Номер провадження: 22-ц/785/7884/14

Головуючий у першій інстанції Козирський Є. С.

Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Варикаші О.Д.

суддів - Ступакова О.А.

- Станкевича В.А.

при секретарі - Стадніченко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13.03.2014 року по справі за позовом ПАТ «Фідобанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

встановила:

Позивач звернувся з вказаним позовом до суду (а. с. 1-4), в якому просив в рахунок виконання зобов'язань відповідачки перед позивачем за кредитним договором № 014/1581/74/05595 від 16.10.2007 року в загальній сумі 866 029,88 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки який складається з: земельної ділянки загальною площею 0,060 га під АДРЕСА_1, яка належить відповідачці на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЕ № 651012 від 08.10.2007 року, цільове призначення - для ведення садівництва та розташований на цій земельній ділянці садовий будинок з господарчими будівлями і спорудами, загальною площею 92,1 кв. м., житловою 57,2 кв. м., який знаходиться в іпотеці позивача на підставі договору іпотеки від 16.10.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 281, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, встановленою на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а також просив стягнути з відповідачки на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 3 441 грн.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовував неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов'язань за кредитним договором № 014/1581/74/05595 від 16.10.2007 року, виконання яких забезпечено іпотекою відповідно до договору іпотеки від 16.10.2007 року, укладеного між сторонами. В результаті чого у відповідачки перед позивачем виникла кредитна заборгованість в загальній сумі 866 029,88 грн.

Як зазначено в рішенні суду, представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про слухання справи за його відсутністю, позов підтримав в повному обсязі. Відповідач, у судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи повідомлялася належним чином, причини неявки невідомі.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 13.03.2014 року позов ПАТ «Фідобанк» задоволено. Звернуто стягнення на належний ОСОБА_4 предмет іпотеки за іпотечним договором від 16 жовтня 2007 року, який посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5 та зареєстрований у реєстрі за № 281, - земельну ділянку площею 0,060 га під АДРЕСА_1 та садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Фідокомбанк» за кредитним договором від 16 жовтня 2007 року № 014/1581/74/05595 для погашення заборгованості на загальну суму 866 029, 88 гривень. Встановлено спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку» будь-якій особі земельної ділянки площею 0,060 га під АДРЕСА_1 та садового будинку з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1. Встановлено початкову ціну продажу предмету іпотеки - земельної ділянки та садового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом її визначення незалежним суб'єктом оціночної діяльності. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» судові витрати по справі у розмірі 3 441 грн. 00 коп.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3, який не приймав участі у справі, однак вважає, що оскаржуване рішення порушує його права та законні інтереси, подав апеляційну скаргу на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13.03.2014 року, в якій просить скасувати рішення суду від 13.03.2014 року по справі № 509/5811/13-ц за позовом ПАТ «Фідобанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, ухвалити рішення, яким відмовити в позовних вимогах, посилаючись на те, що вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим та на допущені численні порушення як норм матеріального так і норм процесуального права.

Сторонами рішення суду не оскаржується.

В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу. Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог та наданих доказів і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Фідобанк», суд першої інстанції виходив з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 16 жовтня 2007 року між ВАТ «Ерсте Банк» та відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 014/1581/74/05595, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 100 000 доларів США на строк до 15 жовтня 2027 року включно зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 12 % річних за фактичний період користування кредитом на фактичну суму залишку заборгованості по ньому.

В забезпечення виконання зобов'язань 16 жовтня 2007 року між ВАТ «Ерсте Банк» та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки, відповідно до якого з метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору відповідач передав позивачу в іпотеку земельну ділянку загальною площею 0,06 га під АДРЕСА_1 та розташований на зазначеній земельній ділянці садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами.

Позивач направив 04 квітня 2012 року ОСОБА_4 повідомлення-вимогу про погашення заборгованості по кредитному договору протягом 30 днів з дня отримання цієї вимоги та попередив, що у іншому випадку він вимушений буде звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

В порушення умов Кредитного договору, погашення частин кредиту та нарахованих за його користування процентів у передбачених графіком повернення кредиту та сплати процентів розмірі та в строк не відбувається, у зв'язку з чим заборгованість по кредитному договору станом на 15 січня 2013 року складає 108 348,54 доларів США.

05 червня 2013 року була затверджена державна реєстрація змін до статуту позивача та змінено його назву на Публічне акціонерне товариство «Фідокомбанк». В новій редакіції статуту від 14 грудня 2013 року змінено назву на Публічне акціонерне товариство «Фідобанк».

За таких обставин, суд першої інстанції відповідно до ст. ст. 526, 549, 610, 611, 614, 623, 1049, 1050, 1054, ЦК України, ст. ст. 12, 33, 35, 39 Закону України «Про іпотеку», п. 39 роз'яснень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» задовольнив позовні вимоги ПАТ «Фідобанк» та стягнув з відповідачки на користь позивача судові витрати.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, в межах позовних вимог, повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та прийшов до правильного висновку на підставі наданих та досліджених доказів, задовольнивши позовні вимоги позивача.

Тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, наданим доказам та відповідним нормам матеріального і процесуального права, а суд першої інстанції правомірно на підставі вимог закону та на підставі встановлених обставин справи дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Оскільки, в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16.10.2007 року між сторонами укладено кредитний договір № 014/1581/74/05595 (а. с. 18-22), відповідно до умов якого позивач надав відповідачці кредит у розмірі 100 000 дол. США, терміном до 15.10.2027 року, а відповідачка зобов'язалася за користування кредитом сплачувати відсотки у розмірі 12 % річних.

Зобов'язання відповідачки за кредитним договором були забезпечені іпотекою, шляхом укладення між позивачем та відповідачкою договору іпотеки від 16.10.2007 року (а. с. 30-34). Відповідно до умов вказаного договору, з метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, відповідачка передала позивачу в іпотеку земельну ділянку загальною площею 0,06 га під АДРЕСА_1 та розташований на зазначеній земельній ділянці садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, видавши відповідачці обумовлену зазначеним кредитним договором суму кредиту (а. с. 13, 29), що не заперечується відповідачкою, рішення суду нею не оскаржується.

Станом на 15.01.2013 року, у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачкою, заборгованість відповідачки за вищевказаним кредитним договором склала 108 348,54 дол. США, що відповідно до курсу НБУ на 15.01.2013 року еквівалентно 866 029,88 грн. (а. с. 6-8).

Позивачем на ім'я відповідачки направлені вимоги про сплату заборгованості (а. с. 58, 63). Однак, ніяких дій відповідачка по виплаті кредитної заборгованості не здійснила. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні та суду апеляційної інстанції не надані.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до п. 6.5. кредитного договору позивач має право дострокового стягувати заборгованості за кредитом, нараховані проценти за користування кредитом та неустойку.

Також судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат (а. с. 5), які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд не залучив до участі у справі апелянта вирішивши його права та обов'язки, оскільки майно, яке перебувало в іпотеці та на яке звернуто стягнення, придбано у період зареєстрованого шлюбу та є спільною сумісною власністю відповідачки і апелянта, судова колегія не приймає до уваги.

Оскільки, в апеляційній скарзі апелянт вказує, що з відповідачкою вступив у шлюб відповідно до свідоцтва про шлюб І-ЖД № 022332 - 24.02.2006 року (а. с. 195).

Проте майно, на яке звернуто стягнення, відповідачкою набуте до реєстрації шлюбу, а саме: земельна ділянка на підставі договору дарування серія ВВА № 882106 від 23.12.2003 року; садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами на підставі свідоцтва про право власності, виданого Новодолинською сільською радою Овідіопольського району Одеської області від 28.10.2004 року, № 143, що вбачається з договору іпотеки (а. с. 30). Докази, які б підтверджували визнання цього майна в установленому законом порядку спільною сумісною власністю подружжя (відповідачки та апелянта) в матеріалах справи відсутні.

Також судова колегія звертає увагу, що земельну ділянку відповідачка набула на підставі договору дарування.

Крім того, як роз'яснено в п. 25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при оспоренні договору застави (іпотеки) суд має враховувати положення статті 578 ЦК України, згідно з якими майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою іншого з подружжя, який у разі пред'явлення позову про звернення стягнення на таке майно має бути залучений до участі у справі.

Однак, відповідно до матеріалів справи апелянт таку згоду надавав (а. с. 35) та договір іпотеки не оспорює. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги судова колегія, також не приймає до уваги враховуючи, що спірне майно, на яке звернуто стягнення, не є спільною сумісною власністю подружжя, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, а сторонами рішення суду не оскаржується.

За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно відхилити, а рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13.03.2014 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13.03.2014 року по справі за позовом ПАТ «Фідобанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

О.А. Ступаков

В.А. Станкевич