22-ц/775/72/2014(м)

221/3932/13-ц

Головуючий у 1 інстанції Гальченко І.В.

Доповідач Попова С.А.

Категорія 44

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г.,

суддів Кочегарової Л.М., Попової С.А.,

при секретарі Костомановій А.Є.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 25 листопада 2013 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року ОСОБА_1, який є власником будинку АДРЕСА_1, звернувся до суду з позовом до колишньої дружини ОСОБА_2, шлюб із якою розірвано у жовтні 2012 року, про визнання такою, що втратила право користування житловою площею в його будинку. В обґрунтування позову посилався на те, що відповідачка з березня 2005 року була зареєстрована в будинку за його згоди як члена сім'ї, але з 09.05.2012р. після припинення спільного проживання вона разом з їх неповнолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1., пішла з будинку, і вже понад 1 рік проживає у своєї матері, добровільно виписуватися не бажає. У зв'язку з цим на підставі ст. 405 ч. 2 ЦК України просив суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 25 листопада 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання втратившою право користування жилим приміщенням - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким його позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 і його представника ОСОБА_4, які просили скаргу задовольнити, заперечення проти скарги відповідачки ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом і це підтверджено матеріалами справи, будинок АДРЕСА_1 належить позивачу ОСОБА_1 на праві власності, набутим на підставі договору дарування від 03.07.2001р.

З березня 2005 року в будинку зареєстрована відповідачка ОСОБА_2 у якості дружини власника, шлюб із нею зареєстровано у лютому 2005 року. Відповідачка наділена правом на це житло у зв"язку із створенням із ОСОБА_1 сім"ї, в якій ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3.

За відомостями Валер'янівської сільської ради ОСОБА_2 у зазначеному будинку не проживає з 09.05.2012р.

За рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 11.10.2012р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що відповідачка, хоча і перестали бути членом сім"ї власника, але не проживає в спірному жилому приміщенні понад встановлені законом строки з поважних причин, що полягають у сварках в сім"ї; залишення помешкання не пов'язано з волевиявленням відповідачки.

З такими висновками не можна не погодитись з огляду на наступне.

Права членів сім'ї власника на користування житловим приміщенням врегульовані статтею 405 ЦК України та статтею 156 ЖК України, відповідно до вимог яких члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону та в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку (чи квартири) не позбавляє їх права користування займаним житловим приміщенням.

За змістом спеціальної, в даною випадку, норми - ч. 2 ст. 405 ЖК України: член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

В розумінні положень ч. 2 ст. 71 ЖК і за зв"язком із ст. 405 ЖК України - цей строк, за наявності поважних причин, за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

В суді першої і апеляційної інстанції ОСОБА_2 зазначала, що залишила спірне помешкання через сварку із позивачем внаслідок застосування до неї фізичного насильства, і пішла з будинку разом з сином, не проживаючи в ньому тривалий час через конфліктні відносини із колишнім чоловіком. Але вона із дитиною, не маючи іншого житла, потребує цього спірного жилого приміщення, бо її мати не наділяє правом на проживання в своєму будинку.

Суд вважав доведеними обставини і, беручи до уваги зібрані по справі докази, колегія суддів з цим погоджується, що між сторонами склались конфліктні відносини, що тривають внаслідок сварки з 09.05.2012р., як не заперечувалось сторонами і в суді апеляційної інстанції, і що стало підставою для залишення відповідачки помешкання разом із неповнолітньою дитиною. Дані обставини, які спростовують твердження позивача про наявність волі відповідачки на добровільне залишення його будинку, як погоджується колегія суддів, унеможливили проживання ОСОБА_2 у спірному помешканні.

Суд апеляційної інстанції пересвідчився, що саме неприязні відносини між сторонами, шлюб між якими розірвано у жовтні 2012 року, стали причиною, яку можна вважати поважною, не проживання відповідачки з травня 2012 року в спірному жилому приміщенні, в якому вона з 2005 року була зареєстрована у встановленому законом порядку як член сім'ї позивача.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності побиття відповідачки позивачем 09.05.2012р. не впливають на вірно встановлений конфліктний характер відносин між ними.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами ОСОБА_1, відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав належну оцінку. Суд правильно застосував матеріальний закон - ст. 156, 405 ЖК України, вимоги ст.ст. 212-214 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність поважних причин відсутності відповідачки в місці постійного проживання, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про визнання її такою, що втратила право на житло, гарантоване ст. 47 Конституції України, ст. 9 ЖК України.

Ті процесуальні порушення, на які посилається у змісті апеляційної скарги позивач, як задоволення клопотання відповідачки про виклик свідків, заявленого несвоєчасно, не потягли неправильного вирішення справи, не є підставою для скасування ухваленого рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду позивачем і його представником не надано і в суді апеляційної інстанції. Порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 25 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді