АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ЧЕРКАСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа №22ц-17-2007р. Категорія іa договорів

Головуючий по 1 інстанції

- Горячківська Л.В. Доповідач в апеляційній інстанції   - Ювшин В.І.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2007 р.  Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого

суддів

при секретарі

з участю адвоката

з участю представника

відповідача

з участю представника

позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ЗАТ КБ «Приватбанк» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 вересня 2006р. по справі за позовом ЗАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним та звернення стягнення на предмет застави, -

встановила:

ЗАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним та звернення стягнення на предмет застави, посилаючись на те, що 19 березня 2003 року ними було надано кредит ОСОБА_3 в сумі 2000 доларів США. Поручителем по даному договору кредиту виступив ОСОБА_1, з яким 19.03.2003 року було укладено договір застави транспортного засобу. В цей же день до Державного реєстру застав рухомого майна було внесено запис про заставу легкового автомобіля, що належить ОСОБА_1

20.04.2004 року поручителю ОСОБА_1 було направлено претензію з вимогою провести розрахунок як поручителю за договором кредиту та попереджено, що в випадку залишення претензії без виконання буде звернуто стягнення на майно. 26 травня 2004 року нотаріусом було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на заставлене майно-легковий автомобіль.

Але ще 06 вересня 2003 року ОСОБА_1 через товарну біржу продав заставлений  автомобільОСОБА_2 Тому просили суд визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля між ОСОБА_1 таОСОБА_2 від 06 вересня 2003 року та звернути на нього стягнення.

Рішенням Уманського міськрайонного суду від 28 вересня 2006 року позовні вимоги ЗАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ «Приватбанк» 27571 гривну 34 коп. та судові витрати в сумі 1437 гривень 42 коп. В частині позовних вимог про визнання договору куплі-продажу автомобіля недійсним відмовлено в позові.

В апеляційній скарзі ЗАТ КБ «Приватбанк» просить рішення Уманського міськрайонного суду від 28 вересня 2006 року скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким задоволити їх позовні вимоги.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

В забезпечення кредитного договору 19 березня 2003 року було укладено договір поручительства між Черкаським ГРУ «Приватбанку» та ОСОБА_1, відповідачем по справі. В забезпечення порядку було укладено договір застави автомобіля ВАЗ-21099, який належав на праві власності ОСОБА_1 В цей же день заставлене майно було внесено до Державного реєстру застав рухомого майна. Так як кредитний договір боржником та його поручителем не виконувався, то нотаріусом було зроблено звернення на заставлене майно, але виявилось, що даний автомобіль ВАЗ-21099 06 вересня 2003 року було продано через біржу ОСОБА_2, без згоди Черкаського ГРУ «Приватбанка», де він перебував в заставі.

При таких обставинах позивач вправі відповідно до ст.590 та 400 ЦК України звернути стягнення на предмет застави та витребувати майно від недобросовісного володільця.

ОСОБА_2 не являється добросовісним набувачем, так як згідно ч.1 ст.10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем лише за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обстеження цього рухомого майна. КупленийОСОБА_2 автомобіль був завчасно внесений в Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

Укладені договори між позивачем та ОСОБА_1 (поруки та застави) відповідають нормам цивільного законодавства і ніким не оспорені.

Тому у відповідності до ст.215 ЦК України такий правочин, купівля-продаж заставленого майна без згоди заставодержавця, повинен визнати недійсним, а сторони в цьому правочині відповідно до ст.216 ЦК України повинні бути повернуті в попередній стан.

Але суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, що привело до неправильного вирішення спору по суті, а тому рішення суду першої інстанції підлягає до скасування.

Що стосується позовних вимог позивача, то вони підлягають до часткового задоволення, так як звернення на заставлене рухоме майно вже зроблено шляхом винесення виконавчого напису. В іншій частині сума боргових зобов'язань за договором поруки підлягає до задоволення і не оспорюється сторонами.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК- України, колегія суддів судової палати,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ЗАТ КБ «Приватбанк» на рішення Уманського міськрайонного суду від 28 вересня 2006 року задоволити.

Рішення Уманського міськрайонного суду від 28 вересня 2006 року, - скасувати..

Визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу автомобіля ВАЗ-21099, 2002 року випуску, кузов НОМЕР_1, укладеного 06 вересня 2003 року на Українській товарній біржі, реєстраційний НОМЕР_2, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, повернувши сторони в попередній перед договором стан та передавши один одному в натурі все, що вони одержали на виконання цього правочину, а іменно: повернути ОСОБА_1 автомобіль ВАЗ-21099, 2002 року випуску, кузов НОМЕР_1 і стягнувши з ОСОБА_1 на користьОСОБА_2 виплачену нею грошову вартість за даний автомобіль згідно акту оцінки, який зазначений в біржовій угоді.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаського ГРУ «Приватбанку» 16487 гривень 35 коп. та судові витрати по справі в сумі 1437 гривень 42 коп.

В    частині    позовних    вимог    щодо    звернення    стягнення    на    предмет забезпечувального обтяження в позові відмовити, так як дане стягнення вже зроблено за виконавчим написом.

Рішення суду апеляційної інстанції набуває законної сили негайно після його

проголошення, але може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двох

місяців, починаючи з дня його проголошення.                                                                   

ВІРНО: суддя апеляційного суду                                       

Черкаської області                                        В.І. Ювшин