Справа № 2-1776/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2008 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді                Румянцева О.П.,

при секретарі                        Демура Ю.В.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

УСТАНОВИВ:

17 липня 2008 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська звернулася позивач із цим позовом. Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що вона є наймачем квартири АДРЕСА_1

. У цій квартирі зареєстрований її батько ОСОБА_2, відповідач у справі. Однак він у квартирі не мешкає, не вносить плату за користування житлом, та  комунальні послуги, де проживає на теперішній час відповідач не відомо. Позивачка до теперішнього часу матеріально забезпечена недостатньо, несе витрати за усіх зареєстрованих членів сім'ї. Зазначені обставини явилися причиною звернення позивача до суду з вимогою визнати відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала у повному обсязі.

       Відповідач у судове засідання не з'явився,  повідомлявся за місцем реєстрації належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 692624, 666500.

       Відповідач у судове засідання не з»явився та був повідомлений належним чином, через засоби масової інформації, а саме, газету «Вісті Придніпров»я», (а.с. 55-58) у зв»язку з чим суд вважає можливим застосувати положення ст. 224 ЦПК України розглянути справу заочно.

 Свідок ОСОБА_3, допитаний в судовому засіданні, пояснив, що квартири вони з позивачами отримували разом, потім батьки позивачки розлучились, та перестали мешкати разом, відповідач перестав мешкати у спірній квартирі приблизно 17 років назад.

Вислухавши думку позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні було встановлено, що позивачка є наймачем квартири АДРЕСА_1, про що свідчить  рішення Виконавчого комітету Самарської районної в м. Дніпропетровську ради № 98 від 17.02.2006 р. (а.с.8).

У квартирі також зареєстровані відповідач та дочка позивачки, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,  що підтверджується копією довідки КВЖРЕП Самарського району м. Дніпропетровська

від 26.05.2008 р. (а.с.5).

Із  1989 року відповідач за вказаною адресою не мешкає декілька років, що підтверджується актами РЕУ № 4 ( а.с. 35-37), теперішнє його місцезнаходження не відомо.

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Житловим кодексом Української РСР.

Відповідно до ст.64 ЖК Української СРСР члени сім»ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов»язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім»ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов»язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Згідно зі ст. 71 ЖК Української СРСР, при тимчасовій відсутності  наймача або членів його сім»ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Згідно ст. 72 ЖК Української СРСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Судом встановлено, що відповідач, який є колишнім членом сім'ї наймача спірної квартири, не мешкає в ній із  1989 року, постійне місце його мешкання не відомо,  а тому згідно з наведеною вище нормою втратив право користування за місцем реєстрації.

Позивач у справі теперішнього часу матеріально забезпечена недостатньо, утримує  неповнолітню дитину, не має можливості нести витрати на оплату комунальних послуг за відповідача.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що вимога позивача про визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням обґрунтована, отже - підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 64, 71, 72 Житлового кодексу Української РСР, ст.ст. 4 - 8, 10, 11, 18, 57 - 60, п.9 ст. 109, 130,  208, 209, 212 - 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя: