УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року Справа № 876/6423/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.

суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 січня 2014 року про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії,

встановив:

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року, позов ОСОБА_1 до УПФ України в м. Луцьку Волинської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії задоволений частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", із урахуванням вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 29.03.2011 року, зобов'язано УПФ України в м. Луцьку Волинської області проводити ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення пенсії, як дитині війни, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням виплачених сум з 29.03.2011 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин із урахуванням вимог ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

09.01.2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зміну способу виконання судового рішення шляхом заміни зобов'язання здійснити виплату на стягнення виплат. В заяві покликається на те, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду. Оскільки судове рішення не виконано боржником у зв'язку з відсутністю коштів, то слід захистити його порушене право на належне виконання судового рішення.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 січня 2014 року відмовлено в задоволенні заяви.

Судове рішення оскаржив заявник, який в апеляційній скарзі просить у зв'язку порушенням судом норм матеріального і процесуального права його скасувати і ухвалити нове про задоволення його заяви про зміну способу виконання рішення. В апеляційній скарзі зазначає, що судове рішення не виконувалося боржником у зв'язку з відсутністю у нього коштів, що є тими обставинами, які ускладнюють виконання судового рішення, а суд першої інстанції всупереч вимогам КАС України не визначив конкретну суму грошових коштів, які підлягали стягненню з боржника, та не вирішив питання про їх стягнення у зв'язку з неможливістю його виконання у порядку і способом, раніше встановленим. Крім того, апелянт зазначає, що суд зобов'язаний повною мірою захистити його права як стягувача.

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не прибули, тому суд ухвалив провести розгляд справи без їх участі відповідно до ст. 196 КАС України.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 263 КАС України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.

Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу на виконання судового рішення видано виконавчий лист №292 від 30.01.2013 року по справі № 2а-9588/11/0308, який останній пред'явив до примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Волинській області. 29.04.2013 року постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Волинській області Турчинського В.Є. позивачу повернуто вищезазначений виконавчий лист у зв'язку із проведенням нарахування підвищення до пенсії та включення нарахованої суми у відомість на виплату пенсії. Вказана постанова державного виконавця стягувачем не оскаржувалася.

Оскільки на час звернення позивача до суду із заявою про зміну способу виконання судового рішення виконавче провадження завершено та виконавчий лист повернуто стягувачу і стягувач із цим погодився, то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що вимоги заявника до задоволення не підлягають.

Також із заяви ОСОБА_1 про зміну способу виконання судового рішення вбачається, що виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Таким чином, виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції.

Також Львівський апеляційний адміністративний суд зазначає, що захист порушеного права у судовому рішенні і спосіб виконання судового рішення не є тотожними поняттями (процесуальними інститутами).

Вирішення питання про стягнення коштів як заборгованості невиплаченої пенсії, яка нарахована у разі виконання рішення адміністративного суду, відноситься до юрисдикції цивільних судів.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами пункту другого частини четвертої статті 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України).

Аналіз резолютивної частини постанови суду першої інстанції та синтез наведених процесуальних норм дають підстави зробити висновок про те, що зобов'язання, покладені на відповідача цим судом, є позовними вимогами та обраним судом видом захисту порушених прав позивача, які суд задовольнив.

За таких обставин заявник просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а суть судового рішення і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття постанови.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність підстав для зміни способу виконання постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2011 року.

Ухвала суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність постановленої ухвали не впливають та висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 січня 2014 року у справі № 161/140/14-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Т.В. Онишкевич