УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2014 року Справа № 87344/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді: Гулида Р.М.
суддів: Каралюса В.М., Кузьмича С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 23.09.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач 31.08.2011 року звернувся з позовом в суд до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області (далі-УПФУ) та просив зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії згідно ст.39, ст.51, ст.52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 01.01.2011 року.
Ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 02.09.2011 року адміністративний позов за період з 01.01.2011 року по 27.02.2011 року залишено без розгляду.
Постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 23.09.2011 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача. Зобов»язано УПФУ провести перерахунок та виплату позивачу доплати до пенсії за період з 12.04.2011 року до 22.07.2011 року, на підставі положень ст. 39, ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 2 мінімальні заробітні плати, та 25% мінімальної пенсії за віком відповідно, з урахуванням виплачених сум, та як непрацездатному члену сім'ї померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щомісячної компенсації за втрату годувальника в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком згідно ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум за вказаний період.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції при винесенні постанови судом порушені норми матеріального та процесуального права, неповністю досліджені та з'ясовані всі обставини по справі, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, у відповідності до п.3 ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу УПФУ слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних міркувань.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечувалось, що позивач є непрацюючим пенсіонером, який постійно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення.
Згідно ч.2 ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення проводиться доплата до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Відповідно до вимог ч.2 ст.51 цього Закону особам, віднесеним до 3 категорії, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.
Як вбачається з матеріалів справи позивачу доплата до пенсії виплачувалась згідно постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи» в розмірі 10,50 грн. Тобто така доплата проводилась не на рівні мінімальної заробітної плати, як це передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 3 категорії призначалась розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Позивач є непрацездатним членом його сім'ї, яка перебувала на його утриманні. третьої групи і віднесений до категорії 1 осіб, що постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та має право додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю на підставі ст. 50 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
На підставі ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Право позивача на одержання пенсії як непрацездатному члену сім'ї, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щомісячної компенсації за втрату годувальника відповідачем не оспорюється та доказуванню не підлягає у відповідності до ст. 72 ч. 3 КАС України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини першої статті 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-V1 в частину першу статті 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»внесені зміни, відповідно до яких зазначена компенсація встановлена у розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зміни, внесені підпунктом 14 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-V1.
Таким чином, щомісячна компенсація позивачці у зв'язку з втратою годувальника повинна бути призначена в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Крім того, положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Згідно з законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Разом з тим, наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачці як непрацездатному члену сім'ї слід призначити щомісячну компенсацію за втрату годувальника, яка була на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії з врахуванням щомісячної компенсації позивачці повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірних пенсій правильно покладено на відповідача у справі.
Однак згідно положення ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають не постанови Кабінету Міністрів України, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача згідно ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
На виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року. Вказані зміни в законодавстві неконституційними не визнавались.
Відтак, до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, у справах щодо розміру пенсії слід застосовувати положення ст..39,52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на виплату щомісячної грошової доплати як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі двох мінімальних заробітних плат, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком та щомісячної компенсація в разі втрати годувальника смерть якого настала внаслідок аварії на ЧАЕС в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, з 28.02.2011 року по 22.07.2011 року включно із врахуванням шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, а тому позов підлягає задоволенню.
Колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, постанова суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.183-2, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 23.09.2011 року у справі № 2а-9831/11 - без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий : Гулид Р.М.
Судді : Каралюс В.М.
Кузьмич С.М.