від ініціюючого кредитора: Кириленко М.Є., довіреність № 36 від 07.07.2014;

від боржника: не з'явився;

арбітражний керуючий Кирик В.К. - посвідчення НОМЕР_1 від 18.04.2013;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.09.2014 у справі № 43/137 (суддя Пасько М.В.)

за заявою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

до товариства з обмеженою відповідальністю «Кафафарма», м. Київ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулася до господарського суду міста Києва з заявою про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Кафафарма», оскільки останнє неспроможне сплатити борг.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.04.2011, порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Кафафарма».

Ухвалою підготовчого засідання від 08.06.2011 призначено розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Кирика В.К., визнано вимоги ініціюючого кредитора у розмірі 1.453.800, 44 грн.

Ухвалою попереднього судового засідання господарського суду міста Києва від 08.12.2011 затверджено реєстр вимог кредиторів.

Постановою господарського суду міста Києва від 06.08.13 визнано товариство з обмеженою відповідальністю «Кафафарма» банкрутом, з наслідками, передбаченими чинним законодавством; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кирика В.К.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.09.2014 у справі № 43/137(суддя Пасько М.В.) задоволено клопотання ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю «Кафафарма» арбітражного керуючого Кирика В.К.; затверджено звіт про оплату послуг арбітражному керуючому Кирику В.К. за час виконання ним обов'язків розпорядника майна та ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю «Кафафарма» в період з 08.06.2011 по 30.09.2014 на суму 89 107, 64 грн та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління доходів у місті Києві здійснити оплату послуг арбітражному керуючому Кирику Віктору Кириловичу за час виконання ним обов'язків розпорядника майна та ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю «Кафафарма» в період з 08.06.2011 по 30.09.2014 на суму 89 107, 64 грн.

При цьому, місцевий господарський суд керувався ст. 46, п. 6 ч. 1 ст.83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 Господарського процесуального кодексу України

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 6072/9/26-51-10-33 від 22.10.2014, в якій просить скасувати ухвалу від 30.09.2014 у справі № 43/137 в частині зобов'язання ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві здійснити оплату послуг арбітражному керуючому Кирику В.К., або скасувати зазначену ухвалу повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Податковим кодексом України не передбачено відповідної статті витрат податкової організації, крім того протокол комітету кредиторів від 29.09.2014 не містить інформації, щодо способу оплати послуг арбітражного керуючого та джерел даних виплату, в зв'язку з чим, покладення на податковий орган обов'язку щодо сплати грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора та відшкодування понесених ним витрат під час виконання повноважень є неправомірним.

06.11.2014 та 22.10.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві надійшли клопотання, в яких інспекція просить, що в зв'язку з тим, що подана до суду апеляційна скарга містить механічні помилки, прийняти апеляційну скаргу в новій реакції, яка додана до клопотання.

Дослідивши апеляційні скарги в новій редакції, апеляційний суд встановив, що мотиви скасування та прохальна частина даних скарг не відрізняються від апеляційної скарги раніше поданої.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника податкової та учасників провадження у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи арбітражний керуючий Кирик В.К. з дня винесення ухвали підготовчого засідання від 08.06.2011 в даній справі виконував обов'язки розпорядника майна боржника, а з 06.08.2013, відповідно до постановою господарського суду міста Києва про визнання товариство з обмеженою відповідальністю «Кафафарма» банкрутом виконував обов'язки ліквідатора банкрута.

30.09.2014 від арбітражного керуючого Кирик В.К. надійшли звіт ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю «Кафафарма» про проведену роботу у справі № 43/137 з додатками, ліквідаційний баланс, протокол зборів комітету кредиторів ТОВ «Кафафарма» від 29.09.2014, а також звіт ліквідатора про оплату послуг, наданих арбітражним керуючим Кириком В.К. при виконання повноважень розпорядника майна та ліквідатора ТОВ «Кафафарма».

Так, відповідно до протоколу засідання комітету кредиторів ТОВ «Кафафарма» від 29.09.2014 комітетом кредиторів в особі представника ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - Кириленко М.Є. схвалено звіт ліквідатора, а також за наслідками його розгляду комітетом кредиторів прийнято рішення про звернення до господарського суду міста Києва із клопотанням про затвердження судом звіту ліквідатора та про оплату послуг, наданих арбітражним керуючим Кириком В.К. і ліквідацію ТОВ «Кафафарма» та припинення провадження у справі.

Як вбачається зі звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута майнові активи ТОВ «Кафафарма» відсутні, кредиторські вимоги, визнанні господарським судом, не погашались.

Відповідно до звіту про оплату послуг розпорядника майна та ліквідатора ТОВ «Кафафарма» грошова винагорода ліквідатора ТОВ «Кафафарма» у розмірі 89 425,38 грн, розрахована за період з 08.06.2011 по 30.09.2014, складається із двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання повноважень. Даний звіт містить ретельний розрахунок по періодам суми оплати послуг арбітражного керуючого за час виконання їм обов'язків розпорядника майна та ліквідатора ТОВ «Кафафарма».

Крім цього, ліквідатор посилаючись на п. 12 ст. 3-1 Закону зазначає, що оскільки кошти, одержані від продажу майна боржника чи одержані у результаті виробничої діяльності боржника відсутні, тому оплату коштів за послуги, надані арбітражним керуючим в розмірі 89 425,38 грн, повинен здійснити єдиний у справі кредитор - Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Згідно п. 1-1 Розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 115 Закону передбачено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна не може перевищувати п'яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Як передбачено ч. 3 ст. 115 Закону, основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора.

Частина 5 ст. 115 Закону передбачає, що сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Відповідно до ч. 7 ст. 115 Закону, звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Як вбачається з наявних матеріалів справи в ході ліквідаційної процедури ліквідатором ніяких майнових активів банкрута, які б належали йому на праві приватної власності або повного господарського відання виявлено не було, господарську діяльність боржник не здійснював.

Однак, з аналізу норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вбачається, що у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів. Законом порядок розподілу зобов'язання щодо оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого не ставиться в залежність від авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, створення відповідного фонду (ч. 6 ст. 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»), але арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду. Законодавець також і не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кредиторів у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), а також від джерел фінансування того чи іншого кредитора.

Згідно ч. 3 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги. Аналогічні приписи містить ч. 2 ст. 98 Закону щодо особливостей задоволення вимог кредиторів фізичної особи, визнаної банкрутом.

З вказаного вище та наявного у матеріалах справи протоколу засідання комітету кредиторів від 29.09.2014, кредитором, а саме скаржником за апеляційною скаргою - ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було прийнято рішення про затвердження звіту арбітражного керуючого Кирика В.К. про оплату послуг за час виконання ним обов'язків розпорядника майна та ліквідатора ТОВ «Кафафарма» на суму 89.107,64 грн, відповідно до якого оплату послуг покладено на ініціюючого кредитора - ДПІ у Дарницькому районі Головного управління доходів у місті Києві.

Крім того, з оскаржуваної ухвали та протоколу судового засіданні місцевого господарського суду вбачається, що представник ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - Кириленко М.Є. не лише не заперечував щодо затвердження звіту ліквідатора - арбітражного керуючого Кирика В.К. про оплату послуг за час виконання ним обов'язків розпорядника майна та ліквідатора ТОВ «Кафафарма», а навпаки підтримував поданий звіт.

З урахуванням викладеного, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо доцільності покладення витрат на виплату винагороди арбітражного керуючого (ліквідатора) на єдиного кредитора у даній справі, а саме ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

У відповідності до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів та пояснень наявних в матеріалах справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 99, 101-103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду міста Києва від 30.09.2014 у справі № 43/137 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - без задоволення.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді О.М. Остапенко

В.В. Шипко