ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Представники сторін в судове засідання не з`явилися, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2006 у справі № П30/4925-06 позовну заяву повернуто позивачу на підставі п. 4 ст. 63 ГПК України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 вищезазначену ухвалу скасовано, а позовні матеріали направлено на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду від 10.10.2006, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2006 залишити без змін. Зокрема, скаржник посилається на те, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, а саме ст. 63 ГПК України, а також вимоги Декрету КМУ “Про державне мито”.

Відзиву на касаційну скаргу позивач до Вищого господарського суду України не надіслав.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено апеляційним судом, повертаючи позивачу позовні матеріали на підставі п. 4 ст. 63 ГПК України, господарський суд першої інстанції посилався на те, що до позовної заяви не було додано доказів сплати державного мита у встановленому законом розмірі.

Згідно із ст. 3 Декрету КМУ “Про державне мито”, державне мито із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наведеному апеляційний суд дав належну оцінку і скасовуючи ухвалу суду першої інстанції правомірно виходив з того, що позивач, звернувшись до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 59196,96 грн. заборгованості, сплатив у цьому ж зв`язку 591,96 грн. державного мита, тобто 1 відсоток ціни позову, що відповідає вимогам Декрету КМУ “Про державне мито”.

У цьому зв`язку висновки апеляційного суду щодо передачі позовної заяви до суду першої інстанції для розгляду її по суті, є правильними.

 Таким чином, оспорювана постанова апеляційної інстанції відповідає вимогам діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для її скасування. 

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹, 111¹² Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Суб`єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 у справі № П30/4925-06 залишити без змін.

Головуючий                                                                             Остапенко М.І.

Суддя                                                                                         Харченко В.М.

Суддя                                                                                         Борденюк Є.М.