ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2007 р. | № 35/312 (9/62) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий), |
Харченка В.М., |
Борденюк Є.М. |
розглянувши у відкритому | судовому засіданні у м. Києві |
за участю представників | відповідача –Бабак М.М., Чермошенцева А.В. |
касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” в особі Нікопольського району електричних мереж |
на рішення | від 18.10.2006 |
господарського суду | Дніпропетровської області |
у справі | № 35/312 (9/62) |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” в особі Нікопольського району електричних мереж |
до | Нікопольського комунального підприємства “Нікопольтеплоенерго” |
про | стягнення 1056313,43 грн. |
В судове засідання представник позивача не з`явився, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.
ВСТАНОВИВ:
У січні 2006 року відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” в особі Нікопольського міського району електричних мереж звернулося з позовом до Нікопольського комунального підприємства “Нікопольтеплоенерго” про стягнення з відповідача 1056313,43 грн. заборгованості за перевищення величини споживання електричної енергії за січень-квітень 2005 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2006 у справі № 35/312 (9/62) в позові відмовлено.
В апеляційному порядку зазначене рішення не переглядалось.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 18.10.2006 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судом при прийнятті рішення порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”, п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого Постановою КМУ від 24.03.1999 № 441, п. 7.26, п. 7.27 Правил користування електричною енергію, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить рішення господарського суду залишити без змін, а касаційну скаргу позивача –без задоволення.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено господарським судом, 29.09.2004 між сторонами у справі був укладений договір № 111 про постачання електричної енергії, предметом якого є постачання і передача електроенергії позивачем, як енергопостачальником, для споживачів Дніпропетровської області та оплата цієї електроенергії відповідачем. При цьому, сторони визначили порядок і строки розрахунків за електричну енергію, зокрема встановили, що остаточний розрахунок здійснюється за фактично спожиту електроенергію у розрахунковому місяці у термін до 7 числа місяця наступного за розрахунковим. Крім того, умовами договору сторони встановили, що у разі споживання електроенергії понад обсяг, що обумовлений договором на розрахунковий період, відповідач сплачує позивачу повну вартість усієї спожитої електричної енергії на розподільчий рахунок за чинним роздрібним тарифом та також здійснює оплату через застосовану санкцію за таке порушення умов договору в сумі чотирикратної вартості різниці між фактично спожитою і договірною величинами електроенергії, на поточний рахунок енергопостачальника протягом 5 днів з моменту отримання рахунка позивача.
Судом також було встановлено, що додатком № 1 від 29.09.2004 до зазначеного договору, сторони встановили обсяги постачання позивачем електроенергії відповідачу на 2005 рік, а також визначили, що договірні величини споживання встановлюються на рівні граничних величин споживання електроенергії, розрахованих згідно Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого Постановою КМУ від 24.03.1999 № 441, із відповідними змінами і доповненнями визначення граничних розмірів; що якщо споживач має заборгованість по поточним розрахункам, не виконує узгоджені графіки погашення заборгованості чи має нереструктуризовану заборгованість, договірна величина споживання електроенергії не встановлюється, а споживач підлягає відключенню від електроенергії; що за підсумками розрахункового періоду постачальником електроенергії коригується тільки договірна величина споживання електричної енергії до рівня фактично сплаченої за цей період величини її споживання; що у разі перевищення споживання електроенергії та потужності споживачем, постачальник складає відповідний акт, який направляється споживачу рекомендованим листом; що при перевищенні скоригованої договірної величини споживання електроенергії споживач несе відповідальність згідно із ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”.
Крім того, судом було встановлено, що у зв`язку з тим, що відповідач, в порушення умов договору спожиту у січні-квітні 2005 року електроенергію своєчасно не оплатив, позивач щомісячно коригував відповідачу відповідними лімітними повідомленнями граничний обсяг дозволеної до споживання електричної енергії, який встановлював на нульовому рівні, із подальшим щомісячним коригуванням до рівня фактично здійсненої оплати.
23.05.2005 сторони за домовленістю уклали угоду в письмовій формі, а саме графік погашення заборгованості за спожиту електроенергію, в якому обумовили, що він є невід`ємною частиною договору від 29.09.2004 та визначили загальну суму заборгованості та порядок її оплати, що виникла за 2005 рік станом на 01.05.2005 в сумі 408100,00 грн. шляхом сплати щомісячно до 20 числа відповідних грошових сум.
Сукупності встановлених по справі обставин господарський суд дав належну оцінку і дійшов до правильного висновку про безпідставність заявленого позову. При цьому судом обґрунтовано зазначено, що вищезазначеною угодою сторони змінили раніше визначені договором умови в частині строків виконання зобов`язань щодо оплати спожитої в спірні місяці електроенергії, а тому позивач безпідставно вимагає оплати санкцій за перевищення скоригованих договірних величин споживання електроенергії в січні-квітні 2005 року, коригування яких було здійснено в період з 16.02.2005 до 17.05.2005 без врахування встановлених строків оплати спожитої в ці місяці електроенергії відповідно до вище зазначеного графіка, оскільки коригування обсягів спожитої електроенергії з врахуванням строків оплати, встановлених цим графіком, позивачем не проводилося.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”, п. 4.5 договору відповідач за перевищення договірних величин споживання електричної енергії сплачує енергопостачальній організації п`ятикратну вартість електроенергії, спожитої понад обумовлений договором обсяг.
У цьому ж зв`язку, господарський суд правильно прийняв до уваги, що свої вимоги по справі позивач не пов`язує з безпосередніми обставинами перевищення договірної величини споживання електричної енергії відповідачем у січні та квітні 2005 року і правомірно зазначив, що, обґрунтовуючи можливість коригування договірної величини споживання електричної енергії до рівня фактично оплаченої положеннями Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою КМУ від 09.04.2002 та положеннями Правил користування електричною енергію, затверджених Постановою НКРЕ України від 20.08.2002 № 928, та покладення передбаченої ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” відповідальності у разі перевищення споживання електричної енергії, позивач тим самим змінює склад правопорушення, за яким законом встановлена певна відповідальність, оскільки ототожнює порушення порядку розрахунків за спожиту електроенергію із споживанням електроенергії понад встановлену договором величину.
З огляду на вищезазначене та з врахуванням того, що правопорушенням в електроенергетиці є споживання електроенергії понад договірну величину, а не за скориговану її величину, господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Таким чином, оспорюване судове рішення прийняте на підставі фактичних обставин справи, відповідає вимогам діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для його скасування.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” в особі Нікопольського району електричних мереж залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2006 у справі № 35/312 (9/62) залишити без змін.
Головуючий Остапенко М.І.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.