РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2014 р. Справа № 5004/725/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Демянчук Ю.Г. ,

судді Юрчук М.І.

при секретарі судового засідання: Лукащик Г.В.

за участю представників сторін:

позивача - Сєтов М.О., допущений до участі у справі як слухач, оскільки довіреність б/н від 01.08.13., яка була надана у судовому засіданні, не відповідає вимогам ст.28 ГПК України відповідача- Шестернін В.Д., довіреність в справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс"

на ухвалу господарського суду Волинської області від 26.09.2014 р.

у справі № 5004/725/12

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта - Плюс" про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

у справі 5004/725/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс", м.Луцьк

про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11.04.2006р., повернення приміщення та звільнення відповідачем вказаного приміщення

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 26.09.2014 р. у справі №5004/725/12 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" у відновленні пропущеного процесуального строку для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі 5004/725/12. Не прийнято до розгляду і повернуто заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта - Плюс" про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі 5004/725/12.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що згідно ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Проте, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявник не обґрунтував поважність причин та наявність підстав, які б перешкоджали поданню заяви у визначений строк, оскільки вирок Луцького міськрайонного суду, на який він посилається як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, набрав законної сили 14.03.2014 р. Як вбачається з ухвали апеляційного суду від 14.03.2014 р. Стеценко Г.С. був присутній у судовому засіданні, отже ознайомлений з результатом розгляду кримінальної справи.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відновити строк на подання апеляційної скарги, ухвалу господарського суду Волинської області від 26.09.2014 р. у справі № 5004/725/12 скасувати та передати дану справу на розгляд господарського суду Волинської області.

На думку скаржника, ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою.

Зокрема, скаржник зазначає, що в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами було помилково зазначено, що датою встановлення нововиявлених обставин є 14.03.2014 р. - день набрання законної сили вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.12.2013 р. у справі № 161/3862/13-к як доказом, що підтверджує такі нововиявлені обставини.

Скаржник вважає, що з урахуванням роз'яснень Пленуму ВГСУ, такою датою слід вважати 22.09.2014 р., тобто день коли ТзОВ «Освіта-Плюс» отримало за своєю заявою від 17.09.2014 р. копії вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.12.2013 р. та ухвали апеляційного суду Волинської області від 14.03.2014 р. у справі № 161/3862/13-к. Таким чином, строк в один місяць на звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за ново- виявленими обставинами не був пропущений.

Окрім того, ТзОВ «Освіта-Плюс» не було учасником кримінального провадження, не мало в ньому будь-якого процесуального статусу і не могло знати про його результати. Суд першої інстанції безпідставно керувався ч. 1 ст. 27 КПК України, оскільки саме на реалізацію цієї правової норми була подана до суду заява від 17.09.2014 р.

Також, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що суд не врахував, що Стеценко Г.С. брав участь в кримінальному провадженні в якості обвинуваченого в статусі фізичної особи, а не представника юридичної особи. Його участь в кримінальному процесі абсолютно не стосується і не впливає на правову обізнаність ТзОВ «Освіта-Плюс», оскільки інкриміноване обвинувачення ґрунтувалося на протиправних діях Стеценка Г.С. як керівника ТзОВ «ЛБІ МНТУ», не ТзОВ «Освіта-Плюс». Окрім того, суд не врахував того, що присутність Стеценка Г.С. на судовому засіданні, на якому було ухвалено виправдальний вирок, могла свідчити виключно про його обізнаність із резолютивною частиною вироку, але не із мотиваційною частиною, яка підтверджує нововиявлені обставини.

Таким чином, суд неправильно визначив початок перебігу строку на подання заяви про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами та прийшов до неправильного висновку про пропуск заявником такого строку.

Скаржник вважає, що суд фактично ухилився від розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по суті, повернувши її з формальних причин.

Позивач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні 17.11.2014р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що ухвала суду першої інстанції від 26.09.2014р. є незаконною та необґрунтованою, такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства, а тому просить її скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 5 ст. 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Заслухавши пояснення представника відповідача (скаржника), обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженої ухвали, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а ухвалу господарського суду Волинської області від 26.09.2014 року у справі №5004/725/12 - скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Волинської області від 03.08.2012 р. позов ТзОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" було задоволено повністю, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 11.04.2006 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" та товариством з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс", посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б., зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 1173; визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Гетьмана Сагайдачного, б.6, загальною площею 2542,7кв.м.; зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" звільнити та повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Гетьмана Сагайдачного, б.6, загальною площею 2 542,7кв.м. (а.с. 117-119, т.1).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.10.2012р. рішення господарського суду Волинської області від 03.08.2012 р. у справі № 5004/725/12 залишено без змін (а.с. 137-144, т. 3).

Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2012 р. постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 р. та рішення господарського суду Волинської області від 03.08.2012 р. у справі № 5004/725/12 залишено без змін (а.с.190-195, т. 3).

02.10.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" звернулось до господарського суду Волинської області з заявою про перегляд рішення господарського суду від 03.08.2012р. у справі №№ 5004/725/12 за нововиявленими обставинами, яка ґрунтується на тому, що загальними зборами учасників ТзОВ «ЛБІ МНТУ», оформлених протоколом №2 від 03.09.2002р., було надано згоду ректору Стеценку Г.С. як керівнику товариства на укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення в м.Луцьку по вул.Г.Сагайдачного, 6. Цю обставину заявник вважає нововиявленою, про яку йому не було відомо (а.с.58-61,т.4).

Ухвалою господарського суду Волинської області від 23.10.2013 р. у задоволенні вказаної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Волинської області від 03.08.2012 року у справі №5004/725/12 відмовлено (а.с. 84-85, т.4).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" на ухвалу господарського суду Волинської області від 23.10.13р. про перегляд рішення від 03.08.2012р. за нововиявленими обставинами у справі №5004/725/12 - залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін (а.с. 108-111, т.4).

Постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2014 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-плюс" залишено без задоволення. Резолютивні частини постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 р. та ухвали господарського суду Волинської області від 23.10.2013 р. у справі № 5004/725/12 залишено без змін (а.с. 150-158, т. 4).

24.09.2014 року (як вбачається із копій поданої заяви) Товариство з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" звернулось до господарського суду Волинської області з заявою про перегляд рішення господарського суду від 03.08.2012р. у справі №№ 5004/725/12 за нововиявленими обставинами.

Як зазначалось вище, ухвалою господарського суду Волинської області від 26.09.2014 р. у справі №5004/725/12 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" у відновленні пропущеного процесуального строку для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі 5004/725/12.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції передчасним, оскільки він зроблений без належного правового аналізу чинного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Даний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами є вичерпним.

Частиною 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Відповідно до п. 4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" днем встановлення нововиявлених обставин, про які йдеться в пункті 1 частини другої статті 112 ГПК, слід вважати день, коли вони стали або повинні були стати відомими заявникові. Що ж до обставин, зазначених у пунктах 2 - 5 частини другої названої статті, то день їх встановлення визначається у відповідності з приписами пунктів 2 - 4 частини другої статті 113 ГПК.

Зокрема, п. 2 ч. 2 ст. 113 ГПК України передбачає, що у випадках, встановлених пунктами 2, 3 частини другої статті 112 цього Кодексу, - з дня, коли вирок у кримінальному провадженні набрав законної сили.

Зі змісту заяви про перегляд рішення господарського суду від 03.08.2012р. у справі №5004/725/12 за нововиявленими обставинами вбачається, що доказом, який підтверджує нововиявлені обставини, є вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.12.2013 р. та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 14.03.2014 р. у справі № 161/3862/13-к, які, на думку заявника, мають істотне значення для розгляду справи, оскільки спростовують висновки суду, покладені в основу прийнятого рішення господарського суду Волинської області від 03.08.2012р.

Датою встановлення нововиявлених обставин є 14.03.2014 р. (день набрання законної сили вироком Луцького міськрайонного суду).

Однак, про факт існування вироку Луцького міськрайонного суду (нововиявлених обставин) Товариству з обмеженою відповідальністю "Освіта - Плюс" стало відомо 22.09.2014р., отримавши за своєю заявою від 17.09.2014 р. копії вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.12.2013 р. та ухвали апеляційного суду Волинської області від 14.03.2014 р. у справі №161/3862/13-к.

Як вбачається зі змісту оскарженої ухвали від 26.09.2014р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Освіта - Плюс" звернулось до господарського суду Волинської області з заявою про перегляд рішення господарського суду від 03.08.2012р. у справі №5004/725/12 за нововиявленими обставинами 24.09.2014 р., тобто в межах встановлених ст. 113 ГПК України строків.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.

Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.

Таким чином, положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.

Частина перша статті 55 Конституції України відповідає зобов'язанням України, які виникли, зокрема, у зв'язку з ратифікацією Україною Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим, 1950 рік), що згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною 1 ст. 1 ГПК України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 3 ст. 3 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Беручи до уваги все вищенаведене та вимоги чинного на момент винекнення правовідносин законодавства в їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що повернувши заявнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Освіта - Плюс" заяву про перегляд рішення господарського суду від 03.08.2012р. у справі №5004/725/12 за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції всупереч вимогам Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Конвенції про захист прав і основних свобод людини обмежив заявника в реалізації прав, передбачених зазнченими нормативно-правовими актами.

Крім того, відмовляючи заявнику у задоволенні заяви про відновлення строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Волинської області від 03.08.2012р. у справі №5004/725/12, місцевий господарський суд не врахував, що у зв'язку із зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта - Плюс" до господарського суду Волинської області з заявою про перегляд рішення господарського суду від 03.08.2012р. у справі №5004/725/12 за нововиявленими обставинами в межах встановлених ст. 113 ГПК України строків (24.09.2014 р.), немає правових підстав для розгляду заяви про відновлення строку подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Волинської області від 03.08.2012р. у справі № 5004/725/12.

За приписами статті 4 Господарського процесуального кодексу України, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Відповідно до пунктів 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Беручи до уваги все вищенаведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що ухвала господарського суду Волинської області від 26.09.2014 р. у справі №5004/725/12 підлягає скасуванню, як така, що прийнята з неповним з"ясуванням обставин справи.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105, 106 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Волинської області від 26.09.2014 р. у справі №5004/725/12 скасувати. Справу передати на розгляд господарського суду Волинської області.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" (43020, м. Луцьк, вул. Гетьмана Сагайдачного, б. 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" (43000, м. Луцьк, вул. Кравчука, 2, кв. 9) судовий збір в розмірі 609,00 грн. за подачу апеляційної скарги.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Юрчук М.І.