УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2014 р. Справа № 876/8503/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Большакової О.О.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Шарк-Плюс» на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 серпня 2014 року про забезпечення позову у справі №308/10023/14-а за позовом ОСОБА_2, який діє в інтересах ТзОВ «ЕКО ХХІ Століття» до Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

04.08.2014р. ОСОБА_2, який діє в інтересах ТзОВ «ЕКО ХХІ Століття» (надалі-Товариство) звернувся з позовом в суд до Ужгородської міської ради (надалі-Рада), просив визнати протиправним та скасувати рішення двадцять третьої сесії шостого скликання Ужгородської міської ради від 11 липня 2014 року за №1388 «Про подання прокурора міста Ужгорода від 27.05.2014р. №74-3223 вих.14» та одночасно подав заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити дію вказаного рішення до вирішення справи по суті. Подану заяву обґрунтовує тим, що оспорюване рішення завдає шкоди майновим правам та інтересам позивача, оскільки згідно специфікації до договору купівлі-продажу рекламоносіїв від 15.08.2012р. позивач є власником 124 спеціальних рекламних конструкцій, і втрата дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами фактично паралізує роботу підприємства та поставить під загрозу його існування.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.08.2014р. заяву задоволено, зупинено дію рішення двадцять третьої сесії шостого скликання Ужгородської міської ради від 11 липня 2014 року за №1388 «Про подання прокурора міста Ужгорода від 27.05.2014р. №74-3223 вих.14» до вирішення справи по суті.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції Приватне підприємство «Шарк-Плюс» подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.08.2014р. скасувати, провадження у справі закрити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що станом на день проведення прокуратурою м.Ужгорода перевірки факту порушення Закону України «Про рекламу» у ТзОВ «ЕКО ХХІ Століття» були відсутні діючі дозволи на розміщення реклами на рекламних конструкціях, які належать апелянту. Предметом перевірки прокуратури були факти порушень, допущених робочим органом Ужгородського міськвиконкому при переоформленні дозволів на рекламні конструкції, які належать апелянту. Вказує, що рішення ради про скасування акта її виконавчого органу з мотивів невідповідності закону не може бути нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, оскільки не породжує жодних правових наслідків для громади, а є формою реалізації своїх повноважень органом місцевого самоврядування. Таким чином, скасування Ужгородською міською радою незаконного рішення її ж виконавчого органу жодним чином не впливає на права та інтереси позивача, а тому у правовідносинах, на які посилається позивач у адміністративному позові, передбачений інший порядок їх врегулювання.

10.10.2014р. представник позивача подав на адресу Львівського апеляційного адміністративного суду заперечення на апеляційну скаргу в якому зазначив, що 15.08.2012р. Товариство, основним і єдиним видом діяльності якого є розміщення реклами, придбало у ПП «Аутдор-Шарк» спеціальні рекламні конструкції по договору купівлі-продажу №15-08-12 та відповідно до п.30 Постанови Кабінету Міністрів №2067 від 29.12.2003р., будучи особою, яка набула право власності на рекламний засіб, звернулося до робочого органу (виконкому Ужгородської міської ради) із заявою та необхідним пакетом документів про переоформлення дозволів на розміщення зовнішньої реклами, що стало підставою прийняття виконавчим комітетом Ради рішення №272 від 15.08.2012р. «Про переоформлення дозволів на розміщення зовнішньої реклами» з ПП «Аутдор-Шарк» на Товариство. Вважає, що оскаржуваним рішенням Рада через два роки фактично скасувала дозволи на розміщення зовнішньої реклами виданих Товариству і зробила неможливим подальше користування належним майном, неможливості виконання Товариством зобов'язань по укладених договорах на розміщення реклами зі своїми контрагентами, що призведе до незворотних наслідків для Товариства: зупинення господарської діяльності.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі. Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта в їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Частиною 1 статті 117 КАС України передбачено, що суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Підставами для забезпечення адміністративного позову, передбаченими ст.117 КАС України, є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття таких заходів; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Суд, при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених ст.117 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов'язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.

При цьому, колегія суддів зауважує, що інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.

Відповідно до п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суд України №2 від 06.03.2008р. «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 КАС України забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії. Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали суд першої інстанції приймаючи ухвалу про забезпечення позову виходив з того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Колегія суддів, виходячи з приписів ст.117 КАС України, предмету позову, підстав вжиття заходів забезпечення позову, значну кількість спеціальних рекламних конструкцій, щодо яких скасовано рішення щодо переоформлення дозволів на розміщення зовнішньої реклами, з висновками суду першої інстанції погоджується, оскільки невжиття таких заходів завдасть шкоди майновим правам та інтересам позивача, фактично буде паралізована робота підприємства, а також необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для відновлення господарської діяльності Товариства в разі невжиття таких заходів.

Відповідно до ст.200 КАС України колегія суддів апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є наслідком залишення оскаржуваної ухвали без змін. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.117, 118, 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Шарк-Плюс» на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 серпня 2014 року про забезпечення позову у справі №308/10023/14-а - залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 серпня 2014 року про забезпечення позову у справі №308/10023/14-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді: О.О. Большакова

М.А. Пліш

Повний текст Ухвали виготовлено 14.11.2014р.