ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу закритого акціонерного товариства “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут”, м. Київ (далі –ЗАТ “НФСК “Добробут”)

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2006

зі справи  №  38/350

за позовом ЗАТ “НФСК “Добробут” ,

до  Антимонопольного комітету України, м. Київ (далі –АМК)

про  скасування рішення від 18.10.2005 № 344-р.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –не з’яв.,

відповідача – Бахаревої О.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

          Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2006 (суддя            Власов Ю.Л.) провадження в даній справі було припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) та з посиланням на те, що позивачем було пропущено двомісячний строк оскарження рішення АМК, передбачений статтею 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” (далі –Закон).

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 (колегія суддів у складі: Андрієнко В.В. –головуючий, судді Малетич М.М. і Студенець В.І.) зазначену ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін, оскільки апеляційна інстанція погодилася з висновками цього суду.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ЗАТ “НФСК “Добробут” просить: “скасувати Постанову Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 10.10.2006 про залишення без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 01.08.2006 року 4 по справі            № 38/350 за позовом акціонерного товариства “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут” до Антимонопольного комітету України про скасування рішення № 344-р від 18.10.2005 року без змін”; відновити строк оскарження рішення АМК від 18.10.2005 № 344-р (далі –оспорюване рішення); скасувати оспорюване рішення повністю.

Скаргу мотивовано посиланням, зокрема, на статтю 60 Закону й тим, що судом першої інстанції не взято до уваги “затягування Антимонопольним комітетом України перегляду рішення № 344-р від 18.10.2005 року”, що, на думку скаржника, позбавило його можливості оскаржити оспорюване рішення у передбачений цією статтею строк.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

ЗАТ “НФСК “Добробут” до Вищого господарського суду України надіслано клопотання про “перенесення” судового засідання з розгляду касаційної скарги на “більш пізнішу дату” у зв’язку “з хворобою представника”. Вищий господарський суд України не знайшов підстав для задоволення зазначеного клопотання з урахуванням такого:

названим товариством не подано документального підтвердження захворювання його представника, а так само неможливості участі у відповідному засіданні іншого представника згідно з вимогами статті 28 ГПК України;

матеріали справи є достатніми для розгляду касаційної скарги без участі представника ЗАТ “НФСК “Добробут”.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені  будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: “Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)”.

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- з матеріалів даної справи вбачається, що оспорюване рішення прийнято за результатами розгляду АМК справи № 29-26.13/1-05 щодо дочірнього підприємства “Страховий альянс” державного підприємства МВС України “Ресурси”, акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Княжа”, ЗАТ “НФСК “Добробут” та закритого акціонерного товариства “Українська охоронно-страхова компанія”. Цим рішенням, зокрема, визнано, що ЗАТ “НФСК “Добробут” порушило законодавство про захист економічної конкуренції, а саме частину першу статті 6 і пункт 1 статті 50 Закону, шляхом вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які призвели до обмеження конкуренції на окремих ринках страхових послуг; у зв’язку з цим на назване товариство накладено штраф у сумі 140 000 грн.;

- оспорюване рішення було отримане ЗАТ “НФСК “Добробут” 24.10.2005 о 17-00 год. “шляхом особистого отримання у Відповідача під розписку”;

- позов у даній справі подано 26.05.2006 (через 7 місяців після отримання оспорюваного рішення).

Згідно з частиною першою статті 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Водночас частиною другою статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено можливість захисту кожним суб'єктом господарювання своїх прав та законних інтересів шляхом визнання повністю або частково недійсними актів, зокрема, органів державної влади, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.

Відповідно до частини сьомої статті 40 названого Кодексу рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень можуть бути оскаржені до суду.

Згідно з частинами третьою і четвертою статті 217 ГК України до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції, зокрема, уповноваженими органами державної влади. Частинами першою і другою статті 249 названого Кодексу визначається право суб'єкта господарювання на оскарження до суду рішення будь-якого органу державної влади щодо застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та право звернення до суду із заявою про визнання недійсним акта органу державної влади у разі прийняття таким органом акта, що не відповідає законодавству, і порушує права чи законні інтереси суб'єкта господарювання.

З огляду на зазначені приписи ГК України у вирішенні питань щодо строку оскарження до суду рішень Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень про застосування до суб'єктів господарювання адміністративно-господарських санкцій необхідно виходити з вимог частини першої статті 223 названого Кодексу.

Відповідну правову позицію викладено в підпункті 6.2.4 пункту 6 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000                № 02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.07.2005          № 04-5/202).

Таким чином, місцевим господарським судом необґрунтовано припинено провадження в даній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України, і відтак ним неправильно застосовано зазначену норму процесуального права, а судом апеляційної інстанції цю помилку не виправлено. Тому згідно з частиною першою статті 11110 названого Кодексу оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до частини четвертої статті 11113 ГПК України у випадку скасування касаційною інстанцією ухвали, зокрема, про припинення провадження у справі остання передається на розгляд суду першої інстанції.

          Керуючись статтями 1119-11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ

1.          Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут” задовольнити частково.

2.          Ухвалу господарського суду міста Києва від 01.08.2006 та постанову

Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 зі справи № 38/350 скасувати.

          Справу передати на розгляд до господарського суду міста Києва.

Суддя                                                                                                     В. Селіваненко

Суддя                                                                                                      І. Бенедисюк

Суддя                                                                                                      Б. Львов