Справа №2-1538/08

 

 

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

                                                                                                                 

м.Запоріжжя                                                                                                             28.11.2008.

 

Комунарський районний суд  м. Запоріжжя у складі:

 

Головуючого, судді                                                                    Кухаря С.В.

при секретарі                                                                  Курман А.І.

 

за участю представника позивача                                  Дерев'янко І.О.

представника відповідачів                                              ОСОБА_3

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства “БАН” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Державного підприємства «Український інститут промислової власності», третя особа Державний департамент інтелектуальної власності про визнання недійсним в частині деклараційного патенту, про визання власника деклараційного патенту та про зобов'язання внести зміни до Державного реєстру патентів України на корисні моделі,

 

ВСТАНОВИВ:

 

У суд з позовом звернувся позивач в якому просив суд:

-           визнати деклараційний патент № 12019 на корисну модель „Спосіб виробництва квасу" недійсним в частинні визнання власниками охоронюваного документа ОСОБА_1 та ОСОБА_2;

-           визнати власником деклараційного патенту № 12019 на корисну модель „Спосіб виробництва квасу" Закрите акціонерне товариство „БАН";

-           зобов'язати Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України внести відповідні зміни до Державного реєстру патентів України на корисні моделі, про що здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".

В обґрунтування своїх вимог, представник позивача пояснив, 16.01.2006 року Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (надалі за текстом - Департамент) за заявкою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (Відповідач - 1 та Відповідач - 2) видав декларацій­ний патент № 12019 на корисну модель „спосіб виробництва квасу" (надалі за текстом - де­клараційний патент). Винахідниками та власниками охоронюваного документу є Відповідач-1 та Відповідач - 2.

Право на одержання патенту визначено в III розділі Закону України „Про охорону прав на винаходи та корисні моделі"(надалі за текстом Закон). Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону, право на одержання патенту має винахідник, якщо інше не передбачено Законом. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону, право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) має робо­тодавець винахідника.

Службовий винахід (корисна модель), згідно ст. 1 Закону, це - винахід (корисна мо­дель), створений працівником, зокрема:

- з виконанням службових обов'язків;

- з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання

роботодавця;

Тривалий час Відповідач - 1 та Відповідач - 2 працювали на підприємстві (в тому чи­слі до моменту подачі ними заявки на отримання деклараційного патенту). Відповідач 1 пра­цював на підприємстві з 1966 по 2008 рік та був звільнений з посади головного технолога ЗАТ „БАН" з 24.03.2008 року (наказ № 130-К від 24.03.2008 року). Причому, головним техно­логом Позивача, ОСОБА_1 працювала з 01.02.2002 року. Відповідач - 2 працював на підприємстві з 1996 року, в тому числі на посаді генерального директора ЗАТ „БАН" з 17.08.2004р. ОСОБА_2 була звільнена з посади генерального директора ЗАТ „БАН" відповідно до рі­шення загальних зборів акціонерів, на підставі постанови прокурора м. Запоріжжя від 07.09.2007 року про відсторонення обвинуваченого від посади зокрема з тої причини, що 29.08.2007 року прокуратурою м. Запоріжжя проти неї було пору­шено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч 2 ст. 364 КК України.

Закрите акціонерне товариство „БАН" здійснює виробництво безалкогольних напоїв в тому числі хлібного квасу з 1946 року., а квасу торгівельної марки „Ярило" - з травня 2001 року, здобувши при цьому значний досвід та визнання не лише в Україні. Для вдосконалення виробництва квасу торгівельної марки „Ярило" було закуплене відповідне обладнання. Зокрема, з 30.09.2002 року була введена в експлуатацію установка очищення води Фри Флай (згідно з актом приймання-передачі основних засобів № 38 від 30.09.2002 року).

Крім того, в розпорядженні Позивача наявне й інше обладнання, а саме: виробничо-технічна лабораторія, сироповарочна установка, бродільні ємності, лінія розливу напоїв в пляшку ПЕТ, система автоматичної мийки, аміачно-холодильна установка, участок виробництва концентрату квасного сусла (характеристика виробництва, його цехів та участків додається).

Отже, на думку представника позивача, ЗАТ „БАН" має усі необхідні виробничі потужності для виробництва квасу, що також підтверджується свідоцтвом про право власності на об'єкт нерухомості.

Перебуваючи на посаді головного технолога та генерального директора Позивача, Від­повідач - 1 та Відповідач - 2, мали доступ до виробничих потужностей підприємства, яке на думку представника й було використане при розробці корисної моделі за патентом № 12019.

Здійснюючи свої трудові обов'язки на підставі посадової інструкції та використовуючи своє посадове становище Відповідачі - 1 та 2 були знайомі з усіма особливостями технологічного процесу та були обізнані в тому числі про те, що:

1)                  при виробництві квасу використовуєються сухі дріжжі. Позивач використовує сухі дріжжі з 2002 року, що підтверджується карткою руху товарно-матеріальних цінностей по складу з 01.01.2002 року по 30.04.2008 року;

2)                  концентрат квасного сусола при виробництві квасу тривалий час (до моменту подачі заявки на деклараційний патент № 12019) стерелізувався при температурі 120 - 126*С;

3)                  очищення води на підприємстві здійснюється за допомогобю установки Фри Флай на підставі інструкції по експлуатації цієї установки та згідно з Техноло­гічної інструкції з підготовки води для виробництва пива та безалкогольних напоїв ТІ-14297558-291-2003, яка була розроблена українською галузевою компанією з виробництва пива, безалкогольних напоїв та мінеральних вод ЗАТ „Укрпиво" та є чинною з 24.01.2003 року;

4)                  знезараження води при виробництві напоїв здійснюється за допомогою опроміненням ультрофіолетовими промінями згідно п. 3.6.4 Технологічної ін­струкції з підготовки води для виробництва пива та безалкогольних напоїв ТІ-14297558-291-2003.

Слід зазначити про те, що саме ці основні особливості технологічного процесу по виробництву квасу були набуті Позивачем з використанням значного досвіду, накоплених знань та секретів виробництва, та були покладені в основу формули винаходу деклараційно­го патенту № 12019 Відповідачем 1 та 2.

За таких обставин, на думку представника позивача, корисна модель, що є об'єктом охорони деклараційного патенту № 12019, має усі ознаки службової корисної моделі, право на одержання, якого має роботодавець винахідника - Закрите акціонерне товариство „БАН".

Представник відповідачів позов не визнав повністю і вказав на те, що відповідно до абз. 4 ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (далі - Закон), винахід (корисна модель) - результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології. Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 6 Закону, пріоритет, авторство і право власності на корисну модель засвідчуються декларативним патентом. Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону, право на одержання патенту має винахідник, якщо інше не передбачено цим Законом. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону, винахідники, які спільно створили винахід (корисну модель), мають однакові права на одержання патенту, якщо інше не передбачено угодою між ними. Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону винахіднику належить право авторства, яке є невід'ємним особистим правом і охороняється безстроково. Посилаючись на вимоги ч. 1 ст. 9 Закону, якою передбачено право роботодавця винахідника на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель), позивач ЗАТ «БАН» зазначає, що відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону службовий винахід (корисна модель) -це винахід (корисна модель), створена працівником:

у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачено інше;

з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця.

Але ні обов'язками генерального директора ЗАТ «БАН», зазначеними в Статуті Товариства, ні посадовою інструкцією головного технолога підприємства не передбачена розробка нових технологій продукції, що виробляється позивачем. Відсутні також будь-які доручення роботодавця на створення будь-якої корисної моделі виробництва.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 9 Закону винахідник подає (а не зобов'язаний подати) роботодавцю письмове повідомлення про створений ним службовий винахід (корисну модель). Зважаючи на те, що право на винахід (корисну модель) є правом авторства, тобто особистим правом кожної особи, а також те, що у відповідачів були відсутні будь-які зобов'язання перед ЗАЗ «БАН» щодо створення нової продукції, позивачі відповідно до вимог ст. 463 ЦК України скористалися своїм суб'єктивним правом інтелектуальної власності на патентування корисної моделі.

Крім того, мотивуючи ознаки «службовості» корисної моделі, позивач вказує на тривалий час роботи відповідачів на підприємстві, довготривалий час виробництва підприємством безалкогольних напоїв, в тому числі квасу, а також наявність на підприємстві обладнання і виробничих потужностей для виробництва квасу, та обізнаність відповідачів з технологічним процесом виготовлення квасу.

Відповідачі по справі під час дослідних робіт, передуючих створенню корисної моделі, не використовували ні обладнання, ні виробничі потужності ЗАТ «БАН», що підтверджується наступними доказами:

08.04.2004 р. між відповідачами по справі і Підприємством «Лабораторія РайСЕС» було укладено договір про організацію досліджень та експериментів, згідно з яким Підприємство зобов'язалося надавати можливість Дослідникам проводити дослідні спостереження відповідно до фаху, використовувати лабораторне обладнання Підприємства.

Згідно Протоколів досліджень проб харчових продуктів №№ 209, 210, 211 від 25.12.2004 р.. дослідження різних сортів квасу здійснювалися ОСОБА_2 і ОСОБА_4 саме в лабораторії РайСЕС.

Крім того, відповідачами проводилися дослідження та експерименти щодо винаходу на Пивзаводі № 1, що підтверджується посвідченнями про якість, виданими цим підприємством. ЗАТ «БАН» в позовній заяві стверджує про використання підприємством при виробництві квасу сухих дріжджів, стерилізацію квасного сусла при температурі 120-126*С ще до часу подання заявки на деклараційний патент № 12019.

Але ці твердження ЗАТ «БАН» спростовуються запереченням на позовну заяву, направленим 08.04.2008 р. ЗАТ «БАН» до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ЗАТ «БАН» про захист права інтелектуальної власності.

Так, в запереченнях на позовну заяву ОСОБА_2, ОСОБА_1 Товариство повідомляє, що не використовує в процесі виготовлення квасу кожну ознаку, включену до формули винаходу за патентом № 12019, а саме фільтрація води здійснюється відповідно до Технологічної інструкції з підготовки води для виробництва пива та безалкогольних напоїв ТІ-14297558-291-2003, а не згідно патенту № 12019, і крім того, концентрат квасного сусла нагрівають до температури 120-122*С, а не при температурі не менше 126*С, як це передбачено патентом № 12019.

Таким чином, запатентований позивачами по справі спосіб виготовлення квасу (деклараційний патент № 12019) є результатом творчого внеску винахідників у створенні корисної моделі.

Згідно з Описом до деклараційного патенту на корисну модель, виконаним Державним департаментом інтелектуальної власності, спосіб виробництва квасу, запатентований ОСОБА_1 і ОСОБА_2, відрізняється від відомих способів виготовлення квасу, а суттєві ознаки корисної моделі № 12019 сприяють досягненню технічного результату -підвищенню якості і стійкості квасу. Згідно з зазначеним описом, корисна модель відноситься до технології виробництва безалкогольних напоїв бродіння, а саме хлібного квасу, і може бути використана у безалкогольній галузі харчової промисловості.

Відповідно до висновку Державного підприємства «Український інститут промислової власності» про видачу декларативного патенту на корисну модель за результатами формальної експертизи, затвердженого Державним департаментом інтелектуальної власності, він набув рішення про видачу деклараційного патенту на корисну модель.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» передбачено вичерпний перелік підстав, за яких патент може бути в судовому порядку визнано недійсним повністю або частково.

Як вважає позивач по справі, порушено його право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель). Але оскільки позивачем не надано доказів щодо наявності у ЗАТ «БАН» права на зазначений декларативний патент, а також не зазначено, в чому саме полягає порушення його прав відповідачами по справі, і, крім того, Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» не передбачено визнання в судовому порядку права власності на деклараційний патент, бо передбачена інша процедура його отримання.

Представник відповідача - Державного підприємства «Український інститут промислової власності» до суду не з'явився будучи при цьому своєчасно належним шляхом повідомленим про час та місце судового засідання. Що підтверджується розпискою представника відповідача про вручення судової повістки, та повідомлення ВАТ «Укртелеком» про вручення телеграми про час та місце судового засідання представнику відповідача 21.11.2008. 

Представник третьої особи - Державного департаменту інтелектуальної власності до суду не з'явився у своїй письмовій заяві просив суд розглянути справу без його участі, та вказав на те, що деклараційний патент № 12019 на корисну модель „Спосіб виробництва квасу" виданий відповідачам відповідно до вимог законодавства і встановлених на його основі правил.

Суд вислухавши представника позивача, представника відповідачів, вивчивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю виходячи з наступних підстав.

Так, 16.01.2006 року Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за заявкою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (Відповідач - 1 та Відповідач - 2) видав декларацій­ний патент № 12019 на корисну модель „спосіб виробництва квасу" (надалі за текстом - де­клараційний патент). Винахідниками та власниками охоронюваного документу є Відповідач-1 та Відповідач - 2.

            Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (далі - Закон), винахід (корисна модель) - результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології. Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону, пріоритет, авторство і право власності на корисну модель засвідчуються декларативним патентом. Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону, право на одержання патенту має винахідник, якщо інше не передбачено цим Законом. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону, винахідники, які спільно створили винахід (корисну модель), мають однакові права на одержання патенту, якщо інше не передбачено угодою між ними. Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону винахіднику належить право авторства, яке є невід'ємним особистим правом і охороняється безстроково.

            Посилаючись на вимоги ч. 1 ст. 9 Закону, якою передбачено право роботодавця винахідника на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель), позивач ЗАТ «БАН» зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону відповідачами було створено службовий винахід, бо службовий винахід (корисна модель) - винахід (корисна модель), створений працівником:

            у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачене інше;

            з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця;

            Службові обов'язки згідно ст. 1 Закону - зафіксовані в трудових договорах (контрактах), посадових інструкціях функціональні обов'язки працівника, що передбачають виконання робіт, які можуть привести до створення винаходу (корисної моделі);

Але обов'язками генерального директора ЗАТ «БАН», зазначеними в Статуті Товариства, не передбачена розробка нових технологій продукції, що виробляється позивачем. Посадова інструкція головного технолога ЗАТ «БАН» суду як доказ не надавалась. Тай не дивлячись на це, взагалі суду не надано було доказів того, що саме з використанням службових обов'язків відповідачі створили винахід, не надано доказів які конкретно обов'язки кожного окремо відповідача призвели до створення ними винаходу. Відсутні також докази того, що при цьому відповідачі при створенні винаходу використовували досвід, виробничі знання, секрети виробництва і обладнання роботодавця. Відсутні докази про наявність будь-яких доручень роботодавця на створення будь-якої корисної моделі виробництва. Позивачем фактично в обґрунтування своєї позиції вказано на те, що відповідачі тривалий час працювали на ЗАТ «БАН», довготривалий час виробництва підприємством безалкогольних напоїв, в тому числі квасу, а також наявність на підприємстві обладнання і виробничих потужностей для виробництва квасу, та обізнаність відповідачів з технологічним процесом виготовлення квасу, але самі по собі вказані обставини не вказують на те, що працівниками створено саме службовий винахід.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Але позивачем не надано до суду доказів використання відповідачами обладнання та виробничих потужностей підприємства при створенні корисної моделі.

Навпаки представник позивачів надав докази того, що 08.04.2004 р. між відповідачами по справі і Підприємством «Лабораторія РайСЕС» було укладено договір про організацію досліджень та експериментів, згідно з яким Підприємство зобов'язалося надавати можливість Дослідникам проводити дослідні спостереження відповідно до фаху, використовувати лабораторне обладнання Підприємства. Згідно Протоколів досліджень проб харчових продуктів №№ 209, 210, 211 від 25.12.2004 р. наданих суду дослідження різних сортів квасу здійснювалися ОСОБА_2 і ОСОБА_4 саме в лабораторії РайСЕС.

Крім того, відповідачами проводилися дослідження та експерименти щодо винаходу на Пивзаводі №1, що підтверджується посвідченнями про якість, виданими цим підприємством, копії долучені до матеріалів справи.

ЗАТ «БАН» в позовній заяві стверджує про використання підприємством при виробництві квасу сухих дріжджів, стерилізацію квасного сусла при температурі 120-126 *С ще до часу подання заявки на деклараційний патент № 12019. Але згідно заперечень на позовну заяву, направлених 08.04.2008 р. ЗАТ «БАН» до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ЗАТ «БАН» про захист права інтелектуальної власності ЗАТ «БАН» повідомляє, що не використовує в процесі виготовлення квасу кожну ознаку, включену до формули винаходу за патентом № 12019, а саме фільтрація води здійснюється відповідно до Технологічної інструкції з підготовки води для виробництва пива та безалкогольних напоїв ТІ-14297558-291-2003, а не згідно патенту № 12019, і крім того, концентрат квасного сусла нагрівають до температури 120-122*С, а не при температурі не менше 126*С, як це передбачено патентом № 12019, при виготовленні квасу перед початком бродіння кисень не додають (копія заперечень підписана представником ЗАТ «БАН» додана до матеріалів справи).

Згідно з Описом до деклараційного патенту на корисну модель, виконаним Державним департаментом інтелектуальної власності, спосіб виробництва квасу, запатентований ОСОБА_1 і ОСОБА_2, відрізняється від відомих способів виготовлення квасу, а суттєві ознаки корисної моделі № 12019 сприяють досягненню технічного результату - підвищенню якості і стійкості квасу. Згідно з зазначеним описом, корисна модель відноситься до технології виробництва безалкогольних напоїв бродіння, а саме хлібного квасу, і може бути використана у безалкогольній галузі харчової промисловості.

Відповідно до висновку Державного підприємства «Український інститут промислової власності» про видачу декларативного патенту на корисну модель за результатами формальної експертизи, затвердженого Державним департаментом інтелектуальної власності, він набув рішення про видачу деклараційного патенту на корисну модель.

Крім того, згідно ст. 9 Закону: «Право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) має роботодавець винахідника.

Винахідник подає роботодавцю письмове повідомлення про створений ним службовий винахід (корисну модель) з описом, що розкриває суть винаходу (корисної моделі) достатньо ясно і повно.

Роботодавець повинен протягом чотирьох місяців від дати одержання від винахідника повідомлення подати до Установи заявку на одержання патенту чи передати право на його одержання іншій особі або прийняти рішення про збереження службового винаходу (корисної моделі) як конфіденційної інформації. У цей же строк роботодавець повинен укласти з винахідником письмовий договір щодо розміру та умови виплати йому (його правонаступнику) винагороди відповідно до економічної цінності винаходу (корисної моделі) і (або) іншої вигоди, яка може бути одержана роботодавцем.

Якщо роботодавець не виконає зазначених у частині третій цієї статті вимог у встановлений строк, то право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) переходить до винахідника або його правонаступника. У цьому випадку за роботодавцем залишається переважне право на придбання ліцензії.»

Таким чином Законом передбачена єдина процедура використання роботодавцем свого права на службовий винахід. Позивачем не надано доказів, і судом не встановлено, що вказана процедура була дотримана. Навпаки судом було встановлено, що ця процедура жодним чином не дотримувалась і як винахідники не направляли роботодавцю повідомлення про створений винахід так і роботодавець не вимагав від винахідників направлення письмового повідомлення про створений ними винахід. Так і подальша процедура не була використана роботодавцем. А, як вказано в Законі - якщо роботодавець не виконає зазначених вимог у встановлений строк, то право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) переходить до винахідника.

Тому позивачем не тільки не надано доказів, про те, що винахід створений відповідачами є службовим а і встановлено, що процедуру використання свого права на службовий винахід роботодавцем не використано. 

Таким чином, запатентований спосіб виготовлення квасу (деклараційний патент № 12019) є результатом творчого внеску винахідників - саме відповідачів по справі у створенні корисної моделі.

Частиною 1 ст. 33 Закону передбачено: «патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:

а) невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності, що визначені статтею 7 цього Закону;

б) наявності у формулі винаходу (корисної моделі) ознак, яких не було у поданій заявці;

в) порушення вимог частини другої статті 37 цього Закону;

г) видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.»

Єдиною підставою як вважає позивач по справі, для визнання частково недійсним патенту є порушення його право на одержання вказаного патенту на винахід (корисну модель). Але виходячи з вказаної норми Закону (п. «г» ч. 1 ст. 33) позивачем взагалі не надано жодних доказів щодо наявності порушення його права саме внаслідок подання заявки на видачу патенту, адже тільки така підстава вказана в Законі є підставою для визнання патенту в судовому порядку недійсним повністю чи частково.

Оскільки судом не встановлено підстав для визнання деклараційного патенту в частині визнання власника недійсним, то вказане не дає суду підстав і для задоволення інших позовних вимог заявлених позивачем.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 1, 8, 9, 33, 35 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», ст. ст. 6, 8, 10, 11, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

 

ВИРІШИВ:

 

            В задоволенні позову  Закритого акціонерного товариства “БАН” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Державного підприємства «Український інститут промислової власності», третя особа Державний департамент інтелектуальної власності про визнання недійсним в частині деклараційного патенту, про визнання власника деклараційного патенту та про зобов'язання внести зміни до Державного реєстру патентів України на корисні моделі - відмовити повністю.

            Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до Апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження з поданням її копії до апеляційного суду.

 

 

 

Суддя                                                                                        Кухар С.В.