Провадження № 22ц/790/6063/14 Головуючий 1-ї інстанції - Зуб Г.А.
Справа №640/6001/14-ц Доповідач - Бровченко І.О.
Категорія - спори, що виникають із договорів
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2014 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - Бровченко І.О.,
суддів - Тичкової О.Ю., Піддубного Р.М.,
при секретарі - Афоніні К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 червня 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Регіон-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Київський районний відділ у місті Харкові Головного управління ДМС у Харківській області, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про виселення, -
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2014 року ПАТ «Регіон-Банк» звернулось до суду з позовом про визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 та виселення останніх без надання іншого житлового приміщення зі зняттям їх з реєстраційного обліку.
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача посилався на те, що 14 червня 2010 року між позивачем та ТОВ «Торговий будинок «АКВІЛОН» був укладений договір кредиту № 06-1-05-59. Відповідно до умов вказаного договору позивачем був наданий кредит ТОВ «Торговому будинку «АКВІЛОН» в розмірі 1025000 грн. до 31 травня 2012 року. В забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту була передана в іпотеку відповідачем ОСОБА_1 п'ятикімнатна квартира АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_1) згідно договору іпотеки №06-1-05-59/з1 від 14 червня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 484.
У зв'язку з систематичним невиконанням ТОВ «Торговий будинок «АКВІЛОН» умов договору кредиту та виникненням простроченої заборгованості, позивач надіслав боржнику за договором кредиту та відповідачу письмові вимоги про усунення порушень, повідомляв про можливість примусового звернення стягнення на предмет іпотеки, але вказані вимоги залишились без задоволення та заборгованість погашена не була. Відповідачі в спірній квартирі були зареєстровані вже після укладення договору іпотеки.
ПАТ «Регіон-Банк» скористався своїм правом, передбаченим ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», договором іпотеки, та набув предмет іпотеки у власність, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Наявність осіб, зареєстрованих у спірній квартирі та їх фактичне проживання в ній негативно відображається на ціні квартири, також відповідачі не сплачують плату за користування квартирою, користуються підведеними комунікаціями. Факт проживання відповідачів та їх реєстрація у вказаній квартирі порушує права позивача як власника квартири, у зв'язку з чим ПАТ «Регіон-Банк» просило задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23 червня 2014 року позов ПАТ «Регіон-Банк» задоволено. Визнано ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою №4, розташованою за адресою: АДРЕСА_1. Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ПАТ «Регіон-Банк» у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи скаргу посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вислухав доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши обставини справи, перевірив зібрані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в справі доказами, що відповідно до укладеного договору № 06-1-05-59 від 14 червня 2010 року та додаткової угоди № 7 до договору кредиту № 06-1-05-59 від 20 квітня 2011 року, позивач надав ТОВ «Торговий будинок «АКВІЛОН» кредитну лінію з метою поповнення обігових коштів з лімітом кредитування у розмірі 1025000 грн. строком по 08 червня 2011 року з нарахуванням 26 % в порядку визначеному цим договором. ( а.с. 7-10).
В забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту була передана в іпотеку ОСОБА_1 п'ятикімнатна квартира № 4, загальною площею 392, 7 кв.м, житловою площею 106, 3 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору іпотеки № 06-1-05-59/з1 від 14 червня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 484 (а.с. 12-15).
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради «Про зміну та впорядкування адрес об'єктам нерухомого майна на території, що включена до меж міста Харкова» № 480 від 24 липня 2013 року адресу АДРЕСА_1 було змінено на АДРЕСА_1.
У зв'язку з невиконанням ТОВ «Торговий будинок «АКВІЛОН» умов договору кредиту та виникненням простроченої заборгованості, ПАТ «Регіон-Банк» надсилав як боржнику за договором кредиту, так і його майновому поручителю - ОСОБА_1, письмові вимоги про усунення порушень, повідомляв про можливість примусового звернення стягнення на предмет іпотеки, у випадку їх невиконання.
Протоколом № 1 засідання Спостережної Ради ПАТ «Регіон-Банк» погоджено рішення Правління банку згідно протоколу № 21 від 10 лютого 2014 року щодо погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № 06-1-05-59 від 14 червня 2010 року шляхом використання права банком на набуття права власності на предмет іпотеки (а.с. 46-47).
ПАТ «Регіон-Банк» скористався своїм правом та набув право власності на предмет іпотеки, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.02.2014 року, індексним номер 17863835. (а.с. 16).
Як вбачається з довідки №174 від 04.04.2014 року виданої КП «Жилкомсервіс-МЖК», відповідач ОСОБА_1 зареєстрований у вказаній квартирі з 29 грудня 2010 року, а ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 зареєстровані з 11.01.2011 року, тобто після укладення договору іпотеки. (а.с. 22).
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що після звернення стягнення на предмет іпотеки ОСОБА_1 як іпотекодавцю було направлено вимогу про добровільне звільнення квартири, на яке він не відреагував та у добровільному порядку квартиру не звільнив, що є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 разом з його дітьми створюють перешкоди позивачу у здійсненні права власності.
Такі висновки рішення суду підтверджені доказами, які досліджені з додержанням вимог цивільно-процесуального закону і яким дана належна оцінка у сукупності з усіма обставинами справи.
Посилання апелянта, що позивачем не було дотримано процедури звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання протиріччить матеріалам справи.
Згідно з пунктом 1.1 договору іпотеки № 06-1-05-59/з1 від 14 червня 2010 року, предметом цього договору є нерухоме майно.
Відповідно до пунктів 3.2.5, 4.1 договору іпотеки, сторони домовились, що в разі порушення ТОВ «Торговий будинок «АКВІЛОН» умов договору кредиту або порушення іпотекодавцем умов цього договору, питання про звернення стягнення на предмет іпотеки може бути вирішено шляхом позасудового врегулювання. Іпотекодержатель набуває право на задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань, вони не будуть виконані (виконані належним чином) та у випадку, якщо інформація або документи, надані іпотекодавцем при укладені цього договору, виявляться недостовірними або недійсними, а також в разі порушення ТОВ «Торговий будинок «АКВІЛОН» договору кредиту або порушення іпотекодавцем умов цього договору іпотеки.
Пунктом 4.3 договору встановлено, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Частинами 1 та 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.
Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Таким чином, у зв'язку з наявністю невиконаних зобов'язань перед банком, на підставі договору іпотеки позивач скористався своїм правом та набув право власності на предмет іпотеки, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 лютого 2014 року (а.с. 16).
Доводи апеляційної скарги щодо порушення позивачем порядку виселення зі спірної квартири, висновків суду не спростовують.
Право власності ПАТ «Регіон-Банк» зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Федоренко А.І. за реєстраційним номером нерухомого майна: 292926363101, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №17863835 від 17 лютого 2014 року.
Пунктом 8.8. договору іпотеки № 06-1-05-59/з1 від 14 червня 2010 року передбачено, що будь-які повідомлення, які направляються сторонами одна одній в рамках цього договору, повинні бути здійснені в письмовій формі та будуть вважатись поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом на замовлення або доставлені особисто на адресу сторін.
28 лютого 2014 року ПАТ «Регіон-Банк» на адресу відповідача (законного представника) було направлено вимогу про добровільне виселення та зняття з державного реєстраційного обліку (а.с. 18-19). До теперішнього часу вимога позивача не виконана.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Таким чином, оскільки відповідач вже не є власником спірної квартири, то він вважається особою, що втратила право користування даною квартирою.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року N 898-IV встановлено, що після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Згідно ч. 2 ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Судовим розглядом справи встановлено, що позивач не погоджував подальше проживання відповідачів у спірній квартирі, направляв вимогу про звільнення квартири, що є підставою для задоволення позовних вимог про виселення, оскільки ОСОБА_1 разом з його дітьми створюють перешкоди позивачу у здійсненні права власності.
Доводи апеляційної скарги про те, що при укладанні договору іпотеки були порушені вимоги ст.17 ЗУ «Про охорону дитинства» та ст. 177 СК України висновків суду не спростовують, оскільки спірна квартира була передана в іпотеку ще до реєстрації в ній неповнолітніх дітей, а відтак - на час укладання іпотечного договору діти не мали права власності чи права користування нею, що в свою чергу унеможливлює порушення їхніх прав на житло.
Стаття 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» покладає на державу функцію охорони та захисту прав та інтересів дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.
Отже посилання апелянта на вказану норму закону як на порушення прав його малолітніх дітей судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки ця норма діє лише у випадку, коли зачіпаються інтереси дитини під час укладення договорів, а не після їх вчинення.
Надана відповідачем копія ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2014 року прийняте по суті рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 червня 2014 року не спростовує. Апелянтом не враховано, що Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ переглядалась справа з приводу звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, а на час розгляду справи Київським районним судом м. Харкова ПАТ «Регіон-Банк» вже було звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
На час розгляду справи право власності на спірну квартиру зареєстровано за ПАТ «Регіон-Банк», що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 листопада 2014 року. Доказів підтверджуючих, що право власності позивача оскаржено чи оскаржується матеріали справи не містять.
За таких обставин судова колегія приходить до висновку про постановлення районним судом рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у відповідності з обставинами справи, наданими сторонами доказами та, відповідно, про відсутність підстав для зміни чи скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді -