Справа № 667/5510/14-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 року

Комсомольський районний суд м. Херсона в складі:

головуючого: судді - Черниш О.Л.,

при секретарі - Собчук Є.В.,

за участю:

прокурора - Мельника Д.

потерпілого ОСОБА_1

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_2

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальне провадження №667/5510/14-к за обвинуваченням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Херсона, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1, судимий Суворовським районним судом м. Херсона 28.03.2013 року за ч.2 ст.185, ч.2 ст.187, ч.1 ст.357, ст.ст.69, 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки; вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 21.11.2013 року за ч.1 ст.190 КК України до штрафу у розмірі 850 гривень,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -

встановив:

ОСОБА_4, переслідуючи прямий умисел та корисливий мотив, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, 13.02.2014 року близько 09:00 години, перебуваючи біля Херсонського морехідного училища рибної промисловості Керченського державного технологічного університету, розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Леніна,55, повторно, незаконно, шляхом зловживання довірою заволодів майном - мобільним телефоном «НТС» imei НОМЕР_1 вартістю 2000гривень, належного ОСОБА_1, а саме: під приводом необхідності телефонної розмови отримав від потерпілого мобільний телефон «НТС» imei НОМЕР_1, який в подальшому не повернув. Вказаним мобільним телефоном розпорядився на власний розсуд, здавши телефон до ломбарду «Скарбниця», розташованого за адресою: м. Херсон. вул. Белінського,8.

Вказане кримінальне правопорушення визначене ч.2 ст.190 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність.

В судовому засіданні обвинувачений винуватість у вчиненні інкримінованого йому діяння не визнав. Показав суду, що ОСОБА_1 в кінці листопада 2013 року взяв у нього в борг 400гривень. Тривалий час ОСОБА_1 він не бачив, не телефонував йому, оскільки той змінив номер телефону. 13 лютого 2014 року зустрів ОСОБА_1 на зупинці транспорту біля морехідного коледжу і нагадав йому про борг, на що ОСОБА_1 запропонував йому в рахунок сплати боргу передати мобільний телефон. Обвинувачений погодився на пропозицію ОСОБА_1 і в рахунок сплати боргу прийняв від нього мобільний телефон, який в подальшому заклав в ломбард, отримавши 235 гривень. Потім мобільний телефон з ломбарду був викуплений ОСОБА_5.

Обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 підтверджуються наступними доказами:

Показаннями потерпілого ОСОБА_1, який показав суду, що 13.02.2014 року вранці вийшов з маршрутки на зупинці біля морехідного училища по вул. Леніна, розмовляючи по мобільному телефону. В цей час до нього підійшов обвинувачений, з яким вони були знайомі, попросив мобільний телефон для здійснення дзвінка і потерпілий передав йому мобільний телефон. Після закінчення телефонної розмови обвинувачений поклав мобільний телефон у кишеню, сказавши, що мобільний телефон не віддасть. Пояснив потерпілому, що забирає телефон за те, що він на прохання потерпілого вирішував деякі питання, і при цьому його побили. Забравши телефон обвинувачений пішов до своєї матері, яка стояла неподалік. Потерпілий не став переслідувати обвинуваченого, подумавши, що той жартує. Крім того, не хотів його компрометувати перед матір»ю. Поговоривши з матір»ю обвинувачений почав тікати. Потерпілий намагався його наздогнати, але не зміг. Через 1,5-2 години після вказаних обставин потерпілий звернувся із заявою до міліції;

Показаннями свідка ОСОБА_7, який показав, що 13 лютого 2014року вранці перед заняттями перебував із обвинуваченим та ще двома хлопцями на зупинці громадського транспорту біля морехідного училища по вул. Леніна у м. Херсоні. До них підійшов хлопець, якого обвинувачений запитав «що там з боргом», після чого вони відійшли ненадовго в сторону, розмови між ними свідок не чув, а потім хлопець передав обвинуваченому мобільний телефон. Обвинувачений зателефонував з переданого йому телефону. В цей час обвинуваченого покликала мати, яка знаходилася неподалік, і обвинувачений пішов до матері, а хлопець, який передав обвинуваченому телефон залишився стояти поруч з ними. Обвинувачений поговорив з матір»ю, а потім побіг. Хлопець, який передав телефон, продовжував стояти на місці.

Показання обвинуваченого, потерпілого та свідка узгоджуються між собою, в тому, що потерпілий добровільно передав мобільний телефон обвинуваченому.

Факт володіння мобільним телефоном «НТС» та розпорядження обвинуваченим телефоном на власний розсуд підтверджується такими доказами:

Показаннями свідка ОСОБА_8 - матері обвинуваченого, яка показала, що 13 лютого 2014 року вранці між 8 та 9 годиною вона перебувала неподалік від морехідного ліцею, побачила сина, який стояв з кількома хлопцями і розмовляв по телефону. Покликала сина до себе. Син підійшов до неї, тримаючи чужий телефон. На питання про походження телефону син пояснив, що телефон йому віддали в рахунок погашення боргу. Зазначена обставина її не здивувала, оскільки син мав самостійний заробіток, яким розпоряджався на власний розсуд. В подальшому долею телефону вона не цікавилася;

показаннями свідка ОСОБА_5, який показав, що займається реалізацією мобільних телефонів. На початку весни поточного року до нього звернувся обвинувачений, якого він знав раніше, сказав, що в нього в ломбарді закладений мобільний телефон марки «НТС», який треба викупити, пояснивши, що це його телефон. Свідок викупив телефон з ломбарду по вул. Белінського приблизно за 500-600 гривень, 100гривень з яких дав обвинуваченому;

Довідкою ломбарду «Скарбниця» від 08.04.2014 року, відповідно до якої ОСОБА_4 заклав до ломбарду мобільний телефон Stеnseation XL C НОМЕР_2 за 235 гривень;

Суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

Кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_4 за ч.2 ст. 190 КК України, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочину середньої тяжкості.

Суд не приймає до уваги показання обвинуваченого про те, що потерпілий добровільно передав йому мобільний телефон в рахунок сплати існуючого грошового боргу, оскільки суду не було надано жодних доказів існування грошових зобов'язань між обвинуваченим і потерпілим, а потерпілий категорично заперечує існування між ними таких зобов'язань і передачу телефону в рахунок сплати боргу.

Не визнання винуватості обвинуваченим у вчиненні інкримінованого його правопорушення, суд розцінює як спосіб захисту обвинуваченого.

Суд не приймає письмовий доказ - протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, оскільки вважає протокол недопустимим доказом з тих підстав, що у протоколі не зазначено місце проведення впізнання, що є обов'язковим відповідно до ч.3 ст.104 КПК України. Посилання у протоколі на проведення впізнання у приміщенні ц. Ринку не є зазначенням місця, оскільки зазначення місця передбачає зазначення адреси приміщення.

Показання свідка ОСОБА_9 не підтверджують і не спростовують жодних обставин кримінального правопорушення, оскільки вона не була очевидцем події при передачі мобільного телефону ОСОБА_1 ОСОБА_4

Органами досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, тоді як суду не було надано жодних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_4 дій, що вказували б на ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, основною ознакою якого є примусове вилучення майна у потерпілого відкритим способом, тоді як судом встановлено, що потерпілий передав мобільний телефон обвинуваченому добровільно.

Обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, також вказують на заволодіння ОСОБА_4 телефоном потерпілого шляхом зловживання довірою, оскільки в обвинувальному акті зазначено, що обвинувачений «під приводом необхідності телефонної розмови з товаришем потерпілого, отримав» мобільний телефон.

У протоколі прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення потерпілий ОСОБА_1 повідомляє, що «ОСОБА_4 попросив у нього телефон для розмови і не повернув».

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який вчинив злочин, перебуваючи на іспитовому терміні за попереднім вироком за вчинення корисливого злочину, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку в психоневрологічній поліклініці та наркологічному диспансері не перебуває.

Обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи особу обвинуваченого, обставини справи, суд вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_4 повинно бути призначено у вигляді позбавлення волі в межах санкції, визначеної ч.2 ст. 190 КК України .

Цивільний позов у справі не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368, 374 КПК України, суд,-

з а с у д и в :

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

Призначити ОСОБА_4 покарання відповідно до ч. 2 ст. 190 КК України у вигляді позбавлення волі строком два роки.

На підставі ст.71 КК України шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 28 березня 2013 року (справа №2120/8187/12), призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком п»ять років шість місяців з відбуванням покарання у кримінально - виконавчій установі закритого типу.

Обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Взяти обвинуваченого під варту в залі суду.

В строк відбування покарання ОСОБА_4 зарахувати період утримання під вартою з 07.06.2012 року по 28.03.2013 року, з 24 червня 2014 року по 31 липня 2014 року.

Речові докази - довідку ломбарду «Скарбниця» від 08.04.2014 року зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний суд м. Херсона протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з моменту отримання копії вироку.

Суддя:О. Л. Черниш