11-кп/775/287/2014(м)
263/7743/13-к
А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д Д О Н Е Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду
Донецької області у складі:
головуючого Меленчука В.С.
суддів Топчій Т.В., Рибака В.Й.
при секретарі Черниці О.В.
за участю прокурора Джегеріс Д.В.
захисника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні 18 листопада 2014 року в місті Маріуполі кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Жовтневого району міста Маріуполя, заступника прокурора Донецької області та обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 29 травня 2014 року
В С Т А Н О В И Л А :
Вироком Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 29 травня 2014 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Маріуполя Донецької області, громадянин України, не працюючий, судимий 16 грудня 2013 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя за частиною 3 статті 185 КК України до 3 років позбавлення волі з випробуванням строком на 1 рік, проживаючий АДРЕСА_2
засуджений за частиною 2 статті 289 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, за частиною 2 статті 194 КК України до 3 років позбавлення волі, за частиною 2 статті 185 КК України до 2 років позбавлення волі, за частиною 3 статті 185 КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Відповідно до частини 4 статті 70 КК України шляхом часткового складання призначеного покарання за даним вироком та покарання, призначеного вироком Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 16 грудня 2013 року остаточно призначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Категорія 289ч 2 КК України Головуючий у суді 1 інстанції ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 263/7743/14-к Доповідач Меленчук В.С.
Провадження № 11кп/775/287м/14
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець міста Маріуполя Донецької
області, громадянин України, не працюючий, судимий 22 лютого 2012 року Іллічівським районним судом міста
Маріуполя за частиною 3 статті 185, частиною 2 статті 289, частиною 1 статті 70, статтями 75,76, 104 КК України до 5 років позбавлення волі; 20 березня 2013 року Першотравневим районним судом Донецької області за частиною 3 статті 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки; 16 грудня 2013 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя за частиною 3 статті 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, проживаючий в АДРЕСА_3
засуджений за частиною 2 статті 289 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, за частиною 2 статті 194 КК України до 3 років позбавлення волі, за частиною 2 статті 185 КК України до 2 років позбавлення волі, за частиною 3 статті 185 КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Відповідно до частини 1 статті 71 КК України шляхом часткового приєднання до призначеного покарання не відбуту частину покарання за вироком Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 22 лютого 2012 року призначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
В силу частини 4 статті 70 КК України шляхом часткового складання призначеного покарання за даним вироком та покарання, призначеного вироком Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 16 грудня 2013 року остаточно призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі.
Вказаним вироком суду обвинувачені ОСОБА_4, ОСОБА_2 та особа, судове провадження відносно якої призупинено у зв'язку з розшуком, визнані винними у тому, що вони 5 травня 2013 року приблизно о 3 годині 00 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою групою осіб, переслідуючи мету незаконного заволодіння транспортним засобом, знаходячись навпроти будинку № 6 по вулиці Котляревського Жовтневого району міста Маріуполя, діючи за попередньо розробленим планом, розподіливши між собою ролі, відповідно до яких особа, судове провадження відносно якої призупинено, стежила за навколишньою обстановкою з метою попередження про можливу небезпеку, а обвинувачений ОСОБА_2 за допомогою ножа опустив скло на двері з боку водія автомобіля «ВАЗ 21011», державний номерний знак НОМЕР_1, належний потерпілому ОСОБА_5, після чого обвинувачений ОСОБА_4 проник до салону вказаного автомобілю та, вирвавши дроти живлення з замку запалювання, з'єднав їх, привів двигун транспортного засобу у робочий стан та з місця події зникли.
Продовжуючи свої злочинні дії, на вказаному автомобілі прибули до балки під мостом по вулиці Зарічній в селищі Старий Крим Іллічівського району міста Маріуполя, де з метою умисного знищення чужого майна, розрізали розкладним ножем сидіння, після чого за допомогою запальнички підпалили ганчірки, які кинули до салону та, дочекавшись, коли автомобіль розгориться, з місця події втекли, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 7000 гривень.
Вони ж, 6 травня 2013 року приблизно о 2 годині 30 хвилин повторно, з метою
таємного викрадання чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, діючи за раніше розробленим планом, відповідно до якого зайшли на територію ЗШ № 65 по вулиці Казанцева, 25-а Жовтневого району міста Маріуполя, звідки усі разом виштовхали автомобіль ВАЗ 21043, державний номерний знак НОМЕР_2, належний потерпілому
ОСОБА_6, проникли до салону автомобілю та таємно викрали з нього панель від
автомобільної магнітоли фірми «Кенвуд» вартістю 500 гривень, після чого з місця події зникли.
Обвинувачений ОСОБА_2 7 травня 2013 року приблизно о 9 годині 00 хвилин, повторно, за попередньою змовою з особою, судове провадження відносно якої призупинено у зв'язку з розшуком, групою осіб, діючи за попередньо розробленим ними планом та, розподіливши ролі між собою, прийшли до квартири АДРЕСА_1, яка є житлом потерпілої ОСОБА_7 під приводом отримати конспект, проникли через двері, які їм відкрила ОСОБА_8 Особа, відносно якої провадження призупинено непомітно відкрив вікно кімнати, після чого вийшов на вулицю, а обвинувачений ОСОБА_2 проник через відкрите вікно, звідки таємно викрав монітор «Samsung 941 МР TFT» вартістю 1500 гривень, ноутбук «HP Pavilion G6» вартістю 4400 гривень, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 5900 гривень, після чого з місця події зникли.
Обвинувачений ОСОБА_4 17 травня 2013 року приблизно о 23 годині 00 хвилин повторно, за попередньою змовою з особою, судове провадження відносно якої призупинено у зв'язку з розшуком, діючи за попередньо розробленим планом, підійшли до будівлі Маріупольського центру професійно-технічної освіти по вулиці Митрополитській, №61 Жовтневого району міста Маріуполя, де обвинувачений ОСОБА_4 за допомогою раніше заготовленої викрутки виставив скло з рами вікна службового кабінету заступника директора цього центру, проник всередину, після чого з вказаного кабінету таємно викрали майно, належне центру на загальну суму 6787 гривень, після чого з місця події зникли.
Не погоджуючись з судовим рішенням, прокурор прокуратури Жовтневого району міста Маріуполя, заступник прокурора Донецької області та обвинувачений ОСОБА_2, подали апеляційні скарги, в яких, не оспорюючи фактичні обставини кримінальних правопорушень, правильність кваліфікації дій за кримінальним законом та доведеність вини, просять: прокурор району та обвинувачений вирок змінити в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_2, а заступник прокурора області скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 та ухвалити новий.
Прокурор прокуратури Жовтневого району міста Маріуполя, обґрунтовуючи апеляційну скаргу посилається на неправильне застосування судом першої інстанції положень частини 4 статті 70 КК України при призначенні кримінального покарання обвинуваченому ОСОБА_2
З посиланням на вказану норму кримінального закону та роз'яснення, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року, за якими коли особа, щодо якої було застосовано таке звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі іншій злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожен вирок виконується самостійно.
Отже, прокурор району вважає, що вирок Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 16 грудня 2013 року щодо ОСОБА_2 повинний виконуватися самостійно.
Заступник прокурора області, обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу вказує, що вирок суду першої інстанції щодо обвинуваченого ОСОБА_4 підлягає скасуванню внаслідок неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
При цьому, посилається на положення пунктів 20,25 постанови Пленуму Верховного
Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24
жовтня 2003 року та частини 4 статті 70 КК України, якими передбачено, що якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, суд призначивши покарання за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення
менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення до постановлення попереднього вироку від 16 грудня 2013 року та упродовж іспитового строку за вироком від 20 березня 2013 року, у зв'язку з чим обвинуваченому повинно бути призначено покарання спочатку за сукупністю кримінальних правопорушень, а потім за сукупністю вироків з урахуванням вироку від 20 березня 2013 року.
Виходячи з цих обставин, просить вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 скасувати, ухвалити в цій частині новий вирок, яким засудити останнього за частиною 2 статті 194 КК України до 3 років позбавлення волі, за частиною 2 статті 185 КК України до 2 років позбавлення волі, за часиною 3 статті 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом часткового складання покарань призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі частини 4 статті 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення покарання, призначеного за цим вироком та за вироком від 16 грудня 2013 року призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі статті 71 КК України частково приєднати не відбуте покарання за вироком від 20 березня 2013 року та остаточно призначити обвинуваченому покарання у виді 6 років позбавлення волі.
Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що призначене вироком суду першої інстанції покарання є занадто суворим та просить його змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та даних про його особу.
Підставами для пом'якшення покарання, на його думку, є повне визнання своєї вини, сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, щире розкаяння у вчиненому, вчинення злочину у наслідок тяжких сімейних обставин, на момент ухвалення вироку офіційно працював, тому просить пом'якшити йому покарання, призначивши без позбавленням волі.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора про незаконність судового рішення та підтримку апеляційних вимог, поданих прокурорами апеляційних скарг і безпідставність апеляційних вимог, поданих обвинуваченим ОСОБА_2, думку захисника про свою згоду з поданою апеляційною скаргою прокурора щодо підзахисного ОСОБА_4, перевіривши матеріали кримінального провадження та, обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора районної прокуратури підлягає задоволенню, заступника прокурора області підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з таких підстав.
Насамперед, при розгляді апеляційних скарг слід зауважити, що в них особами, які їх подали фактичні обставини кримінального провадження, правильність кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за кримінальним законом та доведеність їх вини не оскаржені, тому ці питання колегією суддів не перевіряються, не обговорюються і не вирішуються.
Що стосується апеляційних вимог прокурорів та обвинуваченого ОСОБА_2 в частині призначеного вироком суду першої інстанції кримінального покарання, колегія суддів після їх перевірки дійшла такого висновку.
Як вбачається з вироку, суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 вид і розмір кримінального покарання, врахував тяжкість вчинених кримінальних правопорушень та дані про його особу, за якими він за місцем проживання характеризується позитивно, за місцем навчання негативно, раніше засуджувався за корисливі кримінальні правопорушення.
Пом'якшуючими покарання обставинами суд першої інстанції врахував його повне
визнання своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень та щире каяття.
Вчинення кримінальних правопорушень у стані алкогольного сп'яніння суд першої інстанції врахував як обставину, що обтяжує покарання.
На думку колегії суддів, призначене обвинуваченому ОСОБА_2 кримінальне покарання, з урахуванням тих обставин, які зазначив у вироку суд першої інстанції, відповідає положенням статті 65 КК України та роз'ясненням, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».
Більш того, про правильність висновку суду першої інстанції в частині призначення обвинуваченому саме такого виду і розміру кримінального покарання свідчить наявність судимостей за вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, які достатньо переконливо свідчать про відсутність у нього бажання ставати на шлях виправлення та ведення добропорядного образу життя.
Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_2 покарання є достатнім, справедливим та попереджуючим вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з наведеного, колегія суддів не знаходить переконливих підстав для пом'якшення покарання обвинуваченому ОСОБА_2, про що він просить в апеляційній скарзі.
За своїм видом і розміром, призначеного вироком суду першої інстанції кримінального покарання обвинуваченому ОСОБА_4, на думку колегії суддів, також відповідає загальним положенням призначення покарання, передбаченими законом.
Разом з тим, призначаючи обом обвинуваченим кримінальне покарання суд першої інстанції припустився помилки при застосуванні принципів його призначення.
Так, апеляційні твердження прокурорів в апеляційних скаргах про неправильне застосування судом першої інстанції кримінального закону при призначенні обвинуваченим ОСОБА_2 і ОСОБА_4 кримінального покарання є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим заслуговують на увагу.
Прокурор районної прокуратури в апеляційній скарзі зазначає, що вирок суду першої інстанції підлягає зміні в частині призначеного кримінального покарання обвинуваченому ОСОБА_2 відповідно до положень частини 4 статті 70 КК України, стверджуючи про самостійне виконання вироку Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 16 грудня 2013 року.
Колегія суддів погоджується з такими твердженнями прокурора, які відповідають як точному змісту положень частини 4 статті 70 КК України, так і роз'ясненням, викладених у
пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».
Правильно посилається в апеляційній скарзі і заступник прокурора області про неправильне застосування судом першої інстанції принципів призначення покарання,
передбачених статтями 70,71 КК України, стверджуючи, що кримінальне покарання обвинуваченому ОСОБА_4 повинно було бути призначене у відповідності до положень, передбачених спочатку частиною 1 статті 70 КК України, після чого частиною 4 цієї ж статті, а вже надалі частиною 1 статті 71 КК України.
На думку колегії суддів, твердження заступника прокурора області про неправильне застосування судом першої інстанції закону про кримінальну відповідальність відповідають
положенням кримінального закону та роз'ясненням, викладених у пунктах 20,25 вище зазначеної постанови Верховного Суду України.
Виходячи з наведених підстав, судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як ухвалене у супереч положенням статей 409,413 КПК України.
Керуючись статтями 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Жовтневого району міста Маріуполя задовольнити, апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області задовольнити частково, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Вирок Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 29 травня 2014 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в частині призначеного їм кримінального покарання змінити.
Вважати ОСОБА_2 засудженим за частиною 2 статті 289 КК України до 5 років позбавлення волі, за частиною 2 статті 194 КК України до 3 років позбавлення волі, за частиною 2 статті 185 КК України до 2 років позбавлення волі, за частиною 3 статті 185 КК України до 3 років позбавлення волі.
Відповідно до положень частини 1 статті 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Вирок Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 16 грудня 2013 року щодо обвинуваченого ОСОБА_2, яким він засуджений за частиною 3 статті 185 КК України до 3 років позбавлення волі з випробуванням строком 1 рік 6 місяців виконувати самостійно.
Вважати ОСОБА_4 засудженим за частиною 2 статті 194 КК України до 3 років позбавлення волі, за частиною 2 статті 185 КК України до 2 років позбавлення волі, за частиною 3 статті 185 КК України до 3 років позбавлення волі.
Відповідно до положень частини 1 статті 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі положень частини 4 статті 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням за цим вироком у виді 5 років позбавлення волі та вироком Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 16 грудня 2013 року у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Відповідно до положень статті 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складань покарань приєднати до покарання призначеного цим вироком покарання у виді 1 року позбавлення волі за вироком Першотравневого районного суду
Донецької області від 20 березня 2013 року та остаточно призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді 6 років позбавлення волі.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без зміни.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена безпосередньо до касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженими у той самий строк з дня вручення їм копії судового рішення.
С У Д Д І :
Т.В. Топчій В.С. Меленчук В.Й. Рибак