У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Буцяка З.І., Гордійчук С.О.,

секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.,

з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, Борисової І.В., Андрєєва Р.В., Капланова О.В., ОСОБА_6, ОСОБА_7 та прокурора Кондратюк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення Рівненського міського суду від 02 жовтня 2014 року в справі за позовом заступника прокурора м. Рівне в інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, Рівненської міської ради, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа - комунальне підприємство «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації», про визнання незаконним рішення, визнання договору купівлі-продажу індивідуально визначеного майна недійсним, скасування державної реєстрації та свідоцтва про право власності,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Рівненського міського суду від 02 жовтня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 12 грудня 2006 року за №245 (зі змінами від 14 листопада 2007 року) «Про відміну рішення виконкому від 12 вересня 2006 року за №179 та затвердження переліків нежитлових приміщень, що є комунальною власністю територіальної громади м. Рівного в особі Рівненської міської ради» в частині включення до переліку об'єктів, які належать до комунальної власності територіальної громади міста приміщення, розміщеного в підвалі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1.

Визнано незаконним і скасовано рішення Рівненської міськради №1589 від 12 червня 2008 року «Про приватизацію нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1».

Визнано недійсним договір купівлі-продажу ВКТ №045629 нежитлового приміщення підвалу, що знаходиться в АДРЕСА_1, а саме: приміщення №1, №2, №3 загальною площею 22,7 кв. м, укладений 01 жовтня 2008 року між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_10, зареєстровано в реєстрі № 903.

Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 привести у відповідність придбане приміщення шляхом вивільнення майна.

В решті позовних вимог відмовлено.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у поданій на вказане рішення суду апеляційній скарзі покликалася на його незаконність та необгрунтованість через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

__________________________________________________________________________________________________

Справа №569/8073/14-ц Головуючий в суді І інст. - Головчак М.М.

Провадження № 22-ц /787/2220/2014р. Суддя-доповідач -Боймиструк С. В.

Вказувала, що звертаючись до суду з даним позовом, заступник прокурора м. Рівне не надав жодних доказів того, що особи, інтереси яких він представляє, не можуть самостійно здійснювати представництво своїх інтересів в суді. Судом не було досліджено, які саме права та інтереси позивачів були порушені відповідачами.

Стверджувала, що при винесенні рішення суд першої інстанції покликався на відповідь ЖКП «Покровське» №287 від 05 березня 2014 року, згідно якої в приміщенні, яке тепер їй належить, знаходяться мережі каналізації, холодного водопостачання і опалення та розміщені стояки з запірною арматурою, однак жодних доказів того, що такі мережі встановлені в даному приміщенні для обслуговування житлового будинку, без доступу до якого експлуатація житлового будинку неможлива, матеріали справи не містять.

Вказувала, що судом не було взято до уваги надані нею технічні паспорти спірного приміщення, згідно яких приміщення складається з 3 частин: коридору, розміром 3,3 кв.м, складу, розміром 15,0 кв.м, санвузла, розміром 4,4 кв.м, тобто дане приміщення не могло використовуватися для забезпечення експлуатації всього житлового будинку та задоволення потреб його мешканців.

Доводила, що ще у 2009 році позивачам було відомо про те, що спірне приміщення перебуває у її власності, а тому суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги її заяву та заяву Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради про застосування строків позовної давності.

Просила рішення Рівненського міського суду від 02 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради у поданій на рішення суду першої інстанції апеляційній скарзі покликалося на його незаконність і необґрунтованість через неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Вказувало, що суд вважав встановленою обставину, що сам факт знаходження в підвальному приміщенні мереж каналізації, холодного водопостачання та опалення, розміщення стояків з запірною арматурою відносить нежитлове приміщення до категорії допоміжних, при цьому послуговувався «наданою характеристикою» спірного приміщення, не зазначивши документ, в якому вона зазначена, листом ЖКП «Покровське» та листом Управління містобудування та архітектури.

Вважало лист ЖКП «Покровське» та акт комісії неналежними доказами, а позицію суду, яка ґрунтується виключно на цих документах, недоведеною.

Стверджувало, що проходження мереж комунікацій через приміщення автоматично не відносить його до побутових (допоміжних). Судом не зазначено, на підставі яких документів він встановив, що спірне приміщення призначене для побутового обслуговування мешканців.

Доводило, що відповідачами не заперечувався факт наявності мереж комунікацій у спірному приміщенні, однак не встановлено взаємозв'язку між наявністю в ньому комунікацій та забезпеченні експлуатації будинку в цілому, а не лише власниці підвального приміщення.

Зазначало, що позов стосується приміщення площею 22,7 кв.м, однак суд скасував рішення виконкому стосовно приміщення площею 91,1 кв.м, не врахувавши, що у підвальному приміщенні знаходяться об'єкт цивільної оборони та сховище.

