ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2014 р.Справа № 922/4096/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Дем'яновій Є.Є.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" м. Обухів

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 смт. Орілька

про стягнення коштів в сумі 99795,84 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Шевченко І.Г. - дов. від 03.06.14.

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні з 28.10.2014 року по 10.11.2014 року

була оголошена перерва

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю " Спектр-Агро" м. Обухів, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 смт. Орілька про стягнення заборгованості за договором поставки на умовах товарного кредиту в сумі 99795,84грн. В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати отриманого товару.

Відповідач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 смт. Орілька, у судовому засіданні 28.10.2014 року позов визнав частково в сумі 82852,95 грн., заперечивши, при цьому, проти стягнення з нього зазначеного у договорі поставки (п. 7.2.1.В. договору) штрафу за неправомірне користування коштами в розмірі 28% річних з простроченої суми в розмірі 16942,89 грн.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши доводи сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (постачальник) та Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (покупець) 01.04.2013 року уклали договір поставки на умовах товарного кредиту №67-ЛЗ (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов'язався прийняти і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п.2.1. договору його ціна становить загальну вартість товару, що передається за цим договором та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом.

За умовами п.2.7 договору та "Графіку оплати товару покупцем", визначеному у додатку №1 до договору покупець проводить оплату вартості (ціни) товару, плати за користування товарним кредитом та відсотків за користування товарним кредитом, шляхом перерахування коштів в національній валюті на банківський рахунок постачальника.

Згідно з п. 2.8. договору за користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачений додатком №1 до договору. Строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого додатком №1 до договору, але не раніше дня, наступного за днем отримання товару покупцем, та закінчується в день повного розрахунку покупцем за поставлений товар (п.2.9. договору).

У п.2.11. договору сторони передбачили, що у випадку недостатності коштів, отриманих від покупця на виконання в повному обсязі його зобов'язань за цим договором, постачальник має право провести зарахування коштів в в наступному порядку:

- в першу чергу - в рахунок оплати нарахованих відсотків за користування товарним кредитом;

- в другу чергу - в рахунок плати за користування товарним кредитом, передбаченій п.2.4. договору;

- в третю чергу - в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами в порядку передбаченому п. 7.2.1.В договору;

- в четверту чергу - в рахунок сплати пені за кожен день прострочення, передбачений п. 7.2.1. А договору;

- в п'яту чергу - в рахунок відшкодування збитків, завданих постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань за цим договором, передбачених п. 7.2.1. Б договору;

- в шосту чергу - рахунок оплати вартості (ціни) товару.

Відповідно до пункту 2.12. договору відсотки за користування товарним кредитом нараховуються постачальником щомісячно. До 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, сторони підписують акт надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування. Сплата нарахованих відсотків відбувається одночасно з оплатою вартості (ціни) товару, відповідно до затвердженого графіку оплати товару покупцем в додатку №1 до договору.

У п. 7.2. договору встановлено, що у випадках порушення умов даного договору постачальник має право шляхом направлення письмового повідомлення покупцю, притягти його до відповідальності за:

несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або відсотків за користування товарним кредитом. За порушення даних умов договору покупець, зокрема:

А) сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення;

В) сплачує на користь постачальника штраф за неправомірне користування коштами в розмірі 28% річних з простроченої суми (пп. 7.2.1. договору).

Згідно з п.7.3. договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється в день виконання стороною зобов'язання.

Як вбачається із наданих до матеріалів справи доказів постачальник поставив покупцю товар за видатковими накладними:

№14954 від 03.04.2013 року на суму 780,00грн.

№16156 від 16.04.2013 року на суму 750,00грн.

№17194 від 24.04.2013 року на суму 82601,60грн.

№17212 від 24.04.2013 року на суму 1062,00грн.

№20819 від 23.05.2013 року на суму 4743,90грн.

№22759 від 05.06.2013 року на суму 1440,00грн.

№22991 від 07.06.2013 року на суму 1440,00грн.

всього на суму 92817,50грн.

Відповідач товар отримав, однак, в порушення умов договору та чинного законодавства, прострочив оплату товару та оплатив його вартість частково на суму 26233,80 грн., з огляду на що за ним утворилась заборгованість в сумі 66593,70 грн.

Оплата, здійснена відповідачем на суму 5000,00грн. та 2000,00грн. була зарахована позивачем в оплату відсотків за користування товарним кредитом.

Заборгованість відповідача за користування товарним кредитом становить 6148,80грн., що підтверджується актами нарахованих відсотків.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10110,45грн. - пені та 16942,89грн. - штрафу за неправомірне користування коштами в розмірі 28% річних з простроченої суми, які позивач вважає процентами річних від простроченої суми згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 174, 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договір є підставою виникнення господарських прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 691 та 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу; покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги здійснення позивачем поставки продукції та часткової її оплати відповідачем, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості та відсотків за користування товарним кредитом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та визнаний відповідачем.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до підпункту 3 пункту 1 статті 3 Цивільного кодексу України, однією з загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору.

У статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Беручи до уваги наведені приписи чинного законодавства та надані до матеріалів справи докази, суд вважає, що вказаний сторонами у п. 7.2.1.В договору штраф в розмірі 28% річних з простроченої суми є за своєю правовою природою неустойкою, яка може бути застосована поряд з пенею, оскільки відповідальність, в даному випадку настає лише один раз у вигляді сплати неустойки, яка включає в себе і пеню, і штраф як форми її сплати.

Судом перевірено нарахування неустойки на підставі наданих позивачем розрахунків, які відповідають фактичним обставинам справи, не суперечать вимогам чинного законодавства та не спростовані відповідачем.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

У відповідності до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (64640, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Будьонного,33, код ЄДРПОУ 36348550) заборгованість в сумі 99795,84грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1995,92грн.

Видати наказ.

Рішення може бути оскаржене у встановленому законодавством порядку.

Повний текст рішення складено та підписано 14.11.14.

Суддя М.В. Калантай