Справа № 0907/2-3587/11
Провадження № 2/344/3/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2014 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Бородовського С.О.
за участі секретаря Гупан Х.М.
позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
представників позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5
представника відповідача ОСОБА_6
відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ПП "Бештау-Тур", ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення грошових коштів, наданих на купівлю автобуса,-
В С Т А Н О В И В:
до Івано-Франківського міського суду звернулись ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з позовом до ПП "Бештау-Тур", ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення грошових коштів, наданих на купівлю автобуса. В позові вказано, що позивачі домовились про спільне придбання туристичного автобусу у спільну власність, однак після придбання автобуса відповідач зареєстрував його на себе, а тому з урахуванням зміни позову, позивачі просили суд стягнути з відповідач еквівалент грошових коштів, які вони вклали в придбання спірного автобуса.
В судовому засіданні позивачі підтримали позов з підстав, вказаних в позові. ОСОБА_1 надав суду пояснення про те, що його вклад в спільну діяльність становив 7800 доларів США, вклад ОСОБА_3 10700 доларів США, 20000 доларів США вклад ОСОБА_2
ОСОБА_3 надала суду пояснення про те, що оформлення автобуса в органах ДАІ займався ОСОБА_8
ОСОБА_2 підтримала позов та просила суд його задовольнити.
Адвокат ОСОБА_5 надала суду пояснення про те, що між позивачами та відповідачами була усна домовленість про спільну діяльність, що передбачала спільне придбання автобуса та надання туристичних послуг щодо перевезення туристів.
Представник відповідача ОСОБА_6 заперечив позов, просив суд в його задоволенні відмовити надав суду пояснення про те, що жодних домовленостей між позивачами та відповідачами щодо будь-якої спільної діяльності не було.
Відповідач ОСОБА_8 заперечив позов, просив суд в його задоволенні відмовити та надав суду пояснення про те, що будь-яких домовленостей між позивачами та відповідачами щодо здійснення спільної діяльності чи придбання автобусу не було, а дії позивачів зумовлені поданням ПП "Бештау-Тур" позову про стягнення з ОСОБА_1 завданої шкоди.
Судом встановлено, що відповідно до біржової угоди № 021267 ПП "Бештау-Тур" придбало спірний автобус 22/02/2005 р. Позивачі не є учасниками спірного правочину, а також не надали суду доказу укладення спірного правочину на їх користь. При цьому позивачі вважають себе одночасно і співвласниками спірного автобусу, і володільцями вимоги за спільною діяльність з об`єднанням вкладів, які є взаємовиключаючими, оскільки перший вид відносин є речово-правовими, а другий, зобов`язально-правовими. Вказана обставина однозначно свідчить про те, що позивачі та відповідачі не досягли згоди щодо встановлення умов здійснення спільної діяльності і так само щодо придбання спірного автобусу у спільну власність.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 автобус MAN- SR 240 WMA 4701967C000657 НОМЕР_1 зареєстровано за ПП "Бештау-Тур" в органах ДАІ.
Відповідно до позовної заяви позивачів від 24/11/2005 р. вони просили суд визнати їх співвласниками спірного автобусу, однак 23/12/2013 р. позивачі змінили свою матеріально-правову вимогу і просили стягнути з відповідача ПП "Бештау-Тур" грошові кошти, які відповідно до їх пояснень вони вважають вклали в придбання спірного автобусу.
Перед судом усі позивачі та їх представники уточнили, що грошові кошти, які як вони вказують передали відповідачу були передані як вклади в спільну діяльність.
Відповідно до п. 1 ст. 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.
В п. 2 ст. 207 ЦПК України вказано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Таким чином позивачі не подали суду жодного доказу того, що вони уклали з відповідачем договір про спільну діяльність з об`єднанням вкладів.
Так само позивачі не подали суду жодного доказу того, що вони взагалі коли-небудь передавали будь-які грошові кошти відповідачеві, якими ці валютні кошти були і в якій сумі.
Пояснення позивачів щодо передання відповідачеві грошових коштів та спільної діяльності суд оцінює критично, оскільки позивачі є особами, зацікавленими в результаті розгляд даного спору.
Відповідач ОСОБА_8 надав суду пояснення про те, що відповідачі раніше постійно змінювали суму вимоги, вид валютних коштів, що на його думку свідчить про надуманість вимог позивачів та їх зловживання правом на звернення до суду.
Відповідно до п. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому відповідно до п. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином не є належними, оскільки не містять в собі інформацію щодо предмета доказування договір поруки від 10/02/2005 р. та договір №42.384650, які позивачі надали суду.
Не можуть бути визнані в якості доказів неконкретизовані позивачами та їх представниками матеріали кримінального провадження між позивачами та відповідачами, оскільки вони становлять таємницю досудового слідства, яка не була розкрита слідчим чи процесуальним керівником.
Відповідно до п. 1 ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Так само відповідно до принципу безпосередності отримання доказів показання свідків можуть бути отримані виключно в судовому засіданні із роз`ясненням свідкам їх прав, обов`язків, попередженням про відповідальність. При цьому відповідно до ст. 62 Конституції України обставини щодо вини особи можуть бути встановлені виключно вироком суду.
При цьому позивачі та їх представники самостійно в судовому засіданні не подали суду інших доказів, які були ними отримані від органу досудового слідства.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 159 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.
Відповідно до п. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. При цьому відповідно до п. 1 ст. 60 ЦПК України позивачі зобов'язані були довести ті обставини, на які вони посилались як на підставу своїх вимог.
Таким чином позивачі не довели перед судом того факту, що ними було укладено договір про спільну діяльність із відповідачем. Крім цього позивачами не доведено перед судом факту передання ними валютних коштів відповідачу в якості їх вкладів в спільну діяльність.
Судом позивачам неодноразово було роз`яснено їх обов`язок доведення підстав позову, що передбачений в ст. ст. 10, 60 ЦПК України та їх обов`язок подати суду докази до початку розгляду справи по суті, що передбачено в ст. 131 ЦПК України. Сторонам роз`яснено правові наслідки ненадання суду доказів.
Разом з цим необхідно відзначити, що відповідно до п. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Так доказом здійснення платіжної операції є платіжний документ.
Відповідно до п. 1 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
В п. 3 ст. 545 ЦК України вказано, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Отже відсутність у позивачів платіжних документів про передачу відповідачеві валютних цінностей спростовує їх твердження про виникнення у боржника обов`язку щодо повернення позивачам грошових коштів, а так само і пояснення позивачів про те, що вони є співвласниками спірного автобуса.
Таким чином позов є необґрунтованим, позбавлений правових підстав, є формою зловживання позивачами правом на звернення до суду, що не підлягає толеруванню і захисту в судовому порядку, а тому він не підлягає до задоволення. Пояснення позивачів та їх представників засновані на припущеннях.
Відповідно до зазначеного та на підставі ст. ст. 10, 60 ЦПК України, ст. ст. 207, 545 ЦК України суд, -
У Х В А Л И В :
в позові ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ПП "Бештау-Тур", ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення грошових коштів, наданих на купівлю автобуса MAN- SR 240 WMA 4701967C000657 НОМЕР_1, відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з моменту його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: Бородовський С.О.