11-кп/775/104/2014(м)

222/1639/13-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого : Шаліної Т.О.

суддів:Куракової В.В., Топчій Т.В.

при секретарі:Уханській О.

за участю прокурора:Максименко Н.Г.

захисника - ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 на вирок Володарського районного суду Донецької області від 20 січня 2014 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець смт Володарське, Володарського району, Донецької області, громадянин України, студент 3 курсу Приазовського державного технічного університету, раніше не судимий; проживаючого за адресою: АДРЕСА_1.

засуджений за ст. 296 ч.1 КК України та призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі, ст. 121 ч.1 КК України та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі ст.ст.75,76 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки і покладені обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з'являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання.

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним і засуджений за вчинення кримінальних правопорушень при наступних обставинах.

18 серпня 2013 року, приблизно о 00-00 годині ОСОБА_7, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, умисно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи існуючі в суспільстві елементарні правила поведінки, в присутності сторонніх громадян, перебуваючи біля будівлі «Ломбард», розташованої на ринкової площі по вулиці Леніна в смт Володарське Володарського району Донецької області, виявляючи особливу зухвалість, безпричинно, несподівано для потерпілого ОСОБА_6 завдав йому удар кистю руки стислій в кулак в область обличчя, від чого останній впав на асфальт обличчям до верху, після чого ОСОБА_7 сів на ОСОБА_6 зверху та почав наносити йому численні удари кистю обох рук, стислих в кулак, в область обличчя, в результаті чого потерпілому ОСОБА_6 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.

У апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати, кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд. Вказує, що суд допустив суттєві порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, не в повному обсязі

дослідив фактичні обставини та докази по справі. Не погоджуючись із кваліфікацією дій ОСОБА_7 за ст. 296 ч.1 КК України, вважає, що їх необхідно кваліфікувати за ст. 296 ч.2 КК України, оскільки злочин був скоєний ОСОБА_7, який бив потерпілого, та Нікіфоровим, який бив його друга ОСОБА_9, тобто суд проігнорував цей факт, що привело до неправильних висновків стосовно скоєного ОСОБА_7 злочину. Також суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, в порушення вимог ст. 65 КК України призначив ОСОБА_7 м'яке покарання, не врахував того факту, що він скоїв злочин у стані алкогольного сп'яніння, діючи агресивно та жорстоко по відношенню до нього, бив по голові, тобто у життєво важливий орган, в результаті чого він втратив нюх, страждає на головні болі. Окрім того, звертає увагу, що суд в порушення вимог ст. 367 ч.2 КПК України, пункту 20 постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985 року «Про дотримання судами України процесуального законодавства, регламентуючого судовий розгляд кримінальних справ» порушив таємницю нарадчої кімнати, оскільки віддалився до неї 17 січня 2014 року в 13-57 годині, а 20 січня 2014 року о 9-30 годині оголосив вирок.

Заслухавши суддю-доповідача; потерпілого ОСОБА_6, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги; обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8, які не погодились з доводами апеляційної скарги;прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги у частині скасування вироку за м'якістю призначеного покарання; дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що при розгляді справи судом першої інстанції докази по справі не досліджувались, оскільки підозрюваний визнав себе винним у повному обсязі і на підставі ст.349 ч.3 КПК України було прийнято рішення докази по справі не досліджувати. При цьому ні потерпілий, ні його представник не заперечували проти цього. Судом всім учасникам розгляду справи були роз'яснені наслідки такого розгляду справи. А тому доводи апеляції у цій частині є безпідставними.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.296 КК України, оскільки цей злочин він вчинив у групі осіб, то згідно із ч.1,2 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише у стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта; під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитись від підтримання державного обвинувачення. Тобто, справа була розглянута судом першої інстанції в межах пред'явленого обвинуваченому ОСОБА_7 обвинувачення, а тому підстав для задоволення цих доводів не вбачається.

Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги стосовно порушення таємниці нарадчої кімнати, оскільки законом не забороняється знаходитися у нарадчій кімнаті на протязі декількох днів, у тому числі і у вихідні дні. Даних про те, що в ці дні головуючий по справі не знаходився у нарадчій кімнаті по справі не встановлено.

Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7, дав належну юридичну оцінку його діям і у відповідності із вимогами норм КК України кваліфікував його дії.

Призначаючи покарання, суд першої інстанції в не достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання і не мотивував свій висновок про можливість виправлення обвинуваченого без його ізоляції від суспільства. При цьому судом першої інстанції брались до уваги такі дані про особу обвинуваченого, як те, що він раніше не судимий, щиро розкаявся у вчиненому, сприяв досудовому і судовому слідству, відшкодував заподіяну шкоду, у зв'язку з чим, суд прийшов до висновку, що його виправлення можливо без ізоляції від суспільства. З такими висновками колегія суддів погодитись не може, оскільки по справі не встановлено підстав, які б свідчили, що його виправлення та перевиховання і попередження вчинення ним нових злочинів можливо без ізоляції його від суспільства.

Разом з тим, у відповідності із ч.1,2 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і вийти за межі апеляційних вимог вправі, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Потерпілий у своїй апеляційній скарзі не погодившись з призначеним покарання у зв'язку із його м'якістю, просить вирок скасувати і призначити по справі новий судовий розгляд у суді першої інстанції. Але ст.415 КПК України не передбачає підставою для скасування вироку і призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції призначення м'якого покарання. У відповідності із п.2ч.1ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання. Оскільки потерпілий не просить суд постановити новий вирок для застосування більш суворого покарання, суд апеляційної інстанції не може погіршити становище обвинуваченого за своєю ініціативою,а тому апеляційна скарга потерпілого і в цій частині задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 407 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Володарського районного суду Донецької області від 20 січня 2014 року відносно ОСОБА_7 залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення.

Судді: