ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
25 січня 2007 р. | № 13/199-06-7382 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши матеріали касаційної скарги дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями державного головного підприємства “Медісан” лікувально-оновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова “Санаторій “Сенетатя”, смт Сергіївка, м. Білгород-Дністровський Одеської області (далі - Підприємство)
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2006
зі справи № 13/199-06-7382
за позовом Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Одеса
до Підприємства
про стягнення штрафу та пені в сумі 10 000 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Одеської області від 07.09.2006, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2006, позов задоволено.
Підприємство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 19.12.2006 № 135, в якій просить оскаржувану постанову апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення.
Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність повернення касаційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 111 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.
У даній касаційній скарзі не зазначено, які норми матеріального чи процесуального права порушено (неправильно застосовано), на думку скаржника, апеляційною інстанцією у прийнятті оскаржуваної постанови, та в чому полягає таке порушення. Доводи скаржника стосуються встановлення обставин справи, а не їх юридичної оцінки. Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, додатково перевіряти докази.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази сплати державного мита.
Згідно зі статтею 45 і частиною першою статті 46 ГПК України заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом (крім випадків, встановлених законодавством) у порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Порядок і розмір сплати державного мита встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 “Про державне мито” (далі –Декрет).
Відповідно до підпункту “а” пункту 2 статті 3 Декрету ставку державного мита із позовних заяв майнового характеру встановлено в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами підпункту “г” пункту 2 статті 3 Декрету розмір ставки державного мита, зокрема, із касаційних скарг на рішення і постанови становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Оскільки в даному разі ціна позову становить 10 000 грн., то з урахуванням розміру неоподатковуваного мінімуму, встановленого пунктом 22.5 статті 22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, та характеру даного спору при поданні касаційної скарги відповідачем у справі мало бути сплачено державне мито в сумі 51 грн., фактично ж згідно з квитанцією від 20.12.2006 № 4 перераховано лише 50 грн.
Таким чином, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому розмірі.
Відповідно до пунктів 4 і 6 частини першої статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо:
- до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі;
- у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.
Згідно з частиною третьою згаданої статті ГПК України після усунення обставин, зазначених, зокрема, в пунктах 4, 6 частини першої цієї статті сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 8 Декрету сплачене Підприємством державне мито в сумі 50 грн. підлягає поверненню з державного бюджету.
Керуючись пунктами 4 і 6 частини першої та частиною другою статті 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 зі справи № 13/199-06-7382 повернути дочірньому підприємству з іноземними інвестиціями державного головного підприємства “Медісан” лікувально-оновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова “Санаторій “Сенетатя”.
2. Повернути дочірньому підприємству з іноземними інвестиціями державного головного підприємства “Медісан” лікувально-оновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова “Санаторій “Сенетатя” державне мито в сумі 50 грн. Видачу довідки на повернення державного мита доручити господарському суду Одеської області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов