ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2014 року Справа № 9104/141594/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Іщук Л.П.,
суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області на постанову Маневицького районного суду Волинської області від 15.11.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсії,
встановив :
27.10.2011 року позивач звернулась до суду із позовом, в якому просить визнати протиправними дії та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області провести перерахунок та виплату державної пенсії в розмірі 50% пенсії померлого годувальника, яка складає 10 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру 100% мінімальної пенсії за віком, а також щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка дорівнює 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. ст. 50, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст.ст. 28,42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з лютого 2010 року.
Ухвалою суду від 29.10.2011 року позовні вимоги в частині зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з 01.02.2010 року по 26.04.2011 року залишені без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Постановою Маневицького районного суду Волинської області від 15.11.2011 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної компенсації в разі втрати годувальника у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за період з 27.04.2011 року по 22.07.2011 року відповідно до ст.ст. 52,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімального розміру пенсії визначеної частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ч.3 ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум», з урахуванням виплачених сум.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам чинного законодавства та є такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права та просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач є дружини померлого ОСОБА_2, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою і вона є непрацездатним членом його сім'ї, яка перебувала на його утриманні, що підтверджується паспортом, свідоцтвами про одруження, про смерть та відповідним посвідченням.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.
Однак позивачу компенсація за втрату годувальника відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» виплачувалася в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Тобто, здійснюючи нарахування та виплату позивачу зазначених виплат, позивач обчислював їх розмір не з розміру мінімальної пенсії за віком, встановлених законодавством, як це передбачено Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а керувався положеннями підзаконних нормативно правових актів - постанов Кабінету Міністрів України.
Такі дії відповідача є неправомірними, виходячи принципу з пріоритетності законів над підзаконними актами, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу не підлягають застосуванню постанови Кабінету Міністрів України, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача, передбачених ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Крім того, згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання соціальних виплат.
Також надання законодавством Кабінету Міністрів України права встановлювати розміри соціальних виплат не означає, що останній, встановлюючи порядок та розміри таких виплат, в тому числі особам, які постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, чи інших законів, якими встановлено розміри мінімальної заробітної плати.
Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
На переконання колегії суддів слід також зазначити, що Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік» були внесені зміни до ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які були визнані неконституційними з 22.05.2008 року тобто з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України № 10 - рп від 22.05.2008 року.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином у 2008 році, а саме з 22 травня - дня прийняття Конституційним судом України рішення № 10 - рп/2008 - у відповідача виникло чергове зобов'язання перерахувати щомісячну компенсацію у розмірах, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону до 01 січня 2008 року.
Пунктом 7 частини першої зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році, зокрема, норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На виконання пункту 7 Закону України від 14 червня 2011 року №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.07.2011 №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету". Вказана постанова набрала чинності 23.07.2011 та діяла протягом 2011 року.
За вказаних обставин, зважаючи на те, що Закон України від 14 червня 2011 року №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", згідно з яким норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, по відношенню до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є пріоритетним, оскільки прийнятий пізніше, колегія суддів дійшла висновку про те, що, починаючи з 23.07.2011 - моменту набрання чинності відповідною постановою Кабінету Міністрів України, виплата органом Пенсійного фонду щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі не менше 10 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, є правомірною.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячної компенсації по втраті годувальника у розмірі, встановленому частиною першою статті 52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 27.04.2011 по 22.07.2011.
Щодо вимог позивача про перерахунок пенсії у зв'язку із втратою годувальника згідно ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач отримує пенсію по віку відповідно до ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому вимоги позивача про перерахунок пенсії у зв'язку із втратою годувальника до задоволення не підлягають.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно задоволено позовні вимоги позивача, однак неправильно розтлумачено норму статті 256 КАС України та звернено до негайного виконання постанову в цілому, однак ця стаття вказує на негайне виконання такої постанови в межах суми виплати за один місяць, а тому відповідно до ст.201 КАС України постанова суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, суд
постановив :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області - задовольнити частково.
Постанову Маневицького районного суду Волинської області від 15.11.2011 року в частині негайного виконання змінити, виклавши в такій редакції.
Допустити постанову суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
В іншій частині постанову Маневицького районного суду Волинської області від 15.11.2011 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточна та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л.П. Іщук
Судді В.П. Дякович
Т.В. Онишкевич