Визнаючи їх клопотання про застосування строку позовної давності такими, що не заслуговують на увагу, суд послався на те, що про порушення своїх прав позивачі дізналися лише у 2013 році, однак жодним чином не обґрунтував свою позицію.

Просило рішення Рівненського міського суду від 02 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

ФОП ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали доводи своєї апеляційної скарги та апеляційної скарги Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, просили їх задовольнити.

Представник Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради Борисова І.В., в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги управління та апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1, просила їх задовольнити.

Представник виконавчого комітету Рівненської міської ради Капланов О.В. і представник Рівненської міської ради Андрєєв Р.В. підтримали доводи апеляційних скарг та просили їх задовольнити.

Представник КП «Рівненське МБТІ» у встановленому законом порядку, завчасно був повідомлений про час і місце розгляду справи, однак до суду не з'явився і причин неявки суду не повідомив, а тому колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за його відсутності.

Прокурор Кондратюк А.В., представник ОСОБА_8 - ОСОБА_6, представник ОСОБА_9 - ОСОБА_7, кожен окремо, просили апеляційні скарги відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги слід відхилити з таких підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що спірне нежитлове приміщення підвалу, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 22,7 кв.м, призначене для забезпечення експлуатації та обслуговування будинку, є допоміжним та належить на праві спільної сумісної власності всім співвласникам квартир, без згоди яких, рішенням виконкому Рівненської міської ради № 245 від 12 грудня 2006 року, це приміщення безпідставно було внесено до переліку об'єктів комунальної власності і в подальшому на підставі договору від 01 жовтня 2008 року Управлінням комунальною власністю продане для ФОП ОСОБА_1.

Такий висновок місцевого суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що спірне нежитлове приміщення загальною площею 22,7 кв.м розташоване в підвалі будинку по АДРЕСА_1.

В даному приміщенні знаходяться мережі каналізації, холодного водопостачання та опалення, стояки з запірною арматурою, що підтверджується довідкою ЖКП «Покровське» м.Рівне № 287 від 05 березня 2014 року та актом від 24 червня 2014 року і фототаблицею до нього (а.с. 36, 152-154).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, в інтересах яких прокурор звернувся до суду, відповідно до ст.1 та ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» є співвласниками приватизованих квартир АДРЕСА_1 (а.с.46,47).

Згідно до ч.2 ст.10 названого Закону власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою, зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 02 березня 2004 року №4-рп/2004 по справі №1-2/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) в аспекті конституційного звернення і конституційного подання, зазначив, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Законодавець дав визначення допоміжних приміщень і в ст.1 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", де зазначено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Відповідно до зазначених норм законів та обставин справи, згідно ст.ст.355,356,382 ЦК України місцевий суд дійшов вірного висновку, що спірне нежитлове приміщення підвалу є спільною сумісною власністю власників приватизованих квартир в будинку по АДРЕСА_1, та розпорядження таким майном мало проводиться за згодою всіх співвласників.

Суд першої інстанції, встановивши, що всупереч вимогам ст.ст. 319, 321 ЦК України, згідно яких право власності є непорушним, без згоди співвласників, рішенням виконкому Рівненської міської ради № 245 від 12 грудня 2006 року, спірне нежитлове приміщення в житловому будинку АДРЕСА_1 безпідставно внесено до переліку об'єктів комунальної власності, дійшов вірного висновку про його незаконність та послідуючих рішень, якими вносились до нього зміни.

Оскільки в подальшому при реалізації зазначених рішень міськради та укладенні договору купівлі-продажу спірного підвального приміщення по АДРЕСА_1 ВКТ № 045631 від 01 жовтня 2008 року між Управлінням комунальною власністю виконкому Рівненської міськради та ФОП ОСОБА_1, в момент вчинення правочину не було дотримано вимог ст.203 ЦК України, то відповідно до ст.215 ЦК України місцевий суд обґрунтовано визнав цей договір недійсним та зобов'язав ОСОБА_1 привести у відповідність придбане приміщення шляхом вивільнення майна.

Посилання апелянтів на пропуск строку позовної давності при зверненні до суду не заслуговує на увагу, оскільки вони не довели тієї обставини, що позивачам раніше, ніж вони зазначили та звернулись до суду, було відомо про порушення їх прав. Крім того, таке порушення прав позивачів є продовжуваним, а тому строк позовної давності прокурором при зверненні до суду в інтересах громадян не пропущено.

Посилання апелянтів на відсутність у прокурора підстав для звернення до суду в інтересах громадян спростовується матеріалами справи. В позові прокурор послався на ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" та надав відповідні докази. Позивачі на момент звернення до суду були особами похилого віку, що підтверджено матеріалами справи (а.с. 41,42,44,45).

За таких обставин, оскільки рішення місцевого суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, наведених у ньому, тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг .

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 02 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: