ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" листопада 2014 р.Справа № 915/636/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Морщагіної Н.С.
суддів Таран С.В., Ярош А.І.
при секретарі судового засідання Бондар М.Ю.,
за участю представників:
від позивача (скаржника) - участі не брали;
від відповідача - головний лікар Терезійський М.В. (рішення Миколаївської обласної ради № 30 від 02.10.2013), Теременко Н.В. (довіреність № 158 від 26.05.2014), Родіонова В.Є. (довіреність № 062 від 03.03.2014);
від Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області - начальник юридичного відділу Хмельницький В.С. (довіреність № 15-19/114 від 08.01.2014);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Інвест"
на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 29.09.2014 про надання Обласному онкологічному диспансеру - закладу охорони здоров'я комунальної власності області відстрочки виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.07.2014
по справі № 915/636/14
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Інвест"
до відповідача: Обласного онкологічного диспансеру - закладу охорони здоров'я комунальної власності області
про: стягнення 64 877, 33 грн.
встановив:
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.07.2014 у справі №915/636/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Інвест" задоволені у повному обсязі: з Обласного онкологічного диспансеру - закладу охорони здоров'я комунальної власності області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Інвест" стягнуто 59854 грн. основного боргу; 2799 грн. 71 коп. інфляційних втрат; 2223 грн. 62 коп. - 3% річних та 1827 грн. судового збору.
25.07.2014 Господарським судом відповідно до ст. 115 ГПК України на виконання зазначеного рішення видано наказ.
16.09.2014 боржником подано заяву, згідно якої останній просив суд:
1) відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.07.2014 у справі №915/636/14 до 01.04.2015;
2) вжити заходів до забезпечення позову ТОВ "Мед-Інвест" шляхом накладення арешту на рахунок боржника №35424101042070;
3) скасувати судовий наказ від 25.07.2014 та видати позивачу новий судовий наказ з відстрочкою виконання рішення.
Ухвалою Господарського суду від 29.09.2014 заява Обласного онкологічного диспансеру - закладу охорони здоров'я комунальної власності області задоволена частково: відстрочено виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.07.2014 у справі №915/636/14 про стягнення 59854 грн. основного боргу; 2799 грн. 71 коп. інфляційних втрат; 2223 грн. 62 коп. - 3% річних та 1827 грн. судового збору з Обласного онкологічного диспансеру - закладу охорони здоров'я комунальної власності області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Інвест" терміном до 1 квітня 2015 року, в решті заяви - відмовлено з посиланням на норми ст. 121 ГПК України
Не погоджуючись з даною ухвалою, Товариством з обмеженою відповідальністю "Мед-Інвест" було подано апеляційну скаргу, відповідно до якої скаржник просить ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 29.09.2014 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені заяви Обласного онкологічного диспансеру - закладу охорони здоров'я комунальної власності області про надання відстрочки виконання рішення від 07.07.2014 у справі № 915/636/14.
Дана скарга вмотивована неповним з'ясуванням судом першої інстанції всіх обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що питання надання Боржнику відстрочки вирішено господарським судом за відсутності факту належного повідомлення ТОВ "Мед-Інвест" про час та дату розгляду заяви, що є порушенням його процесуальних прав. При поданні заяви Боржником було порушено правила ГПК України щодо надсилання копії заяви та доданих до неї документів другій стороні (позивачу). Представлені заявником в обґрунтування поданої заяви докази не є підтвердженням наявності виняткових обставин, з якими положення ст. 121 ГПК України пов'язують право суду відстрочити виконання судового рішення. Додатково скаржник звертав увагу, що згідно правових висновків Верховного суду України, викладених в постанові від 15.05.2012 у справі № 11/446, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на черговий рік, не виправдовує бездіяльність установи, яка фінансується з державного бюджету, і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення.
Відповідач (боржник) письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні представники боржника проти доводів апелянта заперечили, посилаючись на те, що ухвала Господарського суду Миколаївської області від 29.09.2014 про відстрочення виконання рішення суду у справі № 915/636/14 є обґрунтованою та такою, що винесена у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права.
Посадова особа Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області через канцелярію суду надала пояснення щодо порядку та стану виконання наказу Господарського суду у справі № 915/636/14.
Позивач (стягувач, апелянт), не зважаючи на належне повідомлення судом про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується поштовим повідомленням з відміткою підприємства поштового зв'язку про вручення поштової кореспонденції (а.с. 51), наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду не скористався.
Зважаючи на встановлені ст. 102 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги, колегія суддів згідно з приписами ст. ст. 75, 101 ГПК України розглядає апеляційну скаргу за наявними в справі матеріалами.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників боржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Зі змісту вищезазначеної статті вбачається, що заява про відстрочку виконання рішення суду повинна містити викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, а також докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві, щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.
При цьому, слід мати на увазі, що чинним ГПК України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст.43 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
У п. 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" касаційною інстанцією надані роз'яснення щодо застосування судами положень ст. 121 ГПК України. Відповідно до згаданого пункту при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.
При розгляді заяви Обласного онкологічного диспансеру - закладу охорони здоров'я комунальної власності області суд першої інстанції цілком правильно встановив, що на даний час виконати судове рішення по справі №915/636/14 Боржник не має можливості.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом Боржник є неприбутковою установою та фінансується виключно за рахунок бюджетних коштів відповідних призначень.
Фінансування витрат Обласного онкологічного диспансеру - закладу охорони здоров'я комунальної власності області на придбання медичного обладнання згідно договору №196 від 20.09.2012 здійснювалось за рахунок державних субвенцій відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 372 від 09.04.2012 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на придбання медичного автотранспорту та обладнання для закладів охорони здоров'я".
Частиною 1 ст. 23 БК України встановлено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
За повідомленням головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області Боржнику 03.01.2014 було відкрито спеціальний рахунок №35424101042070 для зарахування субвенцій, який протягом 2014 року не фінансувався державними видатками.
Відповідно до ч. 11 ст. 51 БК України кредиторська заборгованість, яка утворилася на кінець поточного бюджетного періоду у місцевих бюджетах за бюджетними зобов'язаннями, взятими за капітальними трансфертами з державного бюджету місцевим бюджетам та коштами державного фонду регіонального розвитку, в першу чергу має бути погашена за рахунок коштів державного бюджету, передбачених у наступних бюджетних періодах на реалізацію відповідних програм і заходів.
Листом №09.3-08/2/0847 від 04.09.2014 ГУДКСУ у Миколаївській області проінформувало Боржника про відсутність на вказаному рахунку №35424101042070 кошторисних призначень та залишків коштів для виконання судового рішення.
Зазначені обставин унеможливлюють виконання рішення господарського суду.
Водночас з матеріалів справи вбачається, що Міністерство охорони здоров'я України листом від 07.08.2014 за № 10.0367/22810 повідомило Управління охорони здоров'я Миколаївської обласної державної адміністрації, що при підготовці пропозицій до Міністерства фінансів України щодо бюджетного запиту до проекту Державного бюджету на 2015 рік, враховано пропозиції Управління стосовно потреби у субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення кредиторської заборгованості, яка виникла на кінець 2012 року за субвенціями, що були передбачені на 2012 рік, у сумі 8,4 млн. грн.
З наведеного вбачається, що Міністерство охорони здоров'я України, як головний розпорядник, відповідно до встановленого гл. 6 БК України порядку, підготовлено та направлено бюджетний запит про здійснення в наступному бюджетному році капітальних видатків на погашення кредиторської заборгованості за державними субвенціями на придбання медичного автотранспорту та обладнання для закладів охорони здоров'я у 2012 році, що надасть змогу отримати відповідні бюджетні асигнування та здійснити виконання рішення.
Вказане свідчить про реальну можливість проведення розрахунків з позивачем у першому кварталі 2015 р.
Колегія суддів враховує, що ненадання відстрочки виконання рішення суду в даному випадку може призвести до вкрай негативних наслідків, адже списання органами державного казначейства грошових коштів з рахунків Боржника по незахищеним статтям видатків, призведе до неможливості здійснення останнім, як медичним закладом комунальної форми власності, безоплатного медичного обслуговування населення, право на яке гарантоване ст. 49 Конституції України.
Таким чином, оскаржена ухвала суду першої інстанції прийнята з урахуванням усіх суттєвих обставин справи, що мають значення для порушеного відповідачем питання надання відстрочки. При цьому, місцевим господарським судом обґрунтовано враховано фінансовий стан Обласного онкологічного диспансеру - закладу охорони здоров'я комунальної власності області, ступінь його вини у виникненні спору, а також визначений чинним законодавством порядок фінансування закладів охорони здоров'я.
Не спростовують висновків суду щодо наявності правових підстав задоволення заяви Боржника про відстрочення виконання рішення суду й посилання апелянта на постанову Верховного суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446, адже Боржник не ухиляється від відповідальності за порушення грошового зобов'язання та від погашення наявної у нього заборгованості, не оспорює її розмір, а лише просить відстрочити виконання рішення до отримання ним відповідних бюджетних призначень, посилаючись на конкретні обставини, які підтверджуються документально.
Інші доводи апелянта стосовно неповідомлення його про час та дату розгляду заяви Обласного онкологічного диспансеру - закладу охорони здоров'я комунальної власності області, а також ненаправлення останнім (боржником) копії відповідної заяви та доданих до неї документів на адресу ТОВ "Мед-Інвест" відхиляються як безпідставні, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Зокрема, як вбачається з даних УДППЗ "Укрпошта" поштове відправлення за номером 5400123684504 на ім'я ТОВ "Мед-Інвест" вручене 26.09.2014 представнику за довіреністю, тобто завчасно та до встановленої дати судового засідання (29.09.2014). Також, в матеріалах справи міститься опис вкладення до цінного листа, згідно з яким підприємством поштового зв'язку прийнято до відправлення на адресу ТОВ "Мед-Інвест" поштове вкладення із копією заяви про відстрочку виконання рішення та доданих до неї документів.
Таким чином, наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого господарського суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового акту. При цьому, колегія суддів перевіряючи в порядку ст. 101 ГПК України надану судом першої інстанції юридичну оцінку вимогам заявника в частині вжиття заходів до забезпечення позову ТОВ "Мед-Інвест" шляхом накладення арешту на рахунок боржника №35424101042070 та скасування судового наказу погоджується із висновками останнього щодо відмови в задоволені заяви в цій частині, з огляду на приписи ст.ст. 66, 67, 117, 121 ГПК України.
Судові витрати згідно положень ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на скаржника.
керуючись ст.ст. 99, 101-106 ГПК України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Інвест" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 29.09.2014 по справі № 915/636/14 - без змін.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку передбаченому розділом ХІІ-1 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.11.2014.
Головуючий суддя Н.С. Морщагіна
суддя С.В. Таран
суддя А.І. Ярош