ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року Справа № 6/90-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Панової І.Ю.,

суддів -Білошкап О.В.,

Погребняка В.І.,

за участю представників сторін:

ФОП ОСОБА_4,

Ліквідатора ТОВ "Агрофірма Федька"- арбітражного керуючого Бірюліна В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 та ухвалу господарського суду Сумської області від 12.06.2014 по справі № 6/90-09 за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Федька" за позовною заявою ОСОБА_6 про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг,-

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 12.06.2014 року по справі №6/90-09 (суддя Костенко Л.А.) позов ОСОБА_6 задоволено, визнано недійсним договір про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року, укладений між ТОВ "Агрофірма Федька" в особі ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_4, заяву ФОП ОСОБА_4 про припинення провадження у справі в частині розгляду позовної заяви ОСОБА_6 залишено без задоволення, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Федька" на користь ОСОБА_6 судовий збір в розмірі 1218,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 року (колегія суддів: Пуль О.А. - головуючий, Хачатрян В.С., Шевель О.В.,) апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Сумської області від 12.06.2014 року залишено без змін.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 та ухвалу господарського суду Сумської області від 12.06.2014 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме, ст. ст. 1,23,25,52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 203, 215, 267 ЦК України, ст.ст.1,4-3,35,43,80 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.10.2014р. продовжено строк розгляду касаційної скарги та відкладено розгляд справи на 11.11.2014 р.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення ФОП ОСОБА_4 та ліквідатора ТОВ "Агрофірма Федька" арбітражного керуючого Бірюліна В.О., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Сумської області від 27.04.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Федька" визнано банкрутом на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відкрито відносно боржника ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_7

01.04.2014 року ОСОБА_6, яка є одним із засновників банкрута, звернулася до господарського суду Сумської області в межах провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агрофірма Федька" з заявою про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року, який укладений між ТОВ "Агрофірма Федька" в особі ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_7. та ФОП ОСОБА_4

Задовольняючи заяву ОСОБА_6 про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року, суд першої інстанції виходив з того, що при вчиненні оспорюваного договору арбітражний керуючий ОСОБА_7. під впливом невірного сприйняття предмету правочину, інших обставин, що мають істотне значення, в результаті власної недбалості під час здійснення ним повноважень ліквідатора ТОВ "Агрофірми Федька" допустився помилки.

Залишаючи без задоволення заяву ФОП ОСОБА_4 про припинення провадження у справі в частині розгляду позовної заяви ОСОБА_6 з тих підстав, що вже є рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет, суд першої інстанції послався на те, що під час розгляду заяви ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним, за результатом якої була прийнята ухвала господарського суду Сумської області від 01.10.2012 року, мали місце інші підстави для вирішення спору, зокрема, договір від 10.05.2009 року не розглядався судом, саме як оспорюваний правочин.

Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому про правомірність прийняття судом першої інстанції у якості доказу ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.02.2014р.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України з висновками судів попередніх інстанцій не погоджується з наступних обставин.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам закону не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.05.2009 року між ТОВ "Агрофірма Федька" в особі ліквідатора ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_4 був укладений договір про надання юридичних послуг, відповідно до якого ФОП ОСОБА_4 зобов'язався здійснити необхідний комплекс юридичних дій, пов'язаних із вирішенням спору щодо права власності ТОВ "Агрофірма Федька" на недобудоване нерухоме майно - приміщення офісного центру, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно вказаного договору за послуги ТОВ "Агрофірма Федька" сплачує ФОП ОСОБА_4 винагороду в розмірі 2000,00 грн. щомісячно та 10 відсотків від ринкової вартості повернутого нерухомого майна.

10.03.2010 року сторонами договору складений акт приймання-передачі виконаних робіт згідно договору про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року.

27.07.2012р. в межах розгляду справи про банкрутство ТОВ "Агрофірма Федька" засновник боржника ОСОБА_6 звернулась до суду з заявою про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року, посилаючись на те, що оспорюваний договір суперечить ст.230 ЦК України, оскільки він був укладений внаслідок обману з боку ФОП ОСОБА_4

Ухвалою господарського суду Сумської області від 01.10.2012 року, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2013р., за результатом розгляду поданої заяви ОСОБА_6 відмовлено в задоволенні зазначеного позову, крім іншого з тих підстав, що ОСОБА_6 не довела факт порушення оспорюваним договором її корпоративних прав, а матеріалами перевірок правоохоронними органами обставин щодо укладення зазначеного договору не було виявлено фактів, які б могли зумовити визнання оспорюваного договору недійсним.

01.04.2014 року ОСОБА_6 повторно в межах провадження у справі про банкрутство звернулася до господарського суду Сумської області з заявою про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року на підставі ст. 232 ЦК України, мотивуючи дану заяву тим, що оспорюваний договір про надання юридичних послуг вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника ТОВ "Агрофірма Федька", який діяв на підставі постанови господарського суду Сумської області від 27.04.2009 року у справі №6/90-09 як ліквідатор ТОВ "Агрофірма Федька", з однієї сторони, та фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, з другої сторони.

При цьому, в обґрунтування своїх вимог ОСОБА_6 послалась на те, що у зв'язку з підробленням документів (договору про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року та акту приймання-передачі виконаних робіт від 10.03.2010 року) відносно ОСОБА_7 за фактом службового підроблення порушено кримінальну справу відповідно до ч.1 ст. 366 КК України, а ухвалою Ковпаківського районного суду від 18.02.2014р. ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності з підстав закінчення строку давності.

Приймаючи рішення про визнання договору про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року недійсним на підставі ст. 229 ЦК України, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7. в результаті власної недбалості під час здійснення ним повноважень ліквідатора ТОВ "Агрофірми Федька" при вчиненні оспорюваного договору допустився помилки.

При цьому, суд першої інстанції не розглянув підстави визнання недійсності договору, які були зазначені в заяві ОСОБА_6, а саме, що оспорюваний договір вчинено внаслідок зловмисної домовленості як з боку ліквідатора ОСОБА_7, так і з боку фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, та самостійно без відповідної заяви з боку ОСОБА_6 вирішив питання щодо недійсності оспорюваного договору з іншої підстави ніж зазначено в позові, а саме, за ст. 229 ЦК України внаслідок допущеної ліквідатором помилки.

Тобто, суд першої інстанції не встановив наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги заявника та не перевірив фактичні дані, на які посилалась ОСОБА_6, звертаючись з даним позовом.

Крім цього, визнаючи договір про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року недійсним, суд першої інстанції послався на те, що відносно ОСОБА_7 порушено кримінальне провадження за ст. 366 КК України, а ухвалою Ковпаківського районного суду від 18.02.2014р. у справі №592/1390/14-к ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності з підстав закінчення строку давності.

Так, відповідно до ухвали Ковпаківського районного суду від 18.02.2014р. ОСОБА_7. пред'явлено обвинувачення у скоєнні кримінального правопорушення, а саме: в період часу з 19.05.2010 року до 29.05.2010 року ОСОБА_7. маючи печатку ТОВ "Агрофірма Федька", перебуваючи в приміщенні господарського суду Сумської області, діючи з прямим умислом уклав від свого імені як ліквідатор товариства з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 договір про надання юридичних послуг, датований 10.05.2009 року, поставивши в графі "Замовник" свій підпис та печатку ТОВ "Агрофірма Федька". Також ОСОБА_7. від свого імені як ліквідатор ТОВ "Агрофірма Федька" підписав акт приймання-передачі виконаних робіт згідно договору про надання юридичної допомоги від 10.05.2009 року, датувавши його 10.03.2010 року, поставивши в графі "Замовник" свій підпис та печатку ТОВ "Агрофірма Федька", тим самим підробивши офіційний документ.

Оскільки вчинені ОСОБА_7 дії щодо підроблення документів відносяться до кримінального правопорушення невеликої тяжкості, а з часу їх вчинення минуло понад три роки, обвинуваченого ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності з підстав закінчення строку давності (ч. 2 ст. 49 Кримінального кодексу України).

Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до ухвали Ковпаківського районного суду ОСОБА_7. діючи з прямим умислом уклав від свого імені з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 оспорюваний договір, що виключає можливість укладання даного договору помилково.

Суд першої інстанції поклав в обґрунтування своїх висновків про наявність підстав для визнання недійсним договору про надання юридичних послуг від 10.05.2009 р. ухвалу Ковпаківського районного суду від 18.02.2014р.

Відповідно до ст. 35 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Аналогічна позиція викладена в ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 12.02.2014р., за змістом ст. 61 ЦПК України тільки вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. З огляду на це, дані, зазначені в постановах, підлягали перевірці судом на загальних підставах для встановлення факту заподіяння шкоди, хто саме винен у її заподіянні, ступеня їхньої вини в цьому, і залежно від установленого суд повинен був визначитись щодо підстав, розміру та порядку відшкодування шкоди.

Отже, обставини, які зазначені в ухвалі Ковпаківського районного суду від 18.02.2014р., якою ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності, підлягали самостійній перевірці судом першої інстанції на загальних підставах.

Крім цього, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ухвалою господарського суду Сумської області від 17.06.2013р. затверджений реєстр вимог кредиторів, до якого включені вимоги кредитора ФОП ОСОБА_4 в розмірі 20000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2010 року ФОП ОСОБА_4 звернувся до ліквідатора ТОВ "Агрофірма Федька" ОСОБА_7 з заявою про поточні кредиторські вимоги до боржника на суму 278920,00 грн., в якій просив включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги до ТОВ "Агрофірма Федька" на вказану суму як вартість за надані ним юридичні послуги згідно умов договору від 10.05.2009 року та акту приймання-передачі виконаних робіт від 10.03.2010 року.

Оскільки обов'язок розгляду грошових вимог та надання правового аналізу поданих кредитором письмових доказів, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру та змісту, а також обов'язок встановлення розміру та моменту виникнення грошових вимог покладений на господарський суд, суд першої інстанції надав оцінку заявленим вимогам ФОП ОСОБА_4 та дійшов висновку про включення вимог кредитора ФОП ОСОБА_4 в розмірі 20000,00 грн., що становлять вартість наданих ОСОБА_4 юридичних послуг за 10 місяців згідно договору про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року, а в розмірі 258920,00 грн., що становлять вартість 10% від ринкової вартості повернутого майна, відмовив за їх безпідставністю.

Ухвала господарського суду Сумської області від 17.06.2013р. у передбаченому законом порядку не оскаржувалась.

Таким чином, вирішуючи питання про наявність підстав для визнання договору про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року недійсним, суд першої інстанції не врахував наявність ухвали господарського суду Сумської області від 17.06.2013р., якою визнані вимоги ФОП ОСОБА_4 до боржника, не перевірив чи фактично виконувався ОСОБА_4 оспорюваний договір та чи були надані ним юридичні послуги за цим договором.

У зв'язку з цим, розглядаючи питання щодо недійсності оспорюваного договору, суд першої інстанції не з'ясував чи може він бути визнаний недійсним з моменту його укладення або на майбутнє.

Якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ОСОБА_10, яка звернулась з заявою про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року, є засновником боржника ТОВ "Агрофірма Федька".

Згідно ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Розглянувши та задовольнивши заяву ОСОБА_10 про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року, укладеного між ТОВ "Агрофірма Федька" в особі ліквідатора ОСОБА_7. та ФОП ОСОБА_4, суд першої інстанції не вказав, в чому полягає порушення прав та інтересів ОСОБА_10, за захистом яких вона звернулась з вказаним позовом.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що в ухвалі господарського суду Сумської області від 01.10.2012 року, якою відмовлено ОСОБА_10 у визнанні недійсним договору про надання юридичних послуг від 10.05.2009р., зазначено, що ОСОБА_10 звертаючись до суду з даним позовом не довела факт порушення оспорюваним договором її корпоративних прав, з чим погодився і суд апеляційної інстанції в постанові від 13.02.2013р.

Отже, розглядаючи по суті заяву ОСОБА_10 про визнання недійсним того ж самого договору в межах однієї і тієї ж справи, суд першої інстанції не вказав з яких підстав він вважає, що ОСОБА_10 набула право на звернення з даним позовом.

На вказані порушення суд апеляційної інстанції уваги не звернув на залишив без змін ухвалу суду першої інстанції.

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

При цьому, згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Всупереч вимог чинного законодавства, суд апеляційної інстанції не розглянув в повному обсязі доводи, які були викладені в поданій ФОП ОСОБА_4 апеляційній скарзі та належним чином не перевірив висновки суду першої інстанції.

Вказане порушення норм процесуального права унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно ч.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду приходить до висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 та ухвала господарського суду Сумської області від 12.06.2014 прийняті з порушенням норм ст.43 ГПК України, без повного та всебічного дослідження всіх суттєвих обставин справи, тому підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції належить врахувати вищевикладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 та ухвалу господарського суду Сумської області від 12.06.2014 по справі № 6/90-09 скасувати.

Справу № 6/90-09 направити на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Головуючий: Панова І.Ю.

Судді: Білошкап О.В.

Погребняк В.Я.