Справа № 11a-329 2008 р.    Головуючий у 1-й інстанції Бойко М.Е.

Категорія ст.186 ч.2 КК України      Доповідач Черства Є.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2008 року квітня місяця «01» дня

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого - Годуна В.А.,

суддів - Черствої Є.О., Михайлюка М.І.

з участю прокурора - Литвиненка О.О.

засудженого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Новокаховського міського суду Херсонської області від «02» серпня 2007 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, раніше судимий:

10.08.2004 р. Новокаховським міським судом Херсонської області по ч.1 ст.187 КК України на 4 роки позбавлення волі;

24.05.2006 р. звільнений умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 7 днів, -

засуджений за ч.2 ст.186 КК України на 5 років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі. На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднана невідбута частина покарання за попереднім вироком, і остаточно призначене ОСОБА_1 покарання - 5 років шість місяців позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі.

Міра запобіжного заходу - тримання під вартою з 21 лютого 2007 року.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок стягнення матеріальної шкоди - 1091 грн.

Вирішене питання щодо речових доказів.

ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що він 16 лютого 2007 року о 20.30 годин, знаходячись у другому під'їзді будинку АДРЕСА_1, відкрито заволодів мобільним телефоном марки «Самсунг-Е-350» вартістю 1066 грн., зірвавши його з шнурка на шиї потерпілої ОСОБА_2, а також стартовим пакетом ЮМС вартістю 25 грн., який знаходився в телефоні, а всього на суму 1091 грн.

В апеляції з доповненнями засуджений ОСОБА_1 вказує на незаконність та необґрунтованість вироку щодо нього, оскільки його дії необхідно було кваліфікувати як шахрайство, бо він скористався довірою ОСОБА_2, взяв у неї мобільний телефон для ремонту, а потім його продав. Вважає, що в матеріалах справи немає доказів його винуватості, а обвинувачення побудовано лише на показах потерпілої. Судом не були задоволені його клопотання з приводу застосування технічних засобів, про виклик до суду свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. Просить вирок змінити, його дії перекваліфікувати на ч.2 ст.190 КК України, і призначити відповідне покарання, або ж вирок скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Вислухавши доповідача по справі, думку прокурора, який вважає апеляцію з доповненнями засудженого не підлягаючими задоволенню, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію і в останньому слові прохав її задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до слідуючого.

Винність ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому злочину підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_2 про обставини відкритого заволодіння її мобільним телефоном; свідка ОСОБА_4, належним чином перевірених у судовому засіданні; самого засудженого, який в ході досудового слідства повністю визнав себе винним у грабежі ОСОБА_2, детально описував обставини, в тому числі і у явці з повинною /а.с. 8, 26, 40/; даними протоколу огляду речових доказів, тощо.

Доводи засудженого про те, що до нього застосовувалися на досудовому слідстві недозволені методи, спростовані матеріалами проведеної прокурорської перевірки із цього приводу.

Доводи засудженого про те, що суд не задовольнив його клопотання про фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не підтверджується матеріалами справи, бо таке фіксування здійснюється на вимогу хоча б одного учасника судового розгляду справи. За відсутності вказаної вимоги незастосування такого запису не є порушенням закону і не тягне скасування судового рішення.

Всі клопотання засудженого у судовому засіданні були належним чином розглянуті, в тому числі і про виклик свідків, про що свідчить протокол судового засідання.

Твердження засудженого про те, що в його діях немає складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, тому що мобільний телефон йому віддала добровільно потерпіла для проведення ремонту, а він його продав, також не заслуговують на увагу з вищеперерахованих обставин.

Враховуючи те, що суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 ч.2 ст.186 КК України, покарання призначив йому із врахуванням його особи та всіх обставин у межах санкції закону, істотних порушень норм КПК під час розгляду справи не встановлено, колегія суддів вважає апеляцію ОСОБА_1 не підлягаючою задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а вирок Новокаховського міського суду Херсонської області від 02 серпня 2007 року щодо нього - без змін.