Справа 2-526/2007 p.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«11» січня 2007 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді - Кочко В.К., при секретарі - Дуль Т.А., за участю позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Овідіополь цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу -
ВСТАНОВИВ:
18 грудня 2006 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року між сторонами укладений шлюб ІНФОРМАЦІЯ_3, актовий запис НОМЕР_1.
У сторін від спільного життя є дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
За час спільного проживання позивачка з відповідачем не зійшлися характерами, сторони не проживають разом тривалий час.
Посилаючись на те, що сім'я сторін розпалась та поновити її не можливо, позивач просив суд розірвати шлюб між сторонами.
Позивач також просив суд визначити місце проживання дитини з відповідачкою.
Відповідачка у судовому засіданні не з'явилась, але надала суду заяву, у якій позов визнає, просить слухати справу у її відсутності, проти того, щоб син проживали з нею не заперечувала.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.104 CT.CT.104 п.2, 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя або одного з них на підставі постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану або на підставі рішення суду.
Подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей - ст. 109 Сімейного кодексу України.
Згідно п.1 ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року між сторонами укладений шлюб ІНФОРМАЦІЯ_3, актовий запис НОМЕР_1.
У сторін від спільного життя є дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
За час спільного проживання позивачка з відповідачем не зійшлися характерами, сторони не проживають разом тривалий час. Сім'я сторін розпалась та поновити її не можливо.
З таких підстав, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 174, 212, 215 ЦПК України, ст.ст.104 п.2, 105, 109, ПО, 112 Сімейного кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1 року ІНФОРМАЦІЯ_3, актовий запис НОМЕР_1.
Дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишити на виховання матері.
Стягнути при реєстрації розірвання шлюбу в відділі РАЦС з ОСОБА_1 держмито у сумі 17 грн. ОСОБА_2 від сплати держмита звільнити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя В.К.Кочко