АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження № 22ц/790/6878/14 Головуючий 1 інст. - Александрова Н.В.

Справа № 428/4882/13-ц Доповідач - Макаров Г.О.

Категорія: право власності

УХВАЛА

18 листопада 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - судді Макарова Г.О.

Суддів: Кіся П.В., Шаповал Н.М.,

за участю секретаря: Рязанової С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 31 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Борівської селищної ради Луганської області та Одеської міської ради, третя особа: Житлово-будівельний кооператив «Вимпел-7» про визнання права власності в порядку спадкування., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 31 січня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено; визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_2.

Не погодившись з рішенням Севєродонецького міського суду Луганської області від 31 січня 2014 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою судді апеляційного суду Харківської області від 11 листопада 2014 року відрито апеляційне провадження та справу призначено до судового розгляду.

18 листопада 2014 року при розгляді справи, судова колегія встановила, що її розгляд не можливий та справа підлягає поверненню до суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 1, п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позову майнового характеру ставка судового розміру встановлюється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно п. 1, 4, 9, 10 ч. 1, ч. 3 ст. 80, ч. 1 ст. 88, п. 6 ч. 1 ст. 214, п. 2, 4 ч. 1 ст. 220 Цивільного процесуального кодексу України, ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується; у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості; у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог. У разі збільшення розміру позовних вимог або пред'явлення нових вимог несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання про повернення суми судового збору вирішується відповідно до частини першої статті 83 цього Кодексу.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: як розподілити між сторонами судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції задоволені позовні вимоги ОСОБА_2

Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1

Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_2.

Але при ухвалені рішення судом першої інстанції не вирішено питання про судові витрати, а також не ухвалено рішення стосовно позовних вимог щодо визнання права власності на об'єкти селянського господарства, які знаходяться в АДРЕСА_1, а саме: пасіка, домашні тварини, сільськогосподарський інвентар, який складається з механізмів, які не підлягають обов'язковій державній реєстрації, але мають грошову цінність; грошових вкладів у відділеннях Ощадного банку України в м. Одесі та в м. Сєвєродонецьку Луганської області, з приводу яких, як вбачається з матеріалів справи, позивач надавала докази і давала пояснення.

Зазначені недоліки можуть бути усунені шляхом ухвалення судом першої інстанції додаткового рішення у порядку, передбаченому п.2 ч.1 ст.220 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.220 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що при таких обставинах, відповідно до вимог ч.7 ст. 297 Цивільного процесуального кодексу України, справу слід зняти з розгляду та повернути до суду першої інстанції для належного оформлення.

Керуючись ч.1. ст.220, ч.7 ст.297 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Борівської селищної ради Луганської області та Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування, повернути до Сєвєродонецького міського суду Луганської області для належного оформлення.

Ухвала відповідно до ч. 1 ст. 324 ЦПК України у касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді колегії: