АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/790/3091/14 Головуючий 1 інст. - Іващенко С.О.

Справа № 2033/2-3056/11 Доповідач - Карімова Л.В.

Категорія: майнові

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного

суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Карімової Л.В.,.

суддів колегії: Бурлака І.В.,

Яцини В.Б.,

при секретарі Маковецькій О.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ майна,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 ( нині - ОСОБА_4.), який при розгляді справи неодноразово уточнював і в остаточній його редакції просив: встановити факт проживания з відповідачкою однією сім'єю з листопада 2001 року до 15.10.2009 року без реєстрацїї шлюбу, а з 15 жовтня 2009 року до 15 вересня 2011 - у шлюбі Також просив визнати за ним право власності на 1/2 частину спільного сумісного майна, а саме: - автомобіля Peugeot 308, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску; однокімнатної квартири АДРЕСА_1. Просив залишити в його користуванні телевізор Samsung, плиту газову Indesit, холодильник Indesit, хлібопекарню LG, посудомийну машину Bosch, пральну машину AEG Lavamat, 4-ри зимові колеса «Mishelin Х-Ice» до автомобіля Пежо-308, телефон Nokia UA 6700 Gold, а всього майна на суму 23 871 грн. 58 коп. В користуванні відповідачки просив залишити: кухонний гарнітур, матрац ортопедичний латексний «Сончік-Екзотік 100 % Латекс», стіл кухонний, вікна з ПВХ, кухонний комбайн, блендер Gorenie, диван та два крісла «Баккара», телевізор Samsung, ваги напольні LG, пилосос De- Longhi, мікрохвильову піч Samsung, пральну машину LG, товари ПП «Лідер-груп» на суму 4417,6 грн., (фільтр для води «Аквастронг-01-100», прилад біорезонансний лікувальний «Лідомед-Біо 10 прг», прилад «Магнетік-антівапно», комплект подвійний кран « 02-08/245»), а всього на суму 25909 грн. 80 коп. Просив також розділити в натурі нагороди, отримані під час спільного бізнесу в фірмі Mepi Кей, i залишити в його, позивача, користуванні: малий діамантовий джміль, ноутбук, золотий кулон «Омела» з діамантами, дорожню косметичку з лого «Mepi Кей», а всього на суму 11 611 грн. 99 коп. В користуванні ОСОБА_4 просив залишити: малий діамантовий джміль, золоту підвіску «Серце» з діамантами, малий діамантовий джміль, в сього на суму 13 388 грн. 34 коп. Позивач також просив залишити в користування ОСОБА_4 косметичну продукцію, зазначену в додатку № 1 до позову, стягнувши з відповідачки на його користь ? частину вказаної продукції у розмірі 686 грн.

В обґрунтування вищезазначених вимог ОСОБА_3 посилався на те, що з листопада 2001 року він та відповідачка стали проживати в належній його батькам квартирі за адресою: АДРЕСА_2, де за ОСОБА_4., яка на той час була студенткою, доглядала його мати. 17.10.2002 року він за власні кошти придбав спірну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, оформивши її на ОСОБА_4., оскільки на нього на той час вже було оформлено дві інші квартири в м. Харкові. Подалі він за власні кошти зробив ремонт в квартирі, в якій вони проживали до 15.09.2011 року, придбав меблі та побутову техніку, яку відповідачка могла вивізти з квартири, оскільки 15.09.2011 року вона кинула дворічну дитину на нього, а сама змінила замки, поставила квартиру на охоронну сигналізацію, скасувала доручення на автомобіль та зняла всі грошові кошти з рахунків банку.

Позивач посилався й на те, що у 2008 poці вони з відповідачкою придбали спірний автомобіль Peugeot 308, частково за рахунок коштів від продажу належного йому автомобіля Рено Меган, частково - за рахунок кредиту ( в якому він виступав як поручитель і сплачував особисто вci платежі) та за 28 000 грн., які вони позичили у його матері ОСОБА_2.

Відповідачка ОСОБА_4. позовні вимоги визнала частково, посилаючись на те, що з 2002 року була знайома з позивачем, проживати з яким однією сімєю стала з восени 2003 року в купленій її батьками квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Все майно в цій квартирі було придбано за кошти, які були надані її батьком ОСОБА_8, а позивач міг тільки допомагати оформляти покупку.

Зазначала, що ОСОБА_3 фактично не працював, мав тимчасові заробітки, виконуючи окремі доручення її батька, який працював директором ЗАО «Чугуївський завод приладів», виконуючи його доручення, здійснюючи деякий продаж товарів, що виготовлялися на заводі, i тому ОСОБА_3 не міг пояснити в суді якою діяльністю він займався, і за що отримував кошти, зазначені у чеках АБ «Факторіал-банк».

Під час спільного проживания з позивачем 28.10.2009 року народилася донька Дар'я, шлюб зареєстровано 15.10.2009 року, який був розірваний у зв'язку з насильством позивача в ciм'i. 15.09.2011 року ОСОБА_9 побив її, спричинивши травму хрестця, тому вона переїхала з дитиною до батьків, а ОСОБА_5 вивіз коштовності, гроші та все майно з квартири, де залишилися лише холодильник Indesit, матрац «Сончік-екзотік», плита газова Indesit, кухонний гарнпур, який позивач не зміг розібрати та пральна машина AEG Lavamat, яка була придбана не ОСОБА_5, а її батьком ОСОБА_8 У неї залишився стільниковий телефон, який є її власністю

Зазначала, що автомобіль Пежо 308 був придбаний 28.11.2008 року завдяки її особистої діяльності в компанії Mepi Кей таїї програмі АВТО, відповідно до якої вона здійснила певний обсяг продажу продукції i отримала відповідну суму відшкодувань вартості автомобіля у вигляді дарунку від компанії Mepi Кей.

Інші вимоги ОСОБА_3 не визнала, посилаючись на їх безпідставність та недоведеність.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11.03.2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4. з вересня 2003 року.

За ОСОБА_3 визнано право власності на 34,685% спільного сумісного майна - автомобіля Peugeot 308, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 340,62 грн. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність тих вимог, які суд вважав встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_3 просить змінити це рішення суду, ухваливши нове рішення про задоволення його позову у повному обсязі.

Вказує, що судом не враховані надані ним докази на підтвердження своїх позовних вимог, а саме: фінансові звіти про наявність значного прибутку під час купівлі спірної квартири, пояснення свідка ОСОБА_10 про обставини придбання квартири та його сумісного проживання з відповідачкою, а також пояснення свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 щодо обставин придбання квартири.

Посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки необґрунтовано відмовлено у задоволенні його клопотань про допит свідків та проведення виїзного судового засідання для встановлення конкретного переліку майна, яке знаходиться в спірній квартирі, а також проведення судового засідання від 28.02.2014 року без його участі.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4. - ОСОБА_13 просить відхилити скаргу за безпідставністю, посилаючись на те, що доводи скарги були предметом розгляду суду першої інстанції, і цим доводам надана правильна правова оцінка.

Вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи відповідно до вимог ст.. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - зміні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч 2,3 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у засіданні

Між тим вказаним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повному обсязі не відповідає.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, районний суд виходив з доведеності того факту, що сторони проживали фактично однією сім'єю без реєстрації шлюбу з восени 2003 року, а потім зареєстрували шлюб 15.10.2009 р. Під час сумісного проживання сторони придбали майно, в тому числі побутову техніку, зазначену у позові ОСОБА_3 як таку, що підлягає поділу, і який не довів факту наявності такого майна у відповідачки. Також не доведено ОСОБА_3 і факту придбання спірної квартири 17.10.2002 р. за рахунок спільної праці з відповідачкою.

Визнаючи за ОСОБА_3 право власності на 34,685% спірного автомобілю, суд виходив з того, що хоча він і придбаний під час шлюбу сторін, він не може бути поділений між сторонами в рівних частках, оскільки 41 736,66 грн., що становить 30,63% від вартості автомобілю, належить ОСОБА_4 як подарунок від компанії ТОВ « Мері Кей (Україна) Лімітед» згідно Додаткової угоди від 10.11.2008 р.

Судова колегія вважає, що такі висновки районного суду не в повному обсязі відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи

ОСОБА_3 та ОСОБА_4. зареєстрували шлюб 15.10.2009 р., від якого мають дочку ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб сторін розірвано на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21.03.2012 р.

Встановлення судом першої інстанції факту сумісного проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу з восени 2003 року підтверджений наданими сторонами доказами, оцінка яким надана районним судом відповідно до вимог ст.. 212 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги на те, що сторони проживали однією сім'єю з 2001 року, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Як свідчать матеріали справи дії по користуванню майном, в тому числі й автомобілями на підставі довіреностей, здійснювалися ОСОБА_4. та ОСОБА_3 у 2005-2007 р.р., а сплата ОСОБА_3 комунальних послуг за спірну квартиру провадилася з листопада 2003р. та за 2004 рік.

Відповідно до нотаріально посвідченого 17.10.2002 року договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 ця квартира придбана ОСОБА_15 до її проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

У зв'язку з чим судом першої інстанції обґрунтовано зроблений висновок про те, що вищевказана квартира не є спільною сумісною власністю сторін, оскільки ОСОБА_3 не доведено, що на час придбання квартири ОСОБА_4. він мав з нею сталі фактичні сімейні відносини, під час яких спільною працею сторін було придбане це майно.

При цьому надані до суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 копії розрахунків, зроблених ОСОБА_4. олівцем з зазначенням відповідних сум, але без зазначення мети цих записів та кому належать вказані сумі коштів, не є належним доказом того, що спірна квартира придбана за спільні кошти сторін.

Також ОСОБА_3 в супереч вимогам ст.ст. 10, 58-60 ЦПК України не надано як до суду першої так і апеляційної інстанції доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_4 майна, в тому числі побутової техніки, зазначеного у позові ОСОБА_3 як такого, що підлягає поділу.

У зв'язку з цим рішення суду першої інстанції в вищезазначеній частині судова колегія вважає законним і обґрунтованим.

Між тим оскаржуване рішення суду в частині поділу автомобілю Peugeot 308, р.н. НОМЕР_1, не відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Останні свідчать про те, що зазначений автомобіль був придбаний 28.11.2008 року під час проживання сторін як чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, тому відповідно до вимог ст. 74 СК України цей автомобіль належить їм на праві сумісної власності, оскільки будь-якого письмового договору про наявність цього майна одному з них, між сторонами укладено не було.

Відповідно до ч.2 ст. 70 СК України на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу, в тому числі вимоги ст. 70 СК України щодо розміру часток при поділі майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Якщо одним з подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя(ч.3 ст. 61 СК України).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 як фізична особа-підприємець уклала з ТОВ «Мері Кей (Україна) ЛТД угоду на виконання відповідних робіт по реалізації продукції і відповідно до додатку № 1 до угоди з незалежним лідером бізнес-групи від 10.11.2008 року отримала від цього товариства збільшену суму винагороди для подальшого її використання для купівлі автомобіля з метою його використання у своїй підприємницькій діяльності («Програма АВТО»)- а.с. 147-149 т.1.

Отримані ОСОБА_4. зазначені суми підвищеної нагороди є її додатковим доходом та відповідно до вимог ст.. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності з ОСОБА_3

У зв'язку з чим висновки суду першої інстанції про те, що 41 736,66 грн., що становить 30,63% від вартості автомобілю, належить ОСОБА_4 як подарунок від компанії ТОВ « Мері Кей (Україна) Лімітед» згідно Додаткової угоди від 10.11.2008 р., є помилковими, тому рішення суду с цій частині підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_3 в частині поділу автомобіля та визнання за ним права власності на ? частину цього майна - підлягають задоволенню.

Рішення районного суду в частині визначення розподілу судових витрат відповідає вимогам ст.. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3. ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Змінити рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 березня 2014 року, скасувавши його в частині поділу автомобіля.

Позов ОСОБА_3 в цій частині задовольнити: визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину автомобілю Peugeot 308, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_3.

В іншій частині рішення районного суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили.

Головуючий:

Судді: