АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 22ц-791/1911/14 Головуючий в І інстанції Гаврилов Д.В.

Категорія: 21 Доповідач: Пузанова Л.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року листопада місяця 11 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Пузанової Л.В.

Суддів:Фурман Т.Г.

Чиркової К.Г.

при секретарі:Бараш Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від « 29» квітня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», про визнання недійсним договору дарування,

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2014 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання договору дарування недійсним, зазначаючи, що 03 квітня 1996 року вона та її покійний чоловік - ОСОБА_7 уклали із своєю дочкою ОСОБА_6 договір дарування, за умовами якого подарували останній належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_1

Посилаючись на те, що фактично квартира у володіння відповідачки не передавалася, а утримувалася нею та чоловіком, а також на те, що укладаючи угоду вони, як дарителі, мали намір укласти договір на умовах довічного утримання і помилилися щодо прав та обов'язків сторін в даному договорі, позивачка просила суд визнати оспорений нею та нотаріально посвідчений договір дарування недійсним і застосувати наслідки його недійсності, повернувши у її власність квартиру АДРЕСА_1.

При цьому зазначала, що про порушення свого права, як власника квартири, в тому числі і як спадкоємця після смерті чоловіка, вона дізналася в січні 2014 року, коли відповідачка повідомила її про те, що квартира є предметом іпотеки за укладеним нею (відповідачкою) з АКІБ «Укрсиббанк», правонаступником якого є ТОВ «Кей-Колект», договором іпотеки, позивачка просила поновити строк позовної давності, як пропущений з поважних причин.

Рішенням суду від 29 квітня 2014 року позов задоволено. Суд вирішив питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, зазначаючи, що суд необґрунтовано визнав поважними причини пропуску позивачкою строку позовної давності, а його висновки щодо укладення нею спірної угоди під впливом помилки, що має істотне значення, не відповідають обставинам справи та положенням ст. 56 ЦК України 1963 року, яка регулює спірні правовідносини.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили. В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_9 доводи скарги не визнала, рішення суду просила залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обгрутованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та її чоловіку - ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житло №13508 від 15.04.1994 року на праві спільної сумісної власності належала двокімнатна квартира АДРЕСА_1

03 квітня 1996 року ОСОБА_5 та ОСОБА_7 подарували належну їм квартиру своїй дочці - ОСОБА_6, про що був укладений та нотаріально посвідчений договір дарування.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер. Єдиним спадкоємцем, який в установленому законом порядку прийняв після нього спадщину, є дружина - ОСОБА_5 - позивач у даному спорі /а.с. 139/.

Після укладення договору квартира у володіння та користування обдарованої, яка була і є забезпеченою житлом, не передавалася. ОСОБА_7 та ОСОБА_5 з березня 1982 року постійно проживали у спірній квартирі, а ОСОБА_5 проживає в ній до цього часу.

Усі повноваження власника виконували ОСОБА_7 та ОСОБА_5, які несли витрати на управління, утримання та збереження нерухомого майна, а відповідачка лише надавала їм необхідну допомогу, в тому числі фізичною працею та доглядом.

Позивачка та її померлий чоловік при житті не мали наміру змінювати місце проживання, про що також свідчить викладена в третьому пункті договору умова з цього приводу /а.с. 11/.

Відповідно до вимог ст. 243 ЦК України 1963 року, яка регулює спірні правовідносини за часом їх виникнення, за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність.

Згідно зі ст. 153 ЦК України 1963 року договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди.

Отже, договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не тільки про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Договір, що встановлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної вигоди.

Враховуючи, що встановлені судом обставини, на які посилалася позивачка в обґрунтування своїх вимог, свідчать про те, що вона та її покійний чоловік під час укладення договору дарування квартири, яка є їх єдиним житлом, погоджувалися на передачу цієї квартири у власність відповідачки лише за умов отримання від неї при житті матеріальної допомоги і догляду та збереження права на проживання в квартирі та зважаючи, що договір дарування по своїй суті не передбачає виникнення таких обов'язків у обдарованого і не обмежує останнього в праві розпорядитися отриманою в дар квартирою на свій розсуд, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що позивачка та ОСОБА_7, правонаступником якого є ОСОБА_5, укладаючи договір дарування, помилялися щодо правової природи правочину, прав та обов'язків, які виникнуть після його укладення між ними і відповідачкою.

Оскільки укладення угоди внаслідок помилки, що має істотне значення, є підставою для визнання угоди недійсною із застосуванням двосторонньої реституції, суд обґрунтовано задовольнив заявлені ОСОБА_5 вимоги відповідно до положень ст. 56 ЦК України 1963 року, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин за часом їх виникнення.

Висновки суду відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами і досліджених в судовому засіданні доказів та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

При цьому колегія суддів враховує висновки Верховного Суду України, викладені в постанові, прийнятій 18.06.2014 року за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, які відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Погоджується колегія суддів також з висновком суду і щодо початку перебігу строку позовної давності у спірних правовідносинах, враховуючи, що відповідно до ст. 76 ЦК України 1963 року, яка підлягає застосуванню згідно з п.6 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Оскільки судом не встановлені факти порушення прав позивачки щодо володіння та користування спірною квартирою до моменту пред'явлення до неї вимог стягувачем за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_10, як не встановлено і факт її обізнаності щодо передачі відповідачкою квартири в іпотеку банку, відсутні підстави вважати, що право на позов виникло у ОСОБА_5 раніше, ніж вона звернулася до суду з даним позовом.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і, як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Відхиляючи апеляційну скаргу, колегія суддів вважає за необхідне врахувати, що при укладенні договору іпотеки з відповідачкою, АКІБ «Укрсиббанк», правонаступником якого є ТОВ «»Кей-Колект», був обізнаний щодо умов договору дарування в частині права дарителів пожиттєво проживати у спірній квартирі, однак обізнаність останніх щодо намірів власника передати квартиру в іпотеку не перевірив, хоча повинен був врахувати свою неспроможність зберегти це право у випадку звернення стягнення на квартиру, як на предмет іпотеки.

Колегія суддів вважає, що банк у спірних правовідносинах свідомо погодився на забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_10 іпотекою спірної квартири і не має переваги у захисті своїх прав перед позивачкою, відновлення прав на житло якої у інший, ніж обраний нею спосіб, неможливо.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права, відповідає визначеним ст. 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, в тому числі, щодо справедливості, добросовісності та розумності, а тому підстави для його скасування і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 29 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис)

Судді: (два підписи)

Згідно з оригіналом:

Суддя Л.В.Пузанова