Справа № 352/1041/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2421/2014

Категорія 50

Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р. Р.

Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Бойчука І.В., Вакарук В.М.

секретаря Драганчук У.М.,

з участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину у зв'язку з продовженням навчання за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

06.05.2014 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання.

В заяві зазначила, що їх з відповідачем син ОСОБА_4 є повнолітнім та навчається на ІІ курсі Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги.

Посилаючись на те, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу, просила ухвалити рішення про стягнення 1000 грн. аліментів.

Рішенням Тисменицького районного суду від 07 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність рішення суду.

Позивач вважає необґрунтованим висновок суду про те, що відповідач не має можливості надавати матеріальну допомогу їх повнолітньому сину, оскільки у другому шлюбі він утримує чотирьох дітей. ОСОБА_2 вказує на те, що відповідач є батьком лише однієї дитини у другому шлюбі, а троє дітей - це діти другої дружини від її попереднього шлюбу.

Апелянт вважає, що оскільки відповідач утримує трьох чужих дітей, то він має можливість надавати матеріальне утримання і повнолітньому синові.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала з мотивів, наведених у ній. ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Встановлено, що ОСОБА_5 є студентом ІІ курсу Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу денної бюджетної форми навчання і за результатами екзаменаційної сесії стипендію не отримує.

Відповідно до вимог ст. 199 СК, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

У п. 20 постанови Пленуму від 15 травня 2006 року N 3 «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Верховний Суд України роз'яснив, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

За змістом ст. 199 СК України обов'язок утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, покладено на обох батьків.

Встановлено, що відповідач щомісячно сплачує 600 грн. на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Також встановлено, що ОСОБА_3 проживає з другою дружиною ОСОБА_7 і разом вони виховують четверо дітей, з яких дочка ОСОБА_8, 2009 року народження, їх спільна дитина.

ОСОБА_3 працює слюсарем-ремонтником ПАТ «Івано-Франківськцемент» і його середній заробіток становить 3897 грн. на місяць.

При таких обставинах справи суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність у відповідача можливості надавати матеріальне утримання повнолітньому сину, а отже і про безпідставність позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст. 307, 308, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Л.В. Ясеновенко

І.В. Бойчук

В.М. Вакарук