ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 року об 11 год. 40 хв.Справа № 808/7160/14 Провадження №ДО/808/616/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Федорук І.В.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про визнання бездіяльності протиправною,

ВСТАНОВИВ:

23 жовтня 2014 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача по прийняттю рішення за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя від 18.09.2013 №18857/05-17-01 про відмову включення в свідоцтво платника єдиного податку новий вид діяльності «Видача позики за рахунок власного майна»;

- прийняти рішення, яким задовольнити скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя від 18.09.2013 №18857/05-17-01 про відмову включення в свідоцтво платника єдиного податку новий вид діяльності «Видача позики за рахунок власного майна» та вважати даний вид діяльності дозволеним для позивача, та включеним до реєстру платників єдиного податку відповідно до п.299.7 ст.299 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні 12.11.2014 судом, за клопотанням представника відповідача, замінено відповідача Головне управління Міндоходів у Донецькій області на правонаступника Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним було оскаржено до ГУ Міндоходів у Донецькій області рішення Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя, яким позивачу було відмовлено у включенні до свідоцтва платника єдиного податку нового виду діяльності «Надання позик за рахунок власного майна». Разом з тим, зазначає, що на момент звернення позивача з позовом до суду відповідачем, в порушення вимог Податкового кодексу України, не прийнято обґрунтованого рішення за результатами розгляду скарги на дії Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя. Просить задовольнити позовні вимоги та розглядати справу без участі позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явися. В поданих до суду письмових поясненнях проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що відповідачем розглянуто скаргу позивача на рішення Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя та листом №4532/10/05-99-17-01-13-5 від 17.06.2014 роз'яснено, що вид діяльності за кодом КВЕД 6492 «Надання позик за рахунок власного майна» не можуть здійснювати фізичні особи - підприємці платники єдиного податку. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивач вже неодноразово звертався до податкових органів з приводу вказано питання та листами від 28.03.2012 №3513/10/17-413-5, від 27.06.2012 №9221/10/17-413/5, від 20.11.2012 №18170/10/06.2-13-16, від 01.03.2013 №2078/10/17-413-5, від 07.10.2013 №3988/10/05-99-17-01-13-5 позивачу вже роз'яснювалось про неможливість здійснення діяльності за кодом КВЕД 6492 «Надання позик за рахунок власного майна» фізичними особами-підприємцями, які є платниками єдиного податку. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог та розглядати справу без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 12.11.2014 судом визнано поважними причини пропуску строку звернення позивача з позовом до суду.

За таких обставин та керуючись приписами ч.4 ст.122, ч.2,4 ст.128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представників позивача та відповідача. На підставі приписів ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 КАС України у зв'язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований у встановленому законодавством порядку як фізична особа - підприємець та є платником єдиного податку.

При розгляді справи судом встановлено, що 08.05.2014 позивачем до Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя подано заяву щодо видачі (внесення змін) до Свідоцтва про застосування спрощеної системи оподаткування шляхом внесення додаткового виду діяльності за кодом КВЕД 6492 «Надання позик за рахунок власного майна». Листом від 15.05.2014 №8373/05-81-17-03-13-3 позивачу було повідомлено, що відповідно до приписів п.5 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України платники єдиного податку не можуть здійснювати діяльність у сфері фінансового посередництва, окрім діяльності у сфері страхування. Оскільки вказаний позивачем у заяві додатковий вид діяльності відноситься до групи 64 «Надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення» та не може здійснюватися фізичними особами - підприємцями платниками єдиного податку, правові підстави для внесення відповідних змін до свідоцтва платника єдиного податку відсутні.

Позивачем оскаржено відмову Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя до ГУ Міндоходів у Донецькій області. Листом від 17.06.2014 №4532/10/05-99-17-01-13-5 ГУ Міндоходів у Донецькій області надало позивачу відповідь щодо правомірності відмови Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя у внесенні вказаних у скарзі видів діяльності до реєстру платників єдиного податку з посиланням на попередні відповіді з цього питання, а саме листи від 28.03.2012 №3513/10/17-413-5, від 27.06.2012 №9221/10/17-413/5, від 20.11.2012 №18170/10/06.2-13-16, від 01.03.2013 №2078/10/17-413-5, від 07.10.2013 №3988/10/05-99-17-01-13-5.

Позивач, зазначаючи, що лист ГУ Міндоходів у Донецькій області від 17.06.2014 р. №4532/10/05-99-17-01-13-5 не можна вважати рішенням за результатами розгляду скарги позивача на дії Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя, та вважаючи протиправною бездіяльність відповідача стосовно не розгляду у встановлені строки скарги позивача, звернувся з позовом до суду.

Суд зазначає, що відповідно до п.55.1 ст.55 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Згідно п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Відповідно до п.56.2 ст.56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Пунктом 56.3 ст.56 Податкового кодексу України передбачено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Відповідно до п.56.8 ст.56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Відповідно до п.2 Порядку видачі свідоцтва платника єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 №1675, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2011 р. №1536/20274 (далі - Порядок) свідоцтво видається органом державної податкової служби безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви.

Згідно п.4 Порядку підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання Свідоцтва є, серед іншого, невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

Відповідно до п.5 Порядку у разі відмови у видачі Свідоцтва орган державної податкової служби зобов'язаний надати протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.

Зазначені положення повністю відповідають приписам п.299.5 ст.299 Податкового кодексу України, відповідно до яких у разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб'єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.

З наданих Жовтневою ОДПІ м. Маріуполя та ГУ Міндоходів у Запорізькій області відповідей судом встановлено, що підставою для відмови позивачу в задоволенні заяви щодо видачі (внесення змін) до Свідоцтва про застосування спрощеної системи оподаткування шляхом внесення додаткового виду діяльності за кодом КВЕД 6492 «Надання позик за рахунок власного майна» стала невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють, серед іншого, діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III цього Кодексу.

Суд зазначає, що відповідачем вірно встановлено, що зазначений позивачем в заяві, поданій до Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя, вид діяльності відноситься до групи 64 «Надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення» та відповідно до приписів Податкового кодексу України не підлягає здійсненню за спрощеною системою оподаткування.

Враховуючи викладене та те, що позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, суд дійшов висновку, що податковим органо було правомірно відмовлено позивачу у видачі Свідоцтва, про що податковим органом позивачу було надано вмотивовану письмову відповідь, як того вимагають приписи п.299.5 ст.299 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання бездіяльності ГУ Міндоходів у Донецькій області протиправною.

Стосовно позовних вимог про прийняти рішення, яким задовольнити скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя від 18.09.2013 р. №18857/05-17-01 про відмову включення в свідоцтво платника єдиного податку новий вид діяльності «Видача позики за рахунок власного майна» та вважати даний вид діяльності дозволеним для позивача, та включеним до реєстру платників єдиного податку відповідно п.299.7 ст.299 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо розгляду скарг на дії підпорядкованих податкових органів та видача свідоцтва про застосування спрощеної системи оподаткування шляхом внесення додаткового виду діяльності є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Таким чином, задоволення таких позовних вимог є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158- 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко