Справа № 369/10789/14-ц

Провадження №2/369/4193/14

РІШЕННЯ

Іменем України

12.11.2014 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Медвідь Н.О.

при секретарі Остролуцькій Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ХРЕЩАТИК» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, та зустрічному про визнання нікчемним договору банківського вкладу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом, посилаючись на те, що 24.04.2013 року між сторонами було укладено договір банківського вкладу (депозит) у національній валюті на суму 310 880 грн.Відповідно до п.1 депозитного договору від 24.04.2013 строк його дії становив З місяці - з 24.04.2013 до 24.07.2013.

24.07.2013, по закінченню строку дії депозитного договору, ним було знято з рахунку частину суми, а залишок суми в розмірі 280 000 грн. було перерозміщено в банку на новий строк, про що між сторонами було укладено новий договір банківського вкладу (депозит), строком дії на 12 місяців (до 24.07.2014 року включно).

Відповідно до п.1.2. до договору банківського вкладу (депозит) передбачена процентна ставка в розмірі 17,5% річних. Сплата процентів вкладнику здійснюється щомісячно, в перший календарний день кожного місяця, наступного за місяцем нарахування та в день повернення вкладу суми.

Проценти надходили на його рахунок починаючи з серпня 2013 року до травня 2014 року включно. Коли в червні 2014 року проценти на його рахунок не надійшли, він звернувся до відповідача з даного питання, на що отримав письмову відповідь, згідно якої відповідач відмовився повертати грошові кошти, посилаючись на те, що за даними бухгалтерського обліку договір банківського вкладу (депозит) на суму 310 880 грн. та договір банківського вкладу (депозит) на суму 280 000 грн. не обліковується та відповідачем з цього приводу подано заяву до правоохоронних органів. На даний час сума боргу відповідача складає 280 000 грн.

Тому просив стягнути з відповідача заборгованість за банківським вкладом (депозитом) в розмірі 280 000 грн.

В судовому засіданні представник позивача та позивач позов підтримали.

Представник відповідача позов не визнав та заявив зустрічний позов, посилаючись на те, що до подання позову відповідач розглядав заяву позивача на повернення вкладу від 04 червня 2014 року. По факту відсутності коштів було проведено службове розслідування та ревізію Київського регіонального відділення за період 2011-2014 роки, з яким ОСОБА_1 уклав договір банківського вкладу.

За результатами перевірок встановлено, що за даними бухгалтерського обліку банку в Київському регіональному відділенні зареєстровано договір банківського вкладу «Оберіг» на 12 місяців № 222Б-385933, що був укладений 24.07.2013 між сторонами на суму 1000 грн.

А договір банківського вкладу на суму 280 000 грн., не укладався банком, не зареєстрований у системі обліку депозитів банку та як наслідок в матеріалах справ Київського регіонального відділення відсутній будь-які документи щодо його укладення.

Згідно підпункту 5.1. пункту 5 договору - договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та внесення вкладником коштів на вкладний рахунок, що підтверджується квитанцією відповідної форми, яка свідчить про внесення готівки, або випискою з вкладного рахунку.

Проте, відповідачем не надано суду жодного документа який би підтверджував внесення коштів на депозитний рахунок, позивач і не міг внести кошти в сумі 280 000 грн., на депозитний рахунок в зв'язку з тим, що рахунок вказаний у договорі не існує.

Тому вважає, що договір банківського вкладу № 222D - 385921 «Оберіг» в національній валюті із щомісячною сплатою процентів від 24.07.2013, не набрав чинності та не створює жодних правових наслідків для сторін.

Тому, відсутність реєстрації договору у системі депозитів банку, відсутність у банку депозитного рахунку вказаного у договорі, необлікування на рахунках банку грошових коштів у сумі 280 000 грн., відсутність у позивача документу про внесення коштів на вкладний рахунок слід вважати недотриманням письмової форми договору банківського вкладу. Наслідком недотримання письмової форми є недійсність вказаного договору.

На даний час за цими фактами триває досудове розслідування у Шевченківському РУ ГУ МВС України у м. Києві.

Тому просив визнати нікчемним договір № 222D - 385921 банківського вкладу «Оберіг» в національній валюті із щомісячною сплатою процентів від 24 липня 2013 року на суму 280 000 грн., укладений між сторонами, витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Позивач та його представник не визнали зустрічний позов.

Суд, вислухавши осіб, які приймають участь у розгляді справи, вивчивши матеріали справи, позов ОСОБА_1 задовольняє, а в зустрічному відмовляє з наступних підстав:

Судом встановлено, що 24.04.2013 між сторонами було укладено договір банківського вкладу (депозит) за №543/2013-222D на суму 310 880 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до п.1 депозитного договору від 24.04.2013 року строк його дії становив З місяці - з 24.04.2013 до 24.07.2013.

24.07.2013, по закінченню строку дії депозитного договору, позивачем було знято з рахунку частину суми, а залишок суми в розмірі 280 000 грн. було перерозміщено в банку на новий строк, про що між сторонами було укладено новий договір банківського вкладу (депозит) за №222D-385921, строком дії на 12 місяців (до 24.07.2014 року включно), що підтверджується п. 1.1. депозитного договору.

