Справа №22ц-1003/08 Головуючий у 1 інстанції - Крупінська С.С.
Категорія - 23 Доповідач - Русинчук М.М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 листопада 2008 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Мудренко Л.І.,
суддів - Киці С.І., Русинчука М.М.,
при секретарі - Губарик К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство» (далі - ВАТ «Луцьке РТП») про визнання недійсним договору оренди землі за апеляційною скаргою відповідача на рішення Луцького міськрайонного суду від 3 вересня 2008 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 3 вересня 2008 року позов задоволено повністю.
Постановлено поновити ОСОБА_1. строк звернення до суду з позовом до ВАТ «Луцьке РТП» про визнання недійсним договору оренди землі та визнати недійсним договір оренди землі від 06.09.2004 року, укладений між ОСОБА_1 і ВАТ «Луцьке РТП».
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом при вирішенні даної справи норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом встановлено і це відповідає обставинам справи, що 6 вересня 2004 року між ВАТ «Луцьке РТП» як орендарем та позивачем ОСОБА_1. як орендодавцем укладено договір оренди належної останній земельної ділянки (а. с. 2-4).
Відповідно до ст. 13 Закону України від 6 жовтня 1998 року «Про оренду землі» (далі - Закон) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно із ст. ст. 14, 18, 20 Закону вказаний договір укладається у письмовій формі, підлягає державній реєстрації і набирає чинності після його державної реєстрації.
Частиною 1 статті 15 Закону передбачені істотні умови цього договору, а саме: об'єкт оренди землі ( місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
За встановленим в частині 2 названої статті Закону правилом відсутність у договорі оренди землі однієї із наведених істотних умов, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 203. ч. 1 ст. 215 ЦК України однією з підстав недійсності правочину є невідповідність його змісту вимогам цього Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
В тексті оспорюваного договору оренди землі містяться не застережені ї не погоджені обома сторонами виправлення щодо істотних умов договору, а саме: строку його дії та розміру орендної плати, що вказує на невизначеність цих істотних умов в договорі, а відтак і їх відсутність.
Окрім цього, в договорі зазначена площа переданої в оренду землі 2,39 га, хоча у власності орендодавця перебувала земельна ділянка розміром 2,38 га.
Встановлено також, що згаданий договір підписувався не вказаним у ньому керівником ВАТ «Луцьке РТП» Клекоцем Л.І., а іншою не уповноваженою на це особою, що є порушенням вимоги абзацу 2 частини 2 статті 207 ЦК України, за якою письмовий правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Наявне в матеріалах справи рішення спостережної ради ВАТ «Луцьке РТП» про надання права підпису договорів оренди землі заступнику керівника цього підприємства Шуму М.А. в контексті наведеної норми права не є тим, документом, який надавав йому повноваження на підписання оспорюваного договору.
Апелянтом не надані відповідні установчі документи, які б підтверджували повноваження спостережної ради названого товариства передавати право підпису договорів замість керівника його заступнику.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про недійсність згаданого договору оренди землі, оскільки його зміст суперечить наведеним нормам ЦК України, Закону України «Про оренду землі».
Виходячи з того, що позивач отримав зазначений договір в кінці 2005 року, відколи у нього з'явилась реальна можливість детально вивчити його зміст і оспорити цей договір, суд правильно визнав цю причину пропущення позовної давності поважною і захистив порушене право (ч. 5 ст. 267 ЦК України).
Наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача про наявність в оспорюваному договорі всіх його істотних умов спростовуються вище зазначеними обставинами.
Оскаржуване рішення суду постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу відповідача відкритого акціонерного товариства «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство» відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 3 вересня 2008 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: