УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2014 р. Справа № 876/13437/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Клюби В. В.
суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.
з участю: секретаря судового засідання Сідельник Г. М.
представника особи, яка подала
апеляційну скаргу (відповідача) Антонюка І. Б.
представника позивача Хробак Г. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року по справі №813/6952/13 - а за адміністративним позовом Державного підприємства «Львіввугілля» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -
УСТАНОВИВ:
Державне підприємство «Львіввугілля» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів і просило визнати нечинним податкове повідомлення - рішення №0000011900/5285 від 08 квітня 2013 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до рішення начальника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби від 24 липня 2012 року №5 «Про опис майна у податкову заставу платника податків ДП «Львіввугілля» податковим керуючим Палій Н. М. 11 грудня 2012 року проводився опис енергетичного вугілля ГЖСШ - 013, яке буде збагачене і перероблене на ПАТ «Львівська вугільна компанія». Для документування опису енергетичного вугілля ГЖСШ - 013 11 грудня 2012 року не запрошувались посадові особи підприємства. Отже, Акт опису майна від 11 грудня 2012 року №22/19 - 00 складений всупереч вимогам п. 2.2 Розділу ІІІ «Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року №1043, без участі уповноважених представників ДП «Львіввугілля». Технологічні особливості ДП «Львіввугілля» (об'ємність, неперервність та тривалість) процесу збагачення не дають можливості вести щоденний облік виходу концентрату, а запропоновані для опису обсяги перевищували фактичну його наявність на момент складання акту. При цьому обміри (заміри) наявного на збагачувальному підприємстві енергетичного вугілля ГЖСШ - 013 власності ДП «Львіввугілля» не проводилися. Крім цього, станом на момент проведення перевірки від 12 березня 2013 року згідно Акту виконання робіт ПАТ «Львівська вугільна компанія» по переробці і збагаченню рядового вугілля (давальницька сировина) ДП «Львіввугілля» за лютий 2013 року залишок концентрату на кінець місяця становив 39 761,595 тонни. Враховуючи наведене, вимоги п. 3 ст. 92 Податкового кодексу України ДП «Львіввугілля» не порушувалися.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 08 квітня 2013 року №0000011900/5285.
Відповідач не погодився із таким судовим рішенням суду першої інстанції і подав до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що актом опису №22/19 - 00 від 11 грудня 2012 року описано в податкову заставу 32 000 тонн вугілля марки ГЖСШ на суму 24 320 000 гривень, залишок описаного в податкову заставу вугілля марки ГЖСШ станом на 01 грудня 2012 року становив 23 004 тонни. Залишки вугілля марки ГЖСШ станом на 01 січня 2013 року становили 27 355 тонн, відповідно за грудень було відвантажено 27649 тонн без відповідного дозволу відповідача. Відповідно до бухгалтерського обліку ДП «Львіввугілля» на рахунки надійшло в грудні 2012 року 154 091 000 гривень, в тому числі від ДП «Вугілля України» - в сумі 120 527 000 гривень та інші надходження - 3 435 000 гривень. Перевіркою встановлено, що отримані кошти підприємством використано: на виплату заробітної плати - 62 701 000 гривень; на погашення податкового боргу - 1 500 000 гривень; на сплату єдиного соціального внеску - 26 291 000 гривень; на електроенергію - 11 973 000 гривень, на матеріали - 3 652 000 гривень, на обладнання - 30 164 000 гривень; на інше - 15 343 000 гривень. При цьому за грудень 2012 року підприємством ДП «Львіввугілля» спрямовано 13 637 000 гривень коштів від реалізації описаного в податкову заставу вугілля марки ГЖСШ на оплату матеріалів, палива, електроенергії та послуг, чим порушено вимоги ст. 92 Податкового кодексу України.
В судовому засіданні представник особи, яка подала апеляційну скарг (відповідача), підтримав обставини, викладені на обґрунтування доводів апеляційної скарги і вважає, що постанова суду першої інстанції із зазначених підстав підлягає скасуванню, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Представник позивача не погодилася з апеляційною скаргою відповідача і вважає, що викладені у ній обставини та доводи не дають підстав для скасування постанови суду першої інстанції, а тому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Вислухавши доповідь судді - доповідача, доводи представника особи, яка подала апеляційну скаргу (відповідача) та представника позивача, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що усі кошти, отримані від реалізації описаного в податкову заставу вугілля були спрямовані на цілі, передбачені у ч. 3 ст. 92 Податкового кодексу України, а також на оплату послуг зі збагачення вугілля, яку фактично узгоджено з відповідачем під час опису вугілля в податкову заставу, оскільки без цього предмет податкової застави взагалі б був відсутній. Залишок вугілля станом на 01 березня 2013 року становив 27 355 тонн, а на час перевірки - 39 761 тонну. Тобто, вказане свідчить про фактичну наявність описаного в заставу вугілля, і відповідно свідчить, що у даному випадку інтересів держави не порушено.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що актом опису майна № 22/19 - 00 від 11 грудня 2012 року податковий керуючий Палій Н. М. провела опис енергетичного вугілля ГЖСШ - 013, яке буде збагачене і перероблене на ПАТ «Львівська вугільна компанія» протягом грудня 2012 року у кількості 32 000 тонн, загальною вартістю 24 320 000 гривень.
Таким чином, предметом податкової застави було вугілля ГЖСШ - 013, якого фактично не було в наявності на час опису, і яке мало з'явитися у ДП «Львіввугілля» в майбутньому, внаслідок збагачення і переробки на ПАТ «Львівська вугільна компанія» у грудні 2012 року. 12 березня 2013 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові проведена перевірка стану збереження майна платника податків ДП «Львіввугілля», яке перебуває у податковій заставі, за наслідками якої складено Акт від 12 березня 2013 року №162/19 - 0/32323256 «Про проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі».
За наслідками перевірки встановлено, що залишок описаного в податкову заставу вугілля марки ГЖСШ станом на 01 грудня 2012 року становив 23 004 тонн. У грудні 2012 року описано 32 000 тонн. Станом на 01 січня 2013 року залишок описаного в податкову заставу вугілля становив 27 355 тонн. Дозволів на самостійну реалізації вугілля відповідач не давала. Без згоди відповідача у грудні 2012 року відвантажено вугілля марки ГЖСШ в кількості 27 649 тонн.
Відповідно до даних бухгалтерського обліку ДП «Львіввугілля» на рахунки підприємства у грудні 2012 року надійшли кошти в сумі 154 091 000 гривень, в тому числі від ДП «Вугілля України» в сумі 30 129 000 гривень за реалізоване вугілля, бюджетні кошти державної підтримки в сумі 120 527 000 гривень та інші надходження - 3 435 000 гривень.
Перевіркою встановлено, що отримані кошти використані підприємством: на виплату заробітної плати - 62 701 000 гривень; на погашення податкового боргу - 1 500 000 гривень; на сплату єдиного соціального внеску - 26 291 000 гривень; на електроенергію - 11 973 000 гривень, на матеріали - 3 652 000 гривень, на обладнання - 30 164 000 гривень; на інше - 15 343 000 гривень. Відповідач дійшов висновку, що позивачем в порушення ст. 92 Податкового Кодексу України протягом грудня 2012 року спрямовано 13 637 000 гривень від реалізації описаного у податкову заставу енергетичного вугілля на оплату матеріалів, палива, електроенергії та послуг, а не в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.
На підставі акту перевірки відповідачем 08 квітня 2013 року винесено податкове повідомлення - рішення від 08 квітня 2013 року №000001111900/5285, яким на позивача накладено штраф у розмірі 13 637 000 гривень.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на таке.
Відповідно до п. 92.1 ст. 92 Податкового кодексу України платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.
Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою органу державної податкової служби, а також у разі, якщо орган державної податкової служби впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.
У разі якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди органу державної податкової служби за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.
Відповідно до п. 92.3 ст. 92 Податкового Кодексу України у разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди органу державної податкової служби платник податків несе відповідальність відповідно до закону.
Як вбачається з матеріалів справи залишок описаного в податкову заставу вугілля марки ГЖСШ станом на 01 грудня 2012 року становив 23 004 тонни, станом на 01 січня 2013 року - 27 355 тонн, станом на 01 березня 2013 року - 39 761 тонна. Тобто залишок вугілля, яке було предметом опису, фактично збільшився. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку не порушено інтересів держави у податкових правовідносинах.
Довідкою щодо поступлення та використання коштів, отриманих від ДП «Вугілля України» за грудень 2012 року по ДП «Львіввугілля» підтверджується використання коштів на оплату праці - 12 177 000 гривень, на платежі до бюджету - 1 500 000 гривень, на сплату єдиного соціального внеску - 2 875 000 гривень, на оплату послуг за збагачення - 8 027 000 гривень, всього - на суму 24 519 000 гривень. Тобто кошти, отримані від реалізації описаного в податкову заставу вугілля були спрямовані на цілі, передбачені у ч. 3 ст. 92 Податкового Кодексу України, а також на оплату послуг зі збагачення вугілля, що узгоджено з відповідачем під час опису вугілля в податкову заставу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Натомість, відповідач як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в підтвердження правомірності прийнятого ним рішення.
При цьому, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із доводами, викладеними відповідачем на обґрунтування апеляційної скарги, так як вони ґрунтуються на висновках перевірки, які були спростовані позивачем і які обґрунтовано були визнані судом першої інстанції такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.
Апеляційним судом не враховуються у своїх висновках посилання відповідача в апеляційній скарзі на правомірність застосування штрафних санкцій з огляду на те, що податковим органом не надавався дозвіл на самостійну реалізацію вугілля, оскільки такі твердження не узгоджуються із положеннями ст. 92 ч. 3 Податкового кодексу України, а також згідно даних обліку станом на день перевірки не встановлено зменшення кількості описаного вугілля.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.
Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог.
Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року по справі №813/6952/13 - а за адміністративним позовом Державного підприємства «Львіввугілля» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. В. Клюба
Судді: Р. В. Кухтей
І. О. Яворський
Ухвалу в повному обсязі складено 11 листопада 2014 року.