АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/6753/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/3221/14

Головуючий у 1-й інстанції Савічев В. О.

Доповідач Карнаух П. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Карнауха П.М.

Суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.

при секретарі: Ткаченко Т.І.

за участю: позивача ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МКК Житлобуд»

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 вересня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МКК Житлобуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

Заслухавши суддю-доповідача апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,-

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МКК Житлобуд» (далі - ТОВ «МКК Житлобуд») заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 22 жовтня 2013 року та моральну шкоду в розмірі 10000 гривень.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 вересня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Стягнуто з ТОВ «МКК Житлобуд» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 2110 грн. 28 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 26294 грн. 40 коп. та моральну шкоду -10000 грн.

Вирішено питання судових витрат. Стягнуто з ТОВ «МКК Житлобуд» на користь держави судовий збір в розмірі 384 грн. 04 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням, його оскаржило ТОВ «МКК Житлобуд», яке в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Посилається на неповне дослідження місцевим судом обставин справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право: скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Місцевим судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони по справі перебували у трудових відносинах з 24.04.2012 року по 22.10.2013 року.

Наказом директора ТОВ «МКК Житлобуд» № 137 від 09.10.2013 року ОСОБА_1 було звільнено з посади головного інженера за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України.

Після звільнення з роботи в порушення вимог ст. 116 КЗпП України ОСОБА_1 не були виплачені належні грошові суми.

Так, місцевий суд вірно встановив факт, що на час звільнення відповідач не виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі за жовтень 2013 року в сумі 2110 грн. 28 коп.

Зазначений факт повністю підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунковим листом.

Ст. 117 КЗПП України передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум підприємство зобов'язано виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Встановивши факт несвоєчасної виплати заробітної плати, місцевий суд вірно стягнув на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до абзацу третього пункту другого Постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на числа відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п. 8 Постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100 ).

Колегія суддів вважає, що розрахунок середньоденної заробітної плати, здійснений судом, відповідає нормам, закріпленим у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями) та складає 119 грн. 52 коп..

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Разом із тим, колегія суддів не погоджується з розміром стягнутої моральної шкоди , з огляду на таке.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Як роз'яснено у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У п.13 Постанови Пленуму ВСУ N4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Приймаючи до уваги те, що затримка відповідачем розрахунку при звільненні, призвела до завданню позивачу ОСОБА_1 до моральних переживань, втрати нормальних життєвих зв'язків, вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, порушення звичного для нього і його родини душевного стану та способу життя, враховуючи характер немайнових втрат з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості та роз'яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", колегія суддів приходить до висновку про зміну рішення в частині розміру моральної шкоди, зменшивши його з 10000 грн. до 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 1, 3,4 ч. 1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України,колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МКК Житлобуд» - задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 вересня 2014 року - змінити в частині стягнення моральної шкоди, зменшивши її розмір з 10000 грн. до 3000 грн.

В іншій частині рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 вересня 2014 року - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий: /підпис/ П.М. Карнаух

Судді: /підпис/ Т.О. Кривчун

/підпис/ Ю.В. Дряниця

ЗГІДНО:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області П.М. Карнаух