АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7296/14 Справа № 207/31/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Подобєд О. К. Доповідач - Дерев'янко О.Г.

Категорія 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2014 року м. Дніпропетровськ

колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного

суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Дерев'янка О.Г.,

суддів: Черненкової Л.А., Петешенкової М.Ю.

при секретарі: Філіній Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 07 липня 2014 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із віндикаційним позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 в обґрунтування якого зазначив, що він 30.09.1999 року на товарній біржі «Дніпродзержинська» м. Дніпродзержинська придбав однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, зареєстрував своє право власності в БТІ м. Дніпродзержинська. В літку 2012 року йому стало відомо, що його квартирою незаконно заволоділи незнайомі йому особи, які з'ясувалось придбали квартиру за неіснуючим рішенням суду, за яким за ОСОБА_6 визнано право власності на квартиру, після чого ОСОБА_6 продав квартиру ОСОБА_7, а останній продав її відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 оскільки квартири вибула із його володіння незаконно, без його відома, позивач просив суд витребувати майно з чужого незаконного володіння, виселити відповідачів з квартири, скасувати Державну реєстрацію прав власності на квартиру за неіснуючим рішенням суду, відновити Державну реєстрацію прав власності на квартиру за ним, скасувати перереєстрацію квартири за відповідачами, зобов'язати зняти з реєстраціє всіх осіб, які були зареєстровані в квартирі.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 07 липня 2014 року позов задоволено частково, витребувано у ОСОБА_3, ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2; зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_4 повернути квартиру АДРЕСА_1 у м. Дніпродзержинську ОСОБА_2.; виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1; стягнуто в рівних частках з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1026 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.(а.с.113-117)

В апеляцiйнiй скарзi ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду в частині відмовлених позовних вимог, та ухвалення нового про задоволення позову в повному обсязі з тих пiдстав, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушено норми матерiального та процесуального права.(а.с.131-136)

В апеляцiйних скаргах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ставлять питання про скасування рішення суду з тих пiдстав, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушено норми матерiального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позивачу у задоволенні позову відмовити.(а.с.121-124,125-128)

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до укладеного 30.09.1999 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 на Товарній біржі «Дніпродзержинська» договору купівлі-продажу, ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1. Реєстрація правовстановлюючого документа здійснена Дніпродзержинським БТІ 07.10.1999 року, про що зроблено реєстраційний запис.(а.с.14, зворот)

Із повідомлення ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» від 22.10.2012 року № 128 вбачається, що згідно рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 24.09.2008 року, після померлого ОСОБА_2 право власності на вищевказану квартиру визнано за ОСОБА_6

У 2010 році право власності на спірну квартиру перейшло до ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 14.06.2010 року.

В теперішній час право спільної сумісної власності на квартиру належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 02.08.2008 року. (а.с.18)

Відповідно до повідомлення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 01.08.2012 року та на запит апеляційного суду від 30.10.2014 року, згідно алфавітних покажчиків за 2008-2009 роки та журналу вхідної кореспонденції цивільна справа про перехід права власності від ОСОБА_2 до ОСОБА_6 судом не розглядалась, та рішення судом про визнання права власності за ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 не приймалось. (а.с.19, відповідь надано на запит апеляційного суду)

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, важливою умовою звернення з віндикаційним позовом (стаття 388 ЦК України) є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.

Добросовісним повинен вважатися той набувач, який не знав і не повинен був знати, що набуває майно в особи, яка не має права його відчужувати, а недобросовісним володільцем - та особа, яка знала або повинна була знати, що її володіння незаконне.

За пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України можливість витребувати майно від добросовісного набувача є за наявності у діях власника майна волі на передачу майна.

За змістом наведеного майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду яке ухвалено не було, слід вважати таким, що вибуло з володіння ОСОБА_2 поза його волею, тому він має право витребувати його від добросовісного набувача за правилами статті 388 ЦК України.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача). Позивачем за таким позовом може бути неволодіючий власник або особа, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою.

Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено в рішенні про те, що позивач ОСОБА_2 на відповідній правовій підставі у вересні 1999 року набув право власності на спірну квартиру, користувався та розпоряджався своєю власністю на свій розсуд, проте оскільки у 2008 році спірна квартира вибула із володіння ОСОБА_2 на підставі неіснуючого рішення суду, вимоги позивача щодо витребування квартири у відповідачів є обґрунтованими, а особа яка таким майном користується зобов'язана повернути майно.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що судом обґрунтовано зобов'язано відповідачів повернути квартиру позивачу та виселено відповідачів із спірної квартири.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»

відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

Зняття особи з реєстраційного обліку проводиться компетентним (уповноваженим державою ) органом СГІРФО, зокрема на підставі рішення суду про виселення особи з житлового приміщення або визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням. У разі відмови компетентного органу здійснити зняття з реєстрації особи на підставі рішення суду такі дії оскаржуються в порядку, встановленим КАС України.

Таким чином, вимоги про зняття осіб з реєстраційного обліку не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства, оскільки рішення суду про виселення особи з займаного приміщення або визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, є самостійною підставою для зняття особи з реєстрації.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що доводи позивача щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції щодо скасування Державної реєстрації та відновлення реєстрації, скасування перереєстрації, відновлення реєстраційного запису та зняття з реєстрації відповідачів такими, що задоволенню не підлягають, тому судом першої інстанції правильно відмовлено позивачу у задоволенні цих вимог.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приведені в ідентичних апеляційних скаргах доводи апелянтів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зводяться до незгоди з висновками суду по їх оцінці, тому є необґрунтованими і не можуть служити підставою для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 07 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: