ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" листопада 2014 р. Справа №917/1759/14
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Горбачова Л.П., суддя Істоміна О.А.
при секретарі Сіренко К.О.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - Таращенко В.І., дов. №1-17/51 від 10.01.2014
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Обласного комунального виробничого підприємства "Лубнитеплоенерго", м. Лубни Полтавської області (вх. №3599 П/3-12)
на ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.10.2014р. у справі №917/1759/14
за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Полтавське обласне управління АТ "Ощадбанк", м. Полтава
до Обласного комунального виробничого підприємства "Лубнитеплоенерго", м. Лубни Полтавської області
про зобов'язання укласти договори,-
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.10.2014 року по справі №917/1759/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Полтавське обласне управління АТ "Ощадбанк", м. Полтава до Обласного комунального виробничого підприємства "Лубнитеплоенерго", м. Лубни Полтавської області про зобов'язання укласти договори, провадження припинено на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Стягнуто з Обласного комунального виробничого підприємства "Лубнитеплоенерго"на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Полтавське обласне управління АТ "Ощадбанк" 2436,00 грн. судового збору.
Відповідач з ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.10.2014р. у справі №917/1759/14 не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати в частині розподілу судового збору та прийняти в цій частині нове рішення, яким покласти судовий збір на позивача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, в призначене судове засідання 17.11.2014 року явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не попередив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №' 017016 від 13.11.2014 року.
У відповідності до частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, беручи до уваги, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони та зважаючи на стислі строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника позивача за наявними у справі доказами.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог ст.101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваної ухвали, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали позовної заяви, 22.08.2014 року позивач звернувся до господарського суду з позовом, який в подальшому уточнив, про зобов'язання Обласного комунального виробничого підприємства "Лубнитеплоенерго" (далі ОКВП "Лубнитеплоенерго") укласти договір банківського рахунку (у національній валюті) №179 від 22.07.2014 та договір банківського рахунку (у національній валюті) №180 від 25.07.2014 в редакції АТ «Ощадбанк».
06.10.2014 року позивач звернувся до господарського суду із заявою про відкликання позовної заяви.
Приймаючи оскаржувану ухвалу від 14.10.2014 року про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд виходив з того, що припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе у разі, якщо предмет позову існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. До того ж, в оскаржуваній ухвалі суд дійшов висновку, що судові витрати в розмірі 2436,00 грн. підлягають покладенню на відповідача.
Однак колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам процесуального права з огляду на наступне.
Так, відповідно до приписів частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Як вже зазначалось вище, позивач, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про зобов'язання відповідача укласти договір банківського рахунку (у національній валюті) №179 від 22.07.2014 та договір банківського рахунку (у національній валюті) №180 від 25.07.2014 в редакції АТ «Ощадбанк».
В процесі розгляду справи, позивач звернувся до суду з заявою про відкликання позовної заяви, в якій просив суд, посилаючись на приписи ст. 22 ГПК України, винести ухвалу про повернення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що між сторонами по справі проводиться доарбітражне врегулювання у відповідності до вимог ст. 5 ГПК України та усунення розбіжностей, викладених відповідачем в протоколі розбіжностей до Договорів про укладення банківського рахунку №179 від 22.07.2014 та №180 від 25.07.2014.
Колегія суддів, дослідивши обставини по справі, а також проаналізувавши зміст наданої позивачем заяви про відкликання позовної заяви, зазначає наступне.
Так, предметом спору даної справи є врегулювання розбіжностей, що виникли при укладенні договорів банківського рахунку, шляхом викладення спірних умов договорів у відповідній редакції.
За приписами п. 4.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Із змісту наданої позивачем заяви вбачається, що між сторонами проводиться досудове врегулювання господарського спору та усунення розбіжностей, викладених ОКВП "Лубнитеплоенерго" в протоколі розбіжностей до Договорів про укладення банківського рахунку №179 від 22.07.2014 та №180 від 25.07.2014. Таким чином, наявні обставини свідчать, що на момент винесення оскаржуваної ухвали предмет спору не припинив існування, проте, сторони дійшли згоди щодо самостійного врегулювання спірних правовідносин.
За таких обставин, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, а саме, за відсутністю предмету спору.
Згідно з п.9 ч.1 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву без розгляду, якщо до винесення ухвали про порушення провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору.
Частиною 4 ст. 22 ГПК України встановлено право позивача до прийняття рішення по справі, між іншого, відмовитись від позову.
Колегія суддів вважає, що встановлені по справі обставини дають підстави дійти до переконливого висновку про те, що заява позивача про відкликання позовної заяви, яка надійшла до суду першої інстанції після порушення провадження у справі, фактично є відмовою позивача від позову.
Положеннями п. 4 ст. 80 ГПК України визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Беручи до уваги, що відмова позивача від позову є його безумовним правом і враховуючи те, що вона не суперечить чинному законодавству, не порушує прав або охоронюваних законом інтересів інших осіб, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі на підставі п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Крім того, оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції було стягнуто з відповідача 2436,00 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі відповідач зауважує на тому, що місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі безпідставно застосував приписи ч.2 ст.49 ГПК України та поклав судовий збір в розмірі 2436,00 грн. на відповідача, оскільки не навів мотиву та не обґрунтував підстав розподілу судового збору між сторонами, в тому числі і його розміру, належним чином не проаналізував правовідносини сторін, чим, на думку скаржника порушив норми процесуального законодавства.
У зв'язку з цим, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються, зокрема, з судового збору.
Згідно з частиною другою статті 49 ГПК, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до п. 12 Листа Вищого господарського суду від 12.03.2009 № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" згідно з частиною другою статті 49 ГПК, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. У разі припинення провадження у справі, спір не вирішується по суті, тобто відсутній результат вирішення спору, а тому наведений припис Господарського процесуального кодексу застосований бути не може.
З урахуванням викладеного, враховуючи те, що судом першої інстанції спір у справі №917/1759/14 по суті не вирішувався, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом першої інстанції неправомірно застосовано положення ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розподіл судового збору між сторонами та покладено судовий збір на відповідача.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Ст. 7 Закону України „Про судовий збір" містить вичерпний перелік підстав для повернення судового збору, до кола яких така підстава, як відмова позивача від позову, не віднесена.
Враховуючи, що згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» об'єктом справляння судового збору є сам факт подання до суду позовної заяви, за результатами розгляду якої судом вчинені відповідні дії - вирішено питання про порушення провадження у справі, винесено відповідну ухвалу, здійснено повідомлення учасників процесу про розгляд справи в судовому засіданні та інше, а наслідком припинення провадження у справі №917/1759/14 стали дії самого позивача, зокрема, відмова від поданого позову, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судовий збір поверненню позивачу з Державного бюджету України не підлягає.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Таким чином, оскаржувана ухвала суду, як в частині припинення провадження на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК, так і в частині розподілу судового збору між сторонами, прийнята з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування.
З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 3, 4 ст. 104, ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Обласного комунального виробничого підприємства "Лубнитеплоенерго", м. Лубни Полтавської області задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.10.2014р. у справі №917/1759/14 скасувати.
Провадження у справі припинити.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено та підписано 20.11.2014 року
Головуючий суддя Тарасова І. В.
Суддя Горбачова Л.П.
Суддя Істоміна О.А.