УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2014 р.Справа № 265/5173/14-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Бартош Н.С. , Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області, ОСОБА_1 на Постанову Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 20.08.2014р. по справі № 265/5173/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області

про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання здійснити нарахування та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю,

ВСТАНОВИЛА:

30.07.2014 року позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області (далі - УПФУ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області, відповідач), в якому просила суд:

- визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області з 01.01.2014 року у відмову в перерахунку та виплаті позивачеві як інваліду 3 групи в розмірі меншому, ніж це встановлено ст.ст. 49, 50, ч.4 ст.54, ст.ст. 67, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої урахуванням ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області провести позивачеві перерахунок та виплачувати основну (державну) пенсію в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі не менше 50 % мінімальної пенсії за віком по 3 групі інвалідності з урахуванням фактично здійснених виплат з 01.01.2014 року, відповідно до ст.ст. 49, 50, ч.4 ст.54, ст.ст. 67, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 20.08.2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату державної пенсії в розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 (п'ятдесяти) процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року включно, з відрахуванням фактично проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 20.08.2014 року по справі № 265/5173/14-а, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на норми Закону України «Про внесення змін до Державного бюджету України на 2011 рік» від 19.06.2011 року, пункту 3 «Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» стверджує, що відповідачем правомірно нараховувалась та виплачувалась позивачеві пенсія (державна та додаткова) у відповідності до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210. Вказує, що пунктом 6-7 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік) встановлено, що норми і положення статей, зокрема, 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік. З огляду на викладене, наполягає на тому, що УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя у спірних відносинах діяло в межах своїх повноважень, передбачених чинним законодавством, та в межах бюджетних асигнувань.

Позивач, не погодившись із постановою суду першої інстанції в частині відмови з задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 20.08.2014 року по справі № 265/5173/14-а скасувати частково, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що не погоджується із висновком суду першої інстанції в частині обмеження кінцевою датою періоду перерахунку пенсії - по 02.08.2014 року, посилаючись на ст.ст.49, 50, 54, ч.3 ст.67, ст.71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Представники сторін у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

На підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, користується пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та яка отримала 3 групу інвалідності внаслідок аварії на ЧАЕС, що підтверджується відповідними довідками, посвідченнями та вкладками.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області, та отримує державну пенсію по інвалідності, а також додаткову пенсію згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

14 лютого 2014 року позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області із заявою, в якій просила здійснити нарахування та виплату їй державної та додаткової пенсії з 01.01.2014 року відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак отримав відповідь від 27.02.2014 року, в якій зазначено, що підстави для проведення перерахунку пенсії, починаючи з 01.01.2014 року відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відсутні.

Не погодившись з відмовою відповідача щодо перерахунку пенсії, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання державної пенсії в розмірі, передбаченому ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та додаткової пенсії відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а відповідач неправомірно відмовив у проведенні перерахунку даних пенсій за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року.

Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом 30.07.2014 року із вимогами до суб'єкта владних повноважень (УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя) щодо захисту її порушених прав на отримання основної та додаткової пенсій відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що мали місце за період з 01.01.2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Згідно з ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Слід відмітити, що як вбачається з матеріалів справи, порушення прав позивача в частині нарахування та виплати основної та додаткової пенсії відбувалося періодично - кожного місяця при отриманні ним суми пенсії, починаючи з 01.01.2014 року, а тому кожного разу при отриманні пенсії позивач був обізнаний про порушення його прав та мав змогу звернутись до суду за їх захистом.

Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом, період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту в межах шестимісячного строку, починаючи з 30.01.2014 року.

Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску (ч.1 ст.102 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції не звернув уваги на пропущення позивачем строку звернення до суду та безпідставно, з порушенням норм процесуального права, незважаючи на відсутність належних доказів поважності пропуску позивачем строку звернення до суду, поновив строк звернення до суду та задовольнив позовні вимоги за період з 01.01.2014 року по 29.01.2014 року.

Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала (ст.100 КАС України).

Оскільки, позивачем до судів першої та апеляційної інстанції не надано доказів поважності пропуску строку для звернення до суду з позовом про визнання дій протиправними, зобов`язання здійснити перерахунок та провести відповідні виплати державної та додаткової пенсій з 01.01.2014 року по 29.01.2014 року, а колегією суддів апеляційного суду не знайдено підстав для поновлення такого строку, висновок суду про поновлення строку звернення до суду 01.01.2014 року по 29.01.2014 року є помилковим.

Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення порушено приписи ст.ст. 99, 100 КАС України, що призвело до частково необґрунтованого задоволення позову.

Таким чином, постанова Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 20.08.2014 року по справі № 265/5173/14-а в частині задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дій, зобов'язання провести перерахунок та виплату основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 01.01.2014 року по 29.01.2014 року підлягає скасуванню, а позов в зазначеній частині - залишенню без розгляду.

Щодо позовних вимог про визнання дій неправомірними, зобов`язання провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 30.01.2014 року по 02.08.2014 року колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 54 Закону України Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по IIІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст. 50 Закону України Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008) особам, віднесеним до першої категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам IIІ групи - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).

Колегія суддів зазначає, що положеннями Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) не було передбачено обмежень щодо застосування ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач у період з 30.01.2014 року по 02.08.2014 року має право на отримання основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, який встановлено положеннями ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Посилання відповідача на той факт, що пенсія позивачу у спірний період була проведена та виплачена у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки застосування зазначених постанов було розраховано на бюджетний період 2012, 2013 бюджетних роках, а тому у період з 01.01.2014 року вказана постанова застосуванню не підлягала.

Крім того, слід вказати, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві в період з 30.01.2014 року по 02.08.2014 року застосуванню підлягають ст.ст.50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не вищевказана постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210.

При цьому, вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії, передбаченої статтею 50 Закону № 796-ХІІ, є мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вираховується, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

З приводу посилань відповідача на норми Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014 року № 1622-VІІ, якими передбачено, що норми та положення статей, зокрема, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються в порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового соціального страхування на 2014 рік, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014 року № 1622-VІІ, передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його офіційного опублікування.

Вищевказаний Закон офіційно опубліковано в газеті «Голос України» 02.08.2014 року (№ 146), а відтак, з урахуванням дати набрання чинності вказаним Законом (03.08.2014 року), колегія суддів не вбачає підстав для скасування та зміни постанови суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог за період з 30.01.2014 року по 02.08.2014 року та в частині відмови в задоволенні позовних вимог з 03.08.2014 року.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги позивача.

Керуючись п. ст. 155, ст.ст. 160, 167, 195, 197, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області - задовольнити частково.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 20.08.2014р. по справі № 265/5173/14-а скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання здійснити нарахування та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 01.01.2014 р. по 29.01.2014 р.

Адміністративній позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання здійснити нарахування та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 01.01.2014 р. по 29.01.2014 р. - залишити без розгляду.

В іншій частині постанову Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 20.08.2014 року по справі № 265/5173/14-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.

Судді(підпис) (підпис) Бартош Н.С. Старостін В.В.