22-ц/775/123/2014(м)
222/1497/13-ц
Головуючий у 1 інстанції Подліпенець Є.О.
Категорія 27 Доповідач Попова С.А.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Ігнатоля Т.Г.,
суддів Кочегарової Л.М., Попової С.А.,
при секретарі Макаровій О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Володарського районного суду Донецької області від 18 листопада 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом, в якому зазначив, що 21.08.2008р. між банком і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № MRXRRX09150026, за яким відповідачка отримала кредит у розмірі 1439,94грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% річних від суми залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25.08.2009р. У зв'язку з порушенням договірних зобов'язань станом на 26.09.2013р. відповідачка має заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 32765,14грн., що складається з: 1096,43грн. - заборгованість за кредитом; 47,57грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 308,17грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 29276,53грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 500грн. - штраф (фіксована частина); 1536,44 грн. - штраф (процентна складова). У зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 32765,14грн. та компенсувати понесені судові витрати.
Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 18 листопада 2013 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором: 1096,43грн. - заборгованість по тілу кредиту; 47,57грн.- заборгованість за відсотками за користування кредитом; 308,17грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 29276,53грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 500грн. - штраф (фіксована частина); 1536,44грн. - штраф (процентна складова), а всього - 32765,14грн.; та стягнуто судовий збір в сумі 327,65грн.
В апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права щодо оцінки доказів, просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення із урахуванням наведених доводів.
Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3, яка підтримала доводи скарги, заперечення проти скарги представника ПАТ КБ «ПриватБанк» - Шишелової Н.В., розглянувши справу згідно із ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність повідомленої про дату і час розгляду справи відповідачки, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, 21.08.2008р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № MRXRRX09150026, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 1439,94грн. для придбання мобільного телефону на строк по 25.08.2009р., зі сплатою відсотків за користування ним у розмірі 12% річних на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 35,28грн. та одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 239,99грн., в обмін на зобов"язання позичальника з повернення кредиту. З умов надання споживчого кредиту фізичним особам вбачається, що у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 1,25% від суми просроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні (п.п. 5.1). Відповідно до п.п. 5.5 термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.
Позичальником порушені умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість, розрахована банком станом на 26.09.2013р. в загальній сумі 32765,14грн., з них: 1096,43грн. - борг по основній сумі кредиту; 47,57грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 308,17грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 29276,53грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов"язань за договором; 500грн. - штраф (фіксована частина); 1536,44грн. - штраф (процентна складова).
Задовольняючи позов банку, суд першої інстанції виходив з доведення факту порушення позичальником взятих на себе зобов"язань за кредитним договором; розмір непогашеної заборгованості, розрахованої кредитором, обґрунтований; суд не застосував строк позовної давності з огляду на договірний строк давності у п. 5.5. укладеного між сторонами договору і останній платіж відповідачки 26.12.2008р. Тому суд вважав наявними підстави, визначені законом і умовами договору, для покладення на відповідача цивільно-матеріальної відповідальності у вигляді стягнення на користь кредитора нарахованої суми заборгованості.
З такими висновками суду, за виключенням розміру стягнутої пені за порушення грошового зобов"язання і розміру штрафу у процентному відношенні, не можна не погодитись, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зі ст. 530 ЦК України вбачається, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Суд вважав доведеними і, беручи до уваги зібрані докази, колегія суддів з цим погоджується, вимоги ПАТ «КБ «ПриватБанк» в частині стягнення суми заборгованості по основній сумі боргу - 1096,43грн., 47,57грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 308,17грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 500 гривень - штраф (фіксована частина).
За ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Судом установлено, що 21.08.2008р. сторонами укладено кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит з кінцевим терміном повернення 25.08.2009р., однак свого зобов'язання за ним не виконав.
Згідно з умовами кредитного договору його складовою є Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт). Пунктом 5.5 цих Умов позовну давність за вимогами про стягнення заборгованості за кредитом, процентів за користування ним, штрафу сторонам встановлено тривалістю п'ять років, що відповідає ч. 1 ст. 259 ЦК України. Тобто в даному випадку сторонами узгоджено строк позовної давності за грошовим зобов'язанням.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як кредитний договір в цілому, так і окремі його положення, в тому числі що містяться у складовій його частині - умовах надання споживчого кредиту фізичним особам, не визнавалися недійсними у встановленому законом порядку, тому мають виконуватися належним чином відповідно до частини 1 ст. 526 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги про початок перебігу загального трьохрічного строку позовної давності з останнього платежу 26.09.2008р. і його сплив до моменту звернення банку до суду із даним позовом не є обгрунтованими та такими, що відповідають дійсності.
Так, останнє погашення процентів позичальником здійснене у грудні 2008р.
Встановивши вірно такі обставини, суд дійшов вірного висновку про те, що позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права у жовтні 2013 року - в межах погодженої сторонами позовної давності.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, правильно застосував матеріальний закон - ст.ст. 526, 530, 610, 1048-1049, 1054 ЦК України, умови кредитного договору між сторонами, які регулюють зобов"язання по сплаті основної суми боргу, процентів за користування грошовою сумою позики, штрафу (фіксована частина), комісії і задовольнив позовні вимоги ПАТ «КБ «Приватбанк» в даній частині.
Втім, рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені в заявленому кредитором розмірі підлягає зміні із зменшенням її розміру.
Доводи апеляційної скарги, вмотивованої роз"ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові № 5 від 30.03.2012р., про надмірно нараховану суму пені, що значно перевищує розмір основного боргу, які підтримані в апеляційному суді представником відповідача, із клопотанням ухвалити нове рішення із зменшенням суми по цій позиції вимог, з огляду на перебування ОСОБА_1 у розводі та виховання і утримання нею неповнолітньої дитини, є переконливими і такими, що заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Пунктом 5.1 Умов надання споживчого кредиту передбачена відповідальність позичальника у випадку порушення позичальником взятих зобов"язань у вигляді пені в розмірі 1,25% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні.
Розрахована банком пеня за весь період прострочення (після останнього обнуління у грудні 2008р.) - з січня 2009 року і станом на 26.09.2013р. становить 29276,53грн., що за періодом нарахування не відповідає положенням ч. 2 ст. 258 ЦК України.
Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік по вимогах про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Незалежно від подання заяви про застосування позовної давності (п. п. 3, 4 ст. 267 ЦК України), вимоги ч. 2 ст. 258 ЦК України про строк позовної давності є обов'язковими для суду, нарахування пені не може перевищувати одного року.
Відтак, колегія суддів, із урахуванням вищенаведених норм матеріального права, вважає, що пеня не може перевищувати обчисленому за річний період (26.09.2012р.-26.09.2013р.) розміру пені 6534,77грн. (1096,43грн. основний борг + 47,57грн. борг по процентам + 308,17грн. борг по комісії =1452,17:100%х1,25%х360).
Крім того, відповідно до ст. 551 ч. 3 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
З огляду на те, що нарахована банком у 26,7 кратному розмірі пеня є непомірною, і навіть обчислена за змістом цього рішення за передбачений законом річний строк позовної давності по позиції пені у сумі 6534,77грн. значно - майже в 6 разів - перевищує суму непогашеного основного боргу по кредиту (1096,43грн.), апеляційним судом, із урахуванням споживчого характеру отриманого позичальником кредиту, застосовується правило співмірності пені з розміром основного боргу, регламентоване ст. 551 ч. 3 ЦК України, беручи до уваги сімейний стан позичальника, від імені якої її представником ОСОБА_2 в суді першої інстанції і у змісті апеляційної скарги було порушене клопотання про зменшення розміру нарахованої банком пені.
У зв"язку з цим колегія суддів, змінюючи рішення в частині розміру пені, стягує з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» пеню в зменшеному розмірі - 1500грн. Це відповідатиме як способу захисту майнових прав банку та й убезпечить від порушення прав відповідача, а також буде узгоджуватись із задекларованим в Законі «Про захист прав споживачів» принципом рівності прав сторін, зокрема у кредитних відносинах.
Відтак, у зв'язку із зменшенням розміру пені і, як наслідок - загальної суми боргу, підлягає перерахунку і розмір штрафу у процентному відношенні, що має бути розрахований у відповідності з положеннями п. 5.3 Умов кредитного договору, і складатиме до стягнення 147,61грн. (1096,43+47,57+308,17+1500=2952,17:100х5).
У зв"язку із частковим задоволенням позову підлягають перерозподілу в порядку ст. 88 ЦПК України судові витрати із зміною рішення в даній частині і стягненням з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" понесених позивачем витрат з оплати судового збору - в частковому розмірі, пропорційно до задоволеної частини та із урахуванням діючих на час ухвалення нового рішення ставок збору за Законом України «Про судовий збір» за подачу позову і апеляційної скарги в сумі 365,40грн. (243,60грн.+121,80).
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
В и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Володарського районного суду Донецької області від 18 листопада 2013 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість по основній сумі боргу за кредитним договором № MRXRRX09150026 від 21.08.2008р. в сумі 1096 (одна тисяча дев'яносто шість) гривень 43 копійки, заборгованість по процентам за користування кредитом - 47 (сорок сім) гривень 57 копійок, заборгованість по комісії - 308 (триста вісім) гривень 17 копійок, пеню - 1500 (одна тисяча п'ятьсот) гривень, штрафи 500 (п"ятьсот) гривень і 147 (сто сорок сім) гривень 61 копійки, судовий збір - 365 (триста шістдесят п'ять) гривень 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді