Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.10.2014 Справа №607/12357/13-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі

головуючого судді Процько Я.В.,

при секретарі Костиник О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - публічне акціонерне товариство «ФОЛЬКСБАНК» (далі - ПАТ «ФОЛЬКСБАНК») звернувся в суд із позовною заявою до відповідача - ОСОБА_1 про звернення стягнення на квартиру, що йому належить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2. В обґрунтування вказаних вимог зазначає, що 05 березня 2014 року ОСОБА_2 отримав у ВАТ «Еектрон Банк», правонаступником якого є позивач, кредит в сумі 37'500 дол. США з кінцевим строком погашення не пізніше 03 березня 2023 року під 12,50 % річних. В рахунок забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором ОСОБА_1 передав позивачу в іпотеку належну йому квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_2 умов вказаного кредитного договору належним чином не виконує, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 25'843,69 дол. США. Таким чином, вважає позивач, він здобув право звернутись до відповідача з вимогою про звернення стягнення на вказану нерухомість. 10 січня 2013 року на адресу суду надійшла заява в якій було зазначено, що ПАТ «ФОЛЬКСБАНК» змінило назву на публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» (далі ПАТ «ВіЕс Банк»), яке є правонаступником усіх прав та обов'язків першого.

У судове засідання представник позивача не з'явився, надіславши на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності в якій також зазначає, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

У судові засідання, призначені на 16 вересня та 23 жовтня 2014 року ні відповідач, ні його представник, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. За даних обставин, в силу ч. 2 ст. 77 ЦПК України, їх неявки суд розцінює, як такі, що допущені без поважних на те підстав і вважає за необхідне провести розгляд справи без їх участі на підставі наявних доказів. При цьому суд бере до уваги їх правову позицію, котра була висловлена представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у попередніх судових засіданнях, письмових запереченнях від 29 жовтня 2013 року та поясненнях від 17 лютого 2014 року за якої він вважав, що у задоволенні позову слід відмовити з підстав порушення порядку черговості під час зарахування коштів в процесі погашення ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в забезпечення якого його довіритель передав свою нерухомість. Також ОСОБА_3 зазначає, що ОСОБА_2 не було надіслано вимоги про виконання порушеного зобов'язання, а умова кредитного договору про те, що він вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань не відповідає вимогам ч. 1 ст. 251 ЦПК України.

Суд, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши їх прийшов до переконання, що позов слід задовольнити з огляду на таке.

ОСОБА_2 неналежно виконує умови кредитного договору № КР47597 від 05 березня 2008 року, за якими відкрите акціонерне товариство «Електрон Банк», правонаступником якого є позивач, надало йому кредит на суму 37'500 дол. США з кінцевим строком погашення не пізніше 03 березня 2023 року. Внаслідок такого не виконання у нього утворилась заборгованість в сумі 25'843,69 дол. США, що по курсу НБ України 7,9930 грн. за 1 дол. США, встановленому станом на 07 липня 2013 року, еквівалентно 206'568,62 грн.

Дані обставини, в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України, доказуванню не підлягають, оскільки встановлені таким, що набрало законної сили рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, ухваленим 16 вересня 2014 року у цивільній справі № 607/12364/13-ц за позовом публічного акціонерного товариства «ФОЛЬКСБАНК» до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача, котра не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_1, про стягнення заборгованості.

ПАТ «ВіЕс Банк» є правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ «ФОЛЬКСБАНК», що стверджується статутом ПАТ «ВіЕс Банк», затвердженим загальними зборами акціонерів ПАТ «ФОЛЬКСБАНК» (протокол № 48 від 11 жовтня 2013 року).

3 метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № КР47597 від 05 березня 2008 року, між ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем 05 березня 2008 року було укладено іпотечний договір відповідно до якого останній передав банку в іпотеку квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить йому на праві власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку встановленому цим Законом.

Згідно з п. 14 зазначеного іпотечного договору право звернення стягнення на предмет іпотеки виникає у іпотекодержателя з наступних підстав:

а)у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем - боржником основного зобов'язання;

б) у разі порушення іпотекодавцем обов'язків (умов) встановлених іпотечним договором.

Пунктом 4 вказаного іпотечного договору передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами кредитного договору.

Статтею 590 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, серед іншого, за рішенням суду. При цьому в рішенні суду, згідно ст. 39 Закону України «Про іпотеку», зазначається спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Суд звернув увагу на те, що повідомлення - вимога в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», згідно якого позивач висунув ОСОБА_1 вимогу виконати зобов'язання ОСОБА_2 в повному обсязі та у разі ігнорування даної вимоги попередив про звернення стягнення на предмет іпотеки, була відправлена на адресу: АДРЕСА_2, хоча у іпотечному договорі зазначено, що він фактично проживає по АДРЕСА_3. Однак цей факт не вплинув та не може впливати на право позивача звернутись до суду з позовом про стягнення не предмет іпотеки. Саме таку правову позицію пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, виклав у п. 37 своєї постанови № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, згідно якої невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Щож до посилань представника позивача на те, що в матеріалах справи відсутні докази наявності у ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, то вони визнані судом неспроможними, оскільки такий факт встановлений рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, ухваленим 16 вересня 2014 року. Це рішення не оскаржувалась і набрало законної сили.

Суд звертає особливу увагу на те, що левова частина захисту відповідача побудована на оспоренні умов та процесу їх виконання за кредитним договором № КР47597 від 05 березня 2008 року, як то порушення порядку черговості під час зарахування коштів в процесі погашення заборгованості, невірне нарахування відсотків і.т.д. Це є необґрунтовано і відкинуто судом, позаяк ОСОБА_1 не є стороною вказаного кредитного договору, а обсяг його прав і обов'язків, що так чи інакше стосуються вказаного правочину та які можуть бути порушені, визначений у договорі поруки від 05 березня 2008 року, зокрема у його п. 1, умов якого він жодним чином не оспорює.

Таким чином, у даному випадку має місце порушення прав позивача з вини ОСОБА_2, які підлягають захисту шляхом звернення стягнення на вказаний предмет іпотеки.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Зважаючи на те, що суд прийшов до переконання про необхідність звернення стягнення на предмет іпотеки та беручи до уваги, що іпотекодержатель заявляє вимогу про виселення з квартири відповідача, то і цю його вимогу слід задовольнити.

Також в силу ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 2'065,69 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 625, 626 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 210, 213, 215, 251 ЦПК України, ст. ст. 3, 6, 12, 33, 39 Закону України «Про іпотеку» суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Звернути стягнення на квартиру, загальною площею 36,8 (тридцять шість цілих та вісім десятих) квадратних метрів, житловою площею 16,3 (шістнадцять цілих та три десятих) квадратних метрів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом її продажу публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк» (79000. м. Львів, вул. Грабовського, 11, рах. № 32002100500 в ЛТУ НБУ м. Львова. МФО 325213, код ЄДРПОУ 19358632) від свого імені будь-якій особі покупцю згідно договору купівлі-продажу за ціною визначеною уповноваженим експертом оцінювачем на день проведення продажу, для чого забезпечити право публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» щодо всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги, а також вільного доступу уповноважених представників банку до предмету іпотеки, тощо) необхідних для здійснення такого продажу, а кошти одержані від реалізації скерувати для задоволення вимог публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» за кредитним договором № КЕ47597 від 05 березня 2008 року в розмірі 25'843,69 доларів США (двадцять п'ять тисяч вісімсот сорок три дол. США 69 центів), що еквівалентно 206'568,62 грн. (двісті шість тисяч п'ятсот шістдесят вісім гривень 62 копійки).

ОСОБА_1 виселити з житлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Валова, буд. З, кв. 9.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» 2'065 (дві тисячі шістдесят п'ять) грн. 69 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддяЯ. В. Процько