Відповідно до п.1.2. до договору банківського вкладу (депозит) за №222D-385921 передбачена процентна ставка в розмірі 17,5% річних. Нарахування процентів здійснюється банком щомісячно, виходячи з фактичної кількості днів в місяці та році (метод «факт/факт»).

Те, що на рахунок позивача з серпня 2013 року надходити проценти від депозитного вкладу в ПАТ «КБ «Хрещатик» в судовому засіданні не оспорювалося..

В червні 2014 року відповідач відмовився повертати позивачу грошові кошти, посилаючись на те, що за даними бухгалтерського обліку договір банківського вкладу (депозит) за №543/2013-222 від 24.04.2013 на суму 310 880 грн. та договір банківського вкладу (депозит) за №222D-385921 від 24.07.2013 на суму 280 000 грн. не обліковується та відповідачем з цього приводу подано заяву до правоохоронних органів, що свідчить про порушення відповідачем прав та інтересів позивача.

Також отриманням позивачем відсотків за депозитним договором, починаючи з 31.07.2013, відповідач визнав існування між сторонами договірних відносин згідно договору від 24.07.2013.

Відповідно до п.2.1. договору відповідач зобов'язується прийняти грошові кошти вкладника на термін та на умовах даного договору та нести повну відповідальність за їх збереження.

Частинами 1, 2 ст.1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

На даний час сума боргу відповідача складає 280 000 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Посилання представника відповідача, що договір № 222D - 385921 банківського вкладу «Оберіг» в національній валюті із щомісячною сплатою процентів від 24.07.2013 на суму 280 000 грн., не укладався спростовується самим договором № 222D - 385921 банківського вкладу «Оберіг», якій підписаний сторонами .

Те, що договір оспорюваний не зареєстрований у системі обліку депозитів банку та як наслідок в матеріалах справ Київського регіонального відділення відсутній будь-які документи щодо його укладення свідчить про неналежне виконання своїх службових обов»язків працівниками банку, наслідком чого є те, що на даний час за цими фактами триває досудове розслідування у Шевченківському РУ ГУ МВС України у м. Києві (кримінальне провадження №.12014100100002551).

Зміст та форма оспорюваного договору банківського вкладу відповідає вимогам ст. 1059 ЦК України згідно якої договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно - правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Згідно підпункту 5.1. пункту 5 договору № 222D - 385921 банківського вкладу «Оберіг» в національній валюті із щомісячною сплатою процентів від 24.07.2013 - договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та внесення вкладником коштів на вкладний рахунок, що підтверджується квитанцією відповідної форми, яка свідчить про внесення готівки, або випискою з вкладного рахунку.

Твердження представника відповідача , що позивачем не надано суду документа, який би підтверджував внесення коштів на депозитний рахунок в сумі 280 000 грн., який вказаний у договорі № 222D - 385921 банківського вкладу від 24.07.2013, спростовуються квитанцією позивача про перерахування коштів в розмірі 310000 гр. на розрахунковий рахунок відповідача .

Доводи представника відповідача що рахунок №26307001222/2630.1.123726.002 не існує, суд вважає необґрунтованими, спростовуються оспорюваним договором укладеним між сторонами 24.07.2013 де мається вказаний рахунок та договір підписаний сторонами.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як на підставу визнання оспорюваного договору нікчемним, представник відповідача вважає, що не дотримана письмова форма договору , яка полягає у відсутності реєстрації договору у системі депозитів банку, відсутності у банку депозитного рахунку вказаного у договорі, необлікування на рахунках банку грошових коштів у сумі 280 000,00 грн., та відсутність у позивача документу про внесення коштів на рахунок .

Але частиною 2 статті 1059 ЦК України передбачено, що у разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

У ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні не доведено факту наявності порушення права та законних інтересів відповідача, не доведено факту протиправної поведінки позивача, та причинний зв»язок з можливим порушенням прав та законних інтересів відповідача, про що зазначено вище.

Тобто, представник відповідача не довів тих обставин на які посилався як на підставу позовних вимог, не надав докази в обґрунтування своїх вимог, не спростував тих обставин на які посилалися позивач та його представник в обґрунтування своїх вимог, та заперечень, що є його обов»язком відповідно до засад змагальності процесу за ст.. 10 ЦПК України . При цьому суд створив всі умови для змагального процесу , роз»яснював представнику відповідача його права та обов»язки.

Отже, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог представника відповідача, оскільки вони не відповідають вимогам ст.57-59 ЦПК України.

За правилами ст.. 88 ЦПК України судові витрати суд покладає на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст..ст. 203. 215, 509, 526, 530, 610, 629, 1058, 1060 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212-214, 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ПАТ «КРМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ХРЕЩАТИК» на користь ОСОБА_1 заборгованість по банківським вкладам (депозитом) в розмірі 280 000 грн.

В зустрічному позові про визнання нікчемним договору банківського вкладу, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ХРЕЩАТИК» 24.07.2013 відмовити.

Стягнути з ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ХРЕЩАТИК» 2 800 грн. судового збору на користь держави.